Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"21" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1021/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.
секретаря судового засідання Шевчук - Сингаївської І.Г.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (Львівська область, Городоцький район, с. Черляни)
до Дочірнього підприємства "Пропан" (Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка)
про стягнення 24920,73 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Пропан" 24920,73 грн., з яких 22376,00 грн. основного боргу, 307,13 грн. 3% річних, 2237,60 грн. штрафу (з врахуванням заяви позивача від 17.10.2019 № 485 про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов'язку по сплаті поставленого товару на підставі договору поставки № 542844 від 30.10.2015.
Ухвалою від 27.09.2019 господарським судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначено засідання суду для розгляду справи по суті на 24.10.2019 о 10:00.
21.10.2019 до суду від позивача надійшла заява від 17.10.2019 вих. № 485 про зменшення розміру позовних вимог до суми 24920,73 грн., з яких 22376,00 грн. основного боргу, 307,13 грн. 3% річних, 2237,60 грн. штрафу (а. с. 57 - 62).
23.10.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання з додатками від 23.10.2019 про зменшення розміру штрафу до 1000,00 грн. у зв'язку із збитковим становищем, що позначається на можливостях виконання зобов'язань зі сторони відповідача (а. с. 74 - 83).
Ухвалою від 24.10.2019 господарський суд прийняв заяву позивача від 17.10.2019. вих. № 485 про зменшення позовних вимог до розгляду та постановив вважати новою ціною позову суму боргу у розмірі 24920,73 грн., з яких 22376,00 грн. основного боргу, 307,13 грн. 3% річних, 2237,60 грн. штрафу (а. с. 85).
Іншою ухвалою від 24.10.2019 господарський суд відклав розгляд справи по суті у спрощеному позовному провадженні, призначив судове засідання для розгляду справи та клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 07.11.2019 о 10:00; витребував у позивача письмовий відзив на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відповідні докази стосовно отримання правової допомоги (а. с. 86).
06.11.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 06.11.2019 про продовження строку вирішення спору у зв'язку з намірами відповідача щодо врегулювання спору мирним шляхом; до клопотання додано копію листа від 01.11.2019, вих. №818/1, адресованого директору ТОВ "КПП Центр", з доказами його направлення позивачу, з проханням розгляду питання стосовно укладення мирової угоди на умовах, запропонованих відповідачем (а. с. 89 - 94).
Зважаючи на вказане клопотання відповідача, господарський суд ухвалою від 07.11.2019 відклав розгляд справи по суті на 21.11.2019 (а. с. 98).
15.11.2019 до суду від позивача надійшло заперечення проти задоволення клопотання про зменшення штрафу (а. с. 99,100).
Відповідними ухвалами від 21.11.2019 господарський суд відмовив в задоволенні клопотань відповідача від 23.10.2019 про зменшення розміру штрафу до 1000,00 грн. та від 06.11.2019 про продовження строку вирішення спору (а. с. 108 - 110).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
30.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Пропан" (покупець) укладено договір поставки № 542844 (далі - договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2. договору поставки предметом договору є поставка запасних частин до транспортних засобів (далі - товар) за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно з виставленим рахунком-фактурою постачальника. Товар передається покупцю партіями на підставі замовлень на кожну партію. Замовлення передається засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. У замовленні покупця зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару (п. 1.3. договору поставки).
Згідно з п. 1.4. договору поставки тара (упаковка) входить в вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменувань, сортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 ГК України.
Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п. 2.2 договору поставки).
Строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення постачальником (п. 4.1. договору поставки).
Згідно з п. 4.3. договору поставки передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.
Пунктом 5.3. договору поставки сторонами погоджено, що товар передається на умовах оплати згідно з п. 5.5. даного договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур'єрськими фірмами.
Відповідно до п. 5.5. договору поставки оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього. Покупець здійснює оплату протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.
Згідно з п. 5.9. договору поставки моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку п. 2 ст. 664 ЦК України.
Позивач, виконуючи взяті на себе договірні зобов'язання, поставив відповідачу товар на загальну суму 24712,10 грн.
Однак, відповідачем сплачено частково вартість поставленого товару на суму 2336,10 грн.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за основним зобов'язанням в розмірі 22376,00 грн.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 24931,76 грн., з яких 22376,00 грн. основного боргу, 307,13 грн. 3% річних, 2237,60 грн. штрафу (з врахуванням заяви позивача від 17.10.2019 № 485 про зменшення позовних вимог).
2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
У відповідності із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 22376,00 грн.
Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 24712,10 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: FTM00044545/19 від 19.03.2019 на суму 6455,11 грн.; FTM00045653/19 від 20.03.2019 на суму 2583,73 грн.; FTM00046231/19 від 21.03.2019 на суму 5577,00 грн.; FTM00046256/19 від 21.03.2019 на суму 5646,26 грн.; FTM00047706/19 від 22.03.2019 на суму 4450,00 грн. (а. с. 15 - 19).
Однак, відповідачем сплачено частково вартість поставленого товару на суму 2336,10 грн.
В матеріалах справи є також рахунки - фактури, виставлені відповідачу для оплати: №000106649/19 на суму 6455,11 грн.; № 000111516/19 на суму 2583,73 грн.; №000112787/19 на суму 5577,00 грн.; № 000112847/19 на суму 5646,26 грн.; №000115679/19 на суму 4450,00 грн. (а.с.39-43) та податкові накладні, які зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 44 - 52).
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія вих. № 353, від 05.07.2019 з вимогою погасити повністю борг за поставлений товар (а. с. 20 - 22).
Зважаючи на п. 5.5. договору поставки, строк виконання зобов'язання за цим договором відповідачем настав:
- за видатковою накладною FTM00044545/19 від 19.03.2019 на суму 6455,11 грн. - 25.03.2019;
- за видатковою накладною FTM00045653/19 від 20.03.2019 на суму 2583,73 грн. - 26.03.2019;
- за видатковою накладною FTM00046231/19 від 21.03.2019 на суму 5577,00 грн. - 27.03.2019;
- за видатковою накладною FTM00046256/19 від 21.03.2019 на суму 5646,26 грн. - 27.03.2019;
- за видатковою накладною FTM00047706/19 від 22.03.2019 на суму 4450,00 грн. - 28.03.2019.
У позовній заяві зазначено, що прострочення оплати за поставлений товар виникло 30.03.2019, а у заяві про зменшення розміру позовних вимог вих. № 485, від 17.10.2019 (а. с. 57, 58) - з 06.04.2019.
Вказана обставина вважається судом допустимою, зважаючи на встановлений строк виконання зобов'язання відповідачем щодо кожної видаткової накладної.
Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар 22376,00 грн. (24712,10 - 2336,10); доказів сплати заборгованості в повному обсязі станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.
Відповідачем у клопотанні про зменшення штрафу від 23.10.2019 (а. с. 74, 75) наголошено, що відповідач постійно виконував свої зобов'язання за договором поставки № 542844 від 30.10.2015, однак на даний час перебуває у збитковому становищі, що позначається на можливостях виконати взяті на себе зобов'язання; до зазначеного клопотання додано копію акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 - 23.10.2019 між сторонами у справі від 21.10.2019, з якого вбачається, що відповідачем визнано заявлену суму основного боргу у розмірі 22376,00 грн. повністю (а. с. 76 - 81).
Враховуючи факт не виконання належним чином обов'язку зі оплати поставленого товару на підставі договору поставки, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу залишок основного боргу за вказаними видатковими накладними у розмірі 22376,00 грн.
4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2237,60 грн. штрафу.
За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог вих. № 485, від 17.10.2019 позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2237,60 грн.
Позивач в обгрунтування вимоги про стягнення штрафу посилається на п. 6.1. договору поставки, яким між сторонами погоджено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець, окрім пені сплачує постачальнику штраф розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
23.10.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 23.10.2019 про зменшення штрафу до 1000,00 грн. (а. с. 74,75), яке обгрунтовано посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та тим, що відповідач постійно виконував свої зобов'язання за договором поставки № 542844 від 30.10.2015, однак на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі, що позначається на можливостях виконати взяті на себе зобов'язання (а. с. 82, 83).
Ухвалою від 21.11.2019 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача від 23.10.2019 про зменшення розміру штрафу до 1000,00 грн. з підстав, у ній викладених (а. с. 108, 109).
Судом враховано, що статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виходячи зі змісту п. 6.1. договору поставки, суд вважає, що сторонами погоджено відповідальність у вигляді сплати штрафу.
Зважаючи на те, що сума основного боргу становить 22376,00 грн., а 10 % від її розміру - 2237,60 грн., суд прийшов до висновку, що позовна вимога щодо стягнення штрафу у сумі 2237,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 307,13 грн. згідно з розрахунками позивача, наведеним у заяві про зменшення розміру позовних вимог вих. № 485, від 17.10.2019 (а. с. 57, 58).
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Разом з тим, суд, перевіривши за даними калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "ЛІГА:ЗАКОН", правильність розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, прийшов до висновку про його хибність на 01,84 грн., у зв'язку з неправильно зазначеною у розрахунку позивача кількістю прострочених днів (замість 167 днів, слід вказати 166 дні), тому розмір 3% річних підлягає задоволенню на суму 305,29 грн.
Отже, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 305,29 грн.
В частині стягнення 3% річних у сумі 01,84 грн. слід відмовити.
6. Висновок Господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.
За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.
Відповідач не заперечив проти основної суми боргу, доказів сплати його повністю станом на дату розгляду справи суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 24918,89 грн. з яких 22376,00 грн. основного боргу, 2237,60 грн. штрафу, 305,29 грн. 3 % річних.
В частині стягнення 01,84 грн. 3% річних відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю нарахування.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
7.1. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, п. 2 ч. 1 якої унормовано, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
7.2. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві зазначено, що позивач у справі очікує понести орієнтовані витрати на правничу допомогу пов'язану із розглядом цієї позовної заяви у розмірі 10000,00 грн.
Однак, зважаючи на те, що в подальшому позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача вказаної суми та не надавались відповідні докази передбачені ст. 126 ГПК України, судом не розглядались очікувані витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Пропан" (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, код ЄДРПОУ 30928236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, 97, код ЄДРПОУ 38169102):
- 22376,00 грн. основного боргу;
- 305,29 грн. 3 % річних;
- 2237,60 грн. штрафу;
- 1921,00 грн. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних у сумі 01,84 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.11.19
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)