Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2019 р. Справа № 906/869/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Зоренко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Хомутов Г.В. (адвокат)
від відповідача: Комарова А.О. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка-Полісся"
про стягнення 5 094 258,06 грн
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 5094258,06грн., з яких: 2245861,34 грн. боргу за поставлений товар по договору поставки №ЦО-39 від 27.04.17.; 379331,92 грн. інфляційних втрат; 449172,27 грн. штрафу; 2019892,53 грн. процентів.
23.09.19 до суду надійшов відзив на позовну заяву , в якому відповідач просить зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та суму нарахованих процентів до максимально можливого розміру, але не менше ніж на 50% посилаючись на важке фінансове становище, яке спричинене форс-мажорними обставинами, значний розмір загальної заборгованості перед контрагентами , розмір поточних зобов'язань, значний розмір штрафу. На запитання позивача , яке викладене у позовній заяві, зазначив що саме через настання форс-мажорних обставин товариство не мало змоги реалізувати врожай 2018 року та здійснити погашення грошових зобов'язань (а.с.107).
07.10.19 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.232) , в якій позивач заперечив щодо викладеного у відзиві з тих підстав, що форс-мажор 2018 року не підтверджено належним чином уповноваженим на це органом; не підтверджено вплив цих обставин саме на позивача; зобов'язання мало бути виконане до 01.11.17 року; п.7.2.6 договору передбачає, що несприятливі погодні умови, що призвели до втрати врожаю не є підставою для звільнення покупця від сплати боргу, процентів і штрафних санкцій. Просить відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу та процентів посилаючись на те, що вказане поставить у нерівне становище позивача у порівнянні з іншими кредиторами відповідача; невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед кредиторами не є підставою для зменшення штрафних санкцій; не надано доказів того, що заборгованість відповідача є значною, що він перебуває у тяжкому фінансовому стані; збитки від невиконання відповідачем зобов'язань позивач не розраховував та не заявляв про їх стягнення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні просив зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та суму нарахованих процентів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
27.04.2017 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка-Полісся" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № ЦО-39 (а. с. 14).
Відповідно до п. 1.1. договору , в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, позивач (постачальник) зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець) насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар й оплачувати його.
Згідно п.2.1 договору, асортимент, кількість і ціна товару вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами (п. 2.1. Договору).
Строк (термін) поставки товару та строки його оплати вказуються в Специфікаціях (п. 4.3., 5.1 Договору).
Згідно п.2.2 договору, сторонами Договору може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до нього. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору і не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.
Згідно з укладеними між позивачем і відповідачем Специфікаціями до Договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 4 308 773,12 грн., а саме: за Специфікацію № 1 від 27.04.2017 року на загальну суму 1 016 602,44 грн., термін оплати до 01.11.17; № 2 в редакції від 18.05.2017 року на загальну суму 1 340 136,00 грн, термін оплати до 01.11.17 ; № 3 від 27.04.2017 року на загальну суму 599 999,40 грн, термін оплати до 01.11.17; № 4 від 27.04.2017 року на загальну суму 199 996,80 грн, термін оплати до 01.11.17; № 5 від 22.05.2017 року на загальну суму 2 420,76 грн., термін оплати до 01.11.17; № 6 від 29.05.2017 року на загальну суму 6 411,60 грн., термін оплати до 01.11.17; № 7 від 06.06.2017 року на загальну суму 75 717,12 грн. термін оплати до 01.11.17; № 8 від 06.06.2017 року на загальну суму 662 508 грн., термін оплати до 01.11.17; № 9 від 07.06.2017 року на загальну суму 179 581,92 грн., термін оплати до 01.11.17; № 10 від 15.06.2017 року на загальну суму 64399,52 грн., термін оплати до 01.11.17; № 11 від 17.07.2017 року на загальну суму 14 342,76 грн.,термін оплати до 01.11.17; № 12 від 31.07.2017 року на загальну суму 46 665,60 грн., термін оплати до 30.10.17; № 13 від 21.08.2017 року на загальну суму 100000,20 грн., термін оплати до 23.08.17.
Відповідно до п. 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача). Ця умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару відповідачем зі складу позивача автомобільним транспортом за свій рахунок (п. 4.1. Договору).
Згідно з п. 6.1.3. Договору, відповідач зобов'язався з'явитися за товаром у місце поставки товару і прийняти його там.
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 4 308 773,12 грн., що підтверджується видатковими накладними : № ЗП 10918 від 03.05.2017 року - 1 016 602,44 грн; № ЗП 10927 від 03.05.2017 року - 599 990,40 грн; № ЗП 10925 від 03.05.2017 року - 199 996,80 грн; № ЗП 13343 від 19.05.2017 року- 1 340 136,00 грн; № ЗП 14276 від 23.05.2017 року - 2 420,76 грн; № ЗП 14904 від 30.05.2017 року - 6 411,60 грн; № ЗП 16727 від 07.06.2017 року - 75 717,12 грн; №ЗП16888 від 07.06.2017 року-662 508,00 грн; № ЗП16728 від 09.06.2017 року- 179 581,92 грн; № ЗП 16889 від 16.06.2017 року-64 399,52 грн; №ЗП 18749 від 17.07.2017 року - 14 342,76 грн; №ЗП 19558 від 07.08.2017 року - 46 665,60 грн; № ЗП22301 від 06.09.2017 року - 100 000,20 грн; Довіреностями відповідача: № 70 від 03.05.2017 року, № 86 від 18.05.2017 року, № 72 від 03.05.2017 року, № 71 від 03.05.2017 року, № 94 від 22.05.2017 року, № 96 від 30.05.2017 року, № 101 від 06.06.2017 року, № 102 від 06.06.2017 року, № 103 від 09.06.2017 року, № 113 від 15.06.2017 року, № 125 від 17.07.2017 року, № 137 від 07.08.2017 року, № 134 від 05.09.2017 року; Актом звірки взаєморозрахунків від 25.07.2018 року (а.с.33-66).
Усі документи підписані сторонами та скріплені печатками.
Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється відповідачем у гривнях у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є даний Договір.
Згідно з п. 5.1. і п. 6.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.
Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 01.11.2017 року.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №ЦО- 39 від 27.04.2017.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними у строк визначений договором виконав не у повному обсязі, сплативши 1452044,28грн., що підтверджується банківськими виписками: від 23.08.17 на суму 100 000,20 грн; від 15.12.17 на суму 179 581,92 грн.; від 15.12.17 на суму 199 996, 80 грн.; від 27.12.17 на суму 14 342,76 грн.; від 27.12.17 на суму 64 399,52 грн.; від 27.12.17 на суму 75 717,12 грн., від 27.12.17 на суму 200 000,00 грн.; від 27.12.17 на суму 46 665,60 грн; від 03.01.18 на суму 200 000,00 грн.; від 03.01.18 на суму 100 000,00 грн.; від 23.10.18 на суму 171 340,36 грн.; від 06.11.18 на суму 100 000,00 грн. (а.с.59 - 64).
Грошове зобов'язання відповідача з оплати товару на суму 610 867,50 грн було припинено 06.06.2018 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується укладеною між позивачем і відповідачем Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.06.2018 року (а.с.65).
Таким чином, станом на день подачі позову до суду та на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 2245861,34грн. (4308773.12-1452044.28-610867.50).
Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять. Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив щодо наявності у нього боргу в заявленій сумі.
За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2245861,34 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 449172,27 грн. штрафу, суд зазначає про наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.1.3 договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 календарних днів.
Згідно розрахунку позивача розмір штрафу становить 449172,27грн. (а.с.11)
(2245861,34х20%)
Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим та арифметично вірним.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2019892,53 грн. 48 % річних та 379331,92 грн. інфляційних, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.7.2.4 договору, в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов'язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.
Сума процентів, за період з 02.11.17 по 09.07.19 , з врахуванням часткових проплат, згідно розрахунку позивача становить 2 019 892,53 грн.(а.с.11)
Суд, перевіривши розрахунок процентів встановив, що останній є арифметично вірним та правомірним.
Інфляційні позивачем розраховано за період з листопада 2017 року по червень 2019 року, з врахуванням часткових проплат (а.с.12-13).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних встановив, що останній виконано не вірно.
Як встановлено судом, останній день строку оплати є 01.11.17.
Згідно абз. 2, 3 п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, інфляційні можуть бути нараховані починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (01.11.17), тобто з грудня 2017 по червень 2019.
Згідно розрахунку позивача, за період з грудня 2017 по червень 2019 розмір інфляційних становить 346950,77грн.
Під час перевірки розрахунку інфляційних суд виходить з розрахунку, який здійснено позивачем, оскільки позивач має право на стягнення з відповідача інфляціних в більшому розмірі ніж заявлено за вказаний період.
Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 346950,77 грн.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач посилаючись на важке фінансове становище, яке спричинене форс-мажорними обставинами, значний розмір загальної заборгованості перед контрагентами, розмір поточних зобов'язань, значний розмір штрафу просить зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та суму нарахованих процентів до максимально можливого розміру, але не менше ніж на 50%.
До клопотання додано витяг з протоколу №10 від 08.08.18 районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Народицької районної державної адміністрації, згідно якого, ТОВ"Зірка-Полісся" враховано погодні умови у період з 15 по 31 липня 2018 року та визнано період затяжних дощів де спостерігалася дуже тепла та аномально волога погода та їх наслідки надзвичайною ситуацією по збиранню урожаю зернових культур (а.с.149); список виконавчих проваджень про стягнення з відповідача заборгованості (а.с.150).
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом.
Відповідно до положень ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Слід зазначити, що згідно пункту 7.2.6 договору поставки від 27.04.2017 сторони домовились, що несприятливі погодні умови й інші обставини, що призвели до загибелі посівів або втрата врожаю покупця, не є підставою для звільнення покупця від зобов'язань з оплати товару, сплати повністю сум збитків, процентів і штрафних санкцій, а також для відстрочення/розстрочення цих сум.
Крім того, оскільки зобов'язання боржника має грошовий, а не натуральний характер, надзвичайна ситуація по збиранню врожаю зернових культур не може вважатися форс-мажорним випадком щодо даних правовідносин.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.
Зважаючи на ступінь виконання боржником зобов'язань за договором (частково сплату заборгованості), співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення, майнові інтереси обох сторін, добросовісність боржника, присуджених до стягнення сум річних та інфляційних в значних розмірах, значний розмір нарахованого до стягнення штрафу, суд встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини суд вбачає наявність підстав для зменшення штрафу до 224586,14 грн.
Крім того, позивач на підставі ч.10 ст.238 ГПК України, просить зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування 48 відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 10.07.2019 року і до моменту виконання цього рішення. Орган, що здійснює примусове виконання рішення суду, має розрахувати та стягнути отриману суму процентів із ТОВ "Зірка-Полісся" (код 39537760) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (код 34216986).
Відповідно до частини десять статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
На думку суду вказана норма закону суперечить Закону України "Про судовий збір", оскільки передбачає вирішення майнового спору за вимогами, які не оплачені судовим збором, тому виходячи з того, що норма частини 10 статті 238 ГПК України не носить обов'язковий характер, господарський суд не застосовує цю норму.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 4837290,78грн., з яких: 2245861,34грн. боргу, 224586,14грн. штрафу, 2019892,53грн. 48% річних, 346950,77грн. інфляційних. Вимога про стягнення 32381,15грн. інфляційних та 224586,13грн. не підлягає задоволенню.
Судовий збір у розмірі 75928,15грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково. Зменшити розмір штрафу, який стягується з відповідача на користь позивача.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Полісся" (11423, Житомирська область, Народицький район, с. Латаші, вул. Леніна,2, код ЖДРПОУ 39533760) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-TEX 2006" (69005, м.Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11; місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька область, 70605; код 34216986) :
- 2245861,34 грн. - основного боргу;
- 2019892,53 грн. - 48% річних;
- 346950,77 грн. - інфляційних;
- 224586,14 грн. - штрафу;
- 75928,15 грн. - судового збору.
3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 32381,15грн. інфляційних та 224586,13 грн штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.11.19
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3- сторонам (рек. з повідом.)