ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2019Справа № 910/13081/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" до Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталя) Державної прикордонної служби України про стягнення 291 436,09 грн.,
без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У вересні 2019 року дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталя) Державної прикордонної служби України (далі - Центр) про стягнення заборгованості в розмірі 291 436,09 грн., з яких: 256 908,28 грн. - основний борг, 4 367,44 грн. - інфляційні втрати, 2 386,12 грн. - три проценти річних, 27 774,25 грн. - пеня, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням договору постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) від 31 січня 2019 року № 241172/Е/19/54-19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13081/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 24 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/13081/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03083, місто Київ, вулиця Ягідна, будинок 58.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року була отримана уповноваженим представником відповідача 1 жовтня 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення № 0103052662706.
Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги те, що Центр належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 січня 2019 року між Центром та Підприємством було укладено договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) № 241172/Е/19/54-19, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність споживачу в 2019 році природний газ в об'ємах і порядку, передбачених цим договором, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та у порядку, передбачених цим договором.
Наведений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Згідно з пунктом 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу становить 120,4 тис. куб.м.
Також у зазначеному пункті цієї угоди сторони погодили середньодобові, місячні та квартальні планові об'єми постачання газу, які становлять: у січні - 2,0 тис. куб.м. (середньодобовий), 60,0 тис. куб.м. (місячний); у лютому - 2,0 тис. куб.м. (середньодобовий), 60,4 тис. куб.м. (місячний), що в сумі становить 120,4 тис. куб.м. (квартальний).
Відповідно до пункту 1.3 договору передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що право власності на газ переходить від постачальника до споживача у пунктах призначення, що визначені у пункті 1.3 цього договору.
Згідно з пунктом 1.5 договору споживач отримує послуги розподілу газу газорозподільним системами міста Києва у публічного акціонерного товариства "Київгаз" на підставі договору розподілу природного газу, яким регулюються правовідносини між споживачем та оператором ГРМ у частині розподілу/транспортування до пунктів призначення та обліку газу на них.
За умовами пункту 2.6 цього правочину обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.3 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРС.
Відповідно до пункту 2.7 договору фактичний об'єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.
Складання та підписання сторонами актів приймання-передачу газу відбувається в наступному порядку:
- споживач, до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику засвідчену копію акту послуг розподілу (транспортування) газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/оператором ГТС. В іншому випадку для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовується дані оператора ГРМ/оператор ГТС про об'єм розподіленого (транспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійне звернутись до оператора ГРМ/оператор ГТС для отримання даних про об'єм газу, розподіленого (транспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця;
- на підставі відомостей, отриманих у порядку, передбаченому підпунктом 2.7.1 цього договору, постачальник протягом трьох робочих днів готує, підписує в уповноваженого представника, скріплює печаткою та надає для підписання споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період;
- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою (за її наявності), або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу;
- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ/оператора ГТС. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набранням таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.
Згідно з пунктом 2.8 договору акти приймання - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється останнім за ціною 9 608,3333 грн., крім того ПДВ 20 %, разом з ПДВ - 11 530,0000 грн. за 1000 куб.м. (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 4.7 договору оплата вартості газу здійснюється споживачем у такому порядку:
- оплату вартості газу споживач здійснює протягом поточного місяця постачання у розмірі вартості планового обсягу постачання, передбачених договором на місяць поставки газу;
- споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об'єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
Оплата вартості газу за договором здійснюється споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі XI цього договору (пункт 4.7 цієї угоди).
За умовами пункту 10.1 зазначеного правочину останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 28 лютого 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Умови цього договору розповсюджують на відносини між сторонами, які виникли з 1 січня 2019 року (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що у додатковій угоді від 28 лютого 2019 року № 1 до цього договору сторонами погоджено викласти його пункти 1.2, 4.2 та 10.1 у новій редакції.
Згідно з пунктом 1.2 наведеного договору (в редакції додаткової угоди від 28 лютого 2019 року № 1) річний плановий об'єм постачання газу становить 120,4 тис.куб.м., тоді як середньодобові, місячні та квартальні планові об'єми постачання газу становлять: у січні - 1,7 тис. куб.м. (середньодобовий), 53,228тис. куб.м. (місячний); у лютому - 1,78 тис. куб.м. (середньодобовий), 50,0 тис. куб.м. (місячний); у березні - 0,5 тис. куб.м. (середньодобовий), 17,172 тис. куб.м. (місячний), що в сумі становить 120,4 тис. куб.м. (квартальний).
Відповідно до пункту 4.2 договору в редакції додаткової угоди від 28 лютого 2019 року № 1 загальна вартість цього правочину становить 1 500 000,00 грн. та складається з вартості усіх щомісячних договірних обсягів газу, поставлених споживачу протягом дії цього договору та на його умовах згідно актів приймання-передачі природного газу.
Пунктом 4.2 договору в редакції додаткової угоди від 28 лютого 2019 року № 1 встановлено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 березня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Умови цього договору розповсюджують на відносини між сторонами, які виникли з 1 січня 2019 року (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Підприємство посилалося на те, що у березні позивач поставив відповідачу природний газ. Проте Центр вартість вищенаведеного газу оплатив лише частково, сплативши позивачу 232 688,84 грн. за 47 000 тис. куб.м. газу за березень із загальної суми 489 597,12 грн., заборгувавши таким чином Підприємству 256 908,28 грн. На підтвердження наведених обставин позивачем було надано суду копію підписаного уповноваженими представниками відповідача і оператора ГРМ (публічного акціонерного товариства "Київгаз") та скріпленого їх печатками акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31 березня 2019 року № 0ГБИ-006666 про надання споживачу послуг з розподілу природного газу об'ємом 47,000 тис. куб.м. на загальну суму 11 951,16 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як було зазначено вище, за умовами спірного договору підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником є акти приймання - передачі природного газу.
Проте при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем до його позову не було долучено підписаних між уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб'єктів господарювання відповідних актів приймання - передачі природного газу на спірну суму, що є предметом спору в даній справі, чи належних доказів відмови відповідача від підписання таких актів.
Водночас у матеріалах даної справи відсутні відповідні дані оператора ГРМ/оператор ГТС про об'єм розподіленого (транспортованого) споживачу газу, на підставі яких позивач міг здійснити розрахунок вартості поставленого ним за цим договором газу в порядку пункту 2.7 цього правочину. Крім того, позивачем також не було надано доказів самостійного звернення до оператора ГРМ/оператор ГТС для отримання даних про об'єм газу, розподіленого (транспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця, а також надання споживачу для підписання двох примірників акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, як це прямо передбачено умовами укладеної між сторонами угоди.
Разом із тим вищенаведені обставини не можуть бути підтверджені наданою позивачем копією акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31 березня 2019 року № 0ГБИ-006666, оскільки такий акт був підписаний не між сторонами, а між відповідачем та оператором ГРМ - публічним акціонерним товариством "Київгаз", і такий акт у встановленому законом порядку не підтверджує факт поставки Підприємством на користь Центру в березні 2019 року природного газу на суму, зокрема, 256 908,28 грн., що становить заявлену до стягнення у даній справі суму основного боргу Центру.
З огляду на викладене позивачем у встановленому законом порядку не було підтверджено факту поставки ним відповідачу протягом березня 2019 року природного газу, зокрема, на суму 256 908,28 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Підприємства про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу.
Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з Центру спірної суми основного боргу в розмірі 256 908,28 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти похідних вимог Підприємства щодо стягнення з відповідача сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведену суму заборгованості.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи позивачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до Центру.
За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 25 листопада 2019 року
Суддя Є.В. Павленко