ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2019Справа № 910/12958/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до фізичної особи-підприємця Кечеджі Ірини Сергіївни про стягнення 342 941,19 грн.,
без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У вересні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Кечеджі Ірини Сергіївни (далі - Підприємець) грошових коштів в розмірі 342 941,19 грн., з яких: 113 965,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 228 975,20 грн. - пеня, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 4 березня 2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року вищенаведену позовну заяву Банку прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12958/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Проте Підприємець у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
У той же час у листопаді 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли пояснення відповідача, в яких останній зазначив про свій скрутний матеріальний стан та фактично просив суд зменшити заявлені Банком до стягнення суми грошових коштів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
4 березня 2014 року Підприємець через систему інтернет-клієнт-банкінг приєдналася до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають кредитний договір від 4 березня 2014 року та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору, відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 для операцій за послугою "Гарантований платіж".
За пунктом. 3.2.2.11.1 Умов договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Розділом 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".
Послугу "Гарантований платіж" Банк надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і Банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка") згідно з якою клієнт доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача в сумі та в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (пункт 3.1.1.74 Умов).
Відповідно до пункту 3.2.2.1 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.
Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (пункт 3.1.1.75 Умов). Всі зазначені реквізити вказані у виписках по рахунках.
Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (пункт 3.1.1.76 Умов).
Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, у строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше, ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом у дату надання до Банку чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30 червня 2014 року клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки у розмірі 28 % річних, а починаючи з 1 липня 2014 року - у розмірі 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому, за користування кредитом клієнт платить відсотки у розмірі 56 % річних від суми заборгованості.
Згідно з пунктом 3.2.2.7.5 Умов Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим позивачем, та викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору, позивач у квітні 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 81 391,82 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 червня 2015 року (суддя Маринченко Я.В.) у справі № 910/10962/15 стягнуто з відповідача заборгованість по кредиту у розмірі 49 717,85 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 22 049,78 грн., а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 9 604,19 грн.
У той же час з матеріалів справи вбачається, що на час звернення Банку з даним позовом до суду Підприємцем не було погашено наявну в нього заборгованість, підтверджену вищенаведеним судовим рішенням, у зв'язку з чим Банком було додатково нараховано 113 965,99 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 228 975,20 грн. пені.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Разом із тим, відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.
За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 3.2.2.10.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 Умов, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6, клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 3.2.2.10.4 Умов сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 Умов, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
За таких обставин, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів погашення відповідачем підтвердженої вищенаведеним судовим рішенням суми боргу, а також беручи до уваги те, що заявлені Банком до стягнення з Підприємця у даній справі суми грошових коштів є арифметично вірними та відповідають вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Банку.
Водночас, як було зазначено вище, у своїх письмових поясненнях відповідач просив зменшити розмір нарахованої позивачем до стягнення суми пені та процентів за користування кредитом, посилаючись складний фінансовий стан.
Згідно з приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, а також зважаючи на майновий стан відповідача, здійснені часткові проплати Підприємця наявної у нього заборгованості за спірним договором, враховуючи той факт, що нарахована позивачем пеня у розмірі 228 975,20 грн. значно перевищує основний борг за кредитом в сумі 49717,85 грн., присуджений до стягнення з відповідача згідно рішення Господарського суду міста Києва від 23 червня 2015 року в справі № 910/10962/15, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 90 відсотків. Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 22 897,52 грн. Разом із тим у задоволенні вимог Банку про стягнення з Підприємця пені у розмірі 206 077,68 грн. слід відмовити.
У той же час суд звертає увагу відповідача на те, що законом не передбачено можливості зменшення судом заявлених до стягнення процентів за користування кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Банку підлягає частковому задоволенню.
Судом також враховано, що 14 листопада 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача № 20680050003017588.
Разом із тим на час звернення Банку до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 910/12958/19 відповідач був у встановленому законом порядку зареєстроавний як фізична особа-підприємець.
З огляду на наведене слід зазначити, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, суб'єктний склад учасників даного спору та зміст спірних правовідносин як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за якими у відповідача із втратою його статусу суб'єкта підприємницької діяльності не припинились, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 910/8729/18.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з виникненням спору внаслідок неправильних дій Підприємця.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи Кечеджі Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний номер 14360570) 113 965 (сто тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 22 897 (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 52 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 5 144 (п'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 12 коп. судового збору.
У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про стягнення з фізичної особи-підприємця Кечеджі Ірини Сергіївни пені у розмірі 206 077,68 грн. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25 листопада 2019 року
Суддя Є.В. Павленко