ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2019Справа № 910/7976/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»
до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт»
про стягнення 771414,46 грн,
за участі представників:
від позивача - Філімончук Г.М. (уповноважений представник);
від відповідача - Циба Р.А. (уповноважений представник).
У червні 2019 року Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» про стягнення 771414,46 грн неустойки, з яких 321422,69 грн пені та 449991,77 грн штрафу, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору комісії №STE-15-Д/К-18 від 21.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 позовну заяву Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
01.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7976/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
25.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що дійсно між сторонами було укладено спірний договір, в той же час, наразі позивачем подано позов, який мотивований тим, що відповідач не поставив узгоджені сторонами вироби, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій. Проте, за твердженнями відповідача, вказані обставини не відповідають дійсності з огляду на те, що у відповідності до умов спірного договору позивач був зобов'язаний надати відповідачу, зокрема Сертифікат кінцевого споживача за відсутності якого неможливо розпочати процес оформлення дозвільних документів та здійснити поставку обумовленого сторонами товару, у зв'язку з чим, термін поставки товару збільшився на час затримки надання позивачем всієї необхідної документації. В подальшому відповідачем було здійснено поставку обумовленого договором товару, що підтверджується актом приймання виробів на дослідження на наявним листуванням між сторонами. На підставі викладеного відповідач зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за не поставку товару є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.
13.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
12.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору у яких останній заперечив проти доводів викладених відповідачем у відзиві на позов зазначивши, що поставлені відповідачем вироби не відповідають вимогам договору в частині якості товару у зв'язку з чим на були прийняті позивачем. Також позивач вказав, що між сторонами 04.06.2019 відбулась спільна зустріч під час якої сторонами погоджено недоліки виробів, а також домовились про усунення таких недоліків. Також позивач зазначив, що у жовтні та листопаді 2019 року між сторонами проводилось листування щодо усунення недоліків продукції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.02.2018 між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (позивач, комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (відповідач, комісіонер) укладено Договір комісії №STE-1-15-Д/К-18, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені за рахунок і в інтересах комітента зовнішньоекономічний договір (контракт) з нерезидентом, що далі іменується як постачальник, на постачання для імпорту майна (виробів), відповідно до специфікації, наведеної у Додатку №1 до даного договору, а комітент зобов'язується прийняти та оплатити вироби (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору, погоджена комітентом ціна виробів за контрактом зазначена в Додатку №1 до договору та встановлена в доларах США на умовах CIF морський порт Одеса, Україна, відповідно до INCOTERMS 2010.
Згідно з п.3.1 Договору, комісіонер укладає Контракт з постачальником, згідно з яким постачальник поставляє вироби на умовах CIF морський порт Одеса, Україна, відповідно до INCOTERMS 2010.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що комітент доручив комісіонеру передбачити в Контракті з постачальником умови постачання виробів буде здійснюватись партіями у кількості та в строки згідно Додатку №6 до даного договору. Датою поставки вважається дата зазначена в коносаменті, виданого у морському порту Одеса, Україна.
Умовами п.3.3 Договору передбачено, що у випадку затримки комітентом надання комісіонеру оригіналу сертифікату кінцевого споживача строк поставки виробів буде подовжено на строк затримки.
У п.4.1 сторони зокрема визначили, що комітент зобов'язується надати комісіонеру оригінал Сертифікату кінцевого споживача Виробів протягом 5 днів з моменту підписання даного договору обома сторонами.
За умовами п.6.1 Договору, приймання-передача виробів здійснюється на території підприємства комітента після митного оформлення. Приймання виробів проводиться по номенклатурі і кількості місць, зазначеній у транспортному документі і пакувальних аркушах та інших супровідних документах, а також на підставі Акту вхідного контролю виробів, підписаному уповноваженими представниками сторін. При цьому оформлюється Акт приймання-передачі виробів.
Згідно з 6.8 Договору, датою приймання-передачі виробів є дата, яка зазначена у акті приймання-передачі виробів.
Відповідно до п.8.2 Договору, якість виробів, що поставляються, повинна підтверджуватись сертифікатами якості, паспортами і/або формулярами виробів, оформлених постачальником.
Пунктом 8.4 Договору визначено, що рекламації можуть бути пред'явлені по кількості виробів упродовж 60 днів з дати постачання, по якості виробів не пізніше 20 днів після гарантійного терміну і за умови виявлення комітентом дефекту протягом гарантійного терміну.
У разі виявлення дефекту упродовж гарантійного терміну комітент повинен направити комісіонеру рекламацію не пізніше 20 днів з дати виявлення дефекту (п.8.5 Договору).
Згідно з п.9.4 Договору, у разі прострочення комісіонера строку передачі виробів, комісіонер сплачує комітенту пеню у розмірі 0,1% але не більше 5,0% від ціни несвоєчасно переданого комітенту товару за кожний день прострочення упродовж 15 днів після письмової вимоги комісіонера.
Відповідно до п.10.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком №1 до договору сторони погодили поставку товару, а саме: гусениць 675-35-сб9 (категорія 1), за ціною 13670 дол. США, у кількості 62 од., загальною вартістю 847540 дол. США.
Додатком №6 до договору сторони погодили графік поставки продукції, відповідно до якого перша партія з 18 виробів повинна бути поставлена до 15.06.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору було перераховано на рахунок відповідача 2571381,53 грн на підставі платіжного доручення №2208 від 25.04.2018.
Спір у справі виник у зв'язку з простроченням відповідачем строків поставки першої партії виробів, яка мала бути поставлено у строк до 15.06.2018, проте за твердженнями позивача, до теперішнього часу не поставлена, про що свідчить відсутність підписаного між сторонами Акту приймання-передачі виробів.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (стаття 1014 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору, позивач окрім іншого, повинен протягом 5 днів з моменту підписання договору передати відповідачу Сертифікат кінцевого споживача (п.4.1.2 Договору). Так враховуючи, що Договір комісії №STE-1-15-Д/К-18 підписано сторонами 21.02.2018, то позивач мав передати вказаний Сертифікат відповідачу у строк до 26.02.2018.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2018 відповідач звернувся до позивача із Листом №31.1/38/3737-18 в якому повідомив позивача про те, що станом на 26.04.2018 від останнього відповідачем не отримано всієї обумовленої договором документації для своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим, відповідач позбавлений можливості розпочати процес оформлення дозвільних документів на імпорт, що в свою чергу унеможливлює постачання виробів в строки визначені в Додатку №6 до договору. У зв'язку з викладеним відповідач зазначив, що за умови надання всієї обумовленої договором документації, поставка першої партії товару буде можлива у строк до 05.05.2018.
Після вказаного звернення відповідача до позивача, ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» було отримано Сертифікат кінцевого споживача №01-11/1349-1 який датований 11.05.2018.
17.05.2018 відповідачем було надіслано Державній службі експертного контролю Лист №31.11/15/4284-18 із всією необхідною документацією для отримання дозволу на імпорт обумовленого договором товару.
В подальшому, 11.06.2018 відповідач звернувся до позивача із Листом №31.1/13/5024-18 в якому повторно просив позивача переглянути строки поставки виробів.
21.06.2018 відповідачем було отримано дозвіл Державної служби експортного контролю України на ввезення обумовленої договором продукції.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.08.2018 обумовлений договором товар пройшов митне оформлення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією митної декларації №UA125200/2018/690223.
Відповідно до Товарно-транспортної накладної №170818/А2 від 17.08.2018 обумовлені договором вироби були доставлені вантажоодержувачу - ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» за адресою доставки, що обумовлена сторонами в договорі - Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1. Вказане підтверджується підписом вантажоодержувача у вказаній товарно-транспортній накладній.
Відповідно до ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Разом з тим, умовами п.3.3 Договору передбачено, що у випадку затримки комітентом надання комісіонеру оригіналу сертифікату кінцевого споживача строк поставки виробів буде подовжено на строк затримки.
З огляду на викладені положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, враховуючи несвоєчасне надання позивачем обумовленої договором документації, що в свою чергу призвело до неможливості виконання відповідачем свого обов'язку з поставки першої партії продукції у строк до 15.06.2018, суд дійшов висновку, що порушення строків доставки стались внаслідок порушення позивачем своїх зобов'язань за договором.
Відтак, оскільки порушення термінів доставки стались саме з вини позивача та відповідно строк поставки виробів продовжився на строк затримки, доводи відповідача в частині затримки поставки продукції визнаються судом необґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до наявної в матеріалах справи копії Акту приймання виробів на дослідження від 20.08.2018 відповідачем було прийнято партію виробів, а саме гусениць 675-35-сб9 (категорія 1), у кількості 18 од.
В подальшому, у зв'язку із наявністю недоліків переданих позивачу виробів, останній 25.09.2018 звернувся до відповідача із листом №01-11/2692 яким надав відповідачу Акт вхідного контролю №796/2. Так у вказаному акті зазначено, що вироби, які надійшли позивачу від відповідача на підставі спірного договору можуть бути придатними до використання за призначенням у разі надання відповідних документів засвідчуючи якість продукції.
Разом з тим, із поданих позивачем до суду документів, зокрема Листа №31.1/13/9307-19 від 23.10.2019 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та Листа №02/3795 від 01.11.2019 ДП «Житомирський бронетанковий завод» вбачається, що позивач підтверджує наявність у нього гусениць 675-35-сб9 (категорія 1), у кількості 18 од., що поставлялись відповідачем згідно першої партії поставки та наразі між сторонами відповідні дії щодо усунення недоліків спірної партії товару.
Зі змісту спірного договору вбачається, що передача товару між сторонами здійснюється шляхом вчинення низки дій, зокрема підписання акту вхідного контролю та подальшому підписанні акту приймання-передачі продукції.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що незважаючи на непідписання сторонами Акту приймання-передачі виробів, відповідачем фактично передано позивачу обумовлені договором вироби, про що свідчить підписання товаро-транспортних документів, акту вхідного контролю позивачем, приймання товару на дослідження, матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення поставки товару позивачу, а тому враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій, на підставі п.9.3 договору, саме за прострочення з вини відповідача строку передачі виробів, суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Разом з тим, у випадку поставки товару неналежної якості, позивач не позбавлений можливості у порядку, встановленому умовами договору та нормами чинного законодавства звернутись з відповідною вимогою до відповідача чи виробника продукції.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 22.11.2019
Суддя Я.В. Маринченко