іменем України
14.11.2019 Справа № 905/1278/19
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Коновалова А.І.
Особа, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб - заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
Державної екологічної інспекції у Донецькій області.
Новгородської селищної ради.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства".
Про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у розмірі 1711745,20 грн.
Представники учасників справи:
від прокуратури - Володимирець А.О.;
від позивача 1- Моненко О.В.;
від позивача 2 - не з'явився;
від відповідача - Супрун І.Ф.
Заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області (далі - позивач 1) та Новгородської селищної ради (далі - позивач 2), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме відповідачем здійснювалось користування артезіанськими свердловинами без спеціального дозволу на водокористування, у зв'язку з чим були спричинені збитки в розмірі 1711745,20 грн.
30.07.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з недоведеністю прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді. Також, відповідач зазначив, що ним дійсно здійснювалось видобування води без спеціальних документів, однак зазначив, що розмір збитків нарахований без врахування вимог статті 255.7 Податкового кодексу України.
Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
На підставі наказу №362 від 07.12.2018, позивачем 1 була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у частині охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», що знаходиться за адресою: 85295, Донецька область, м.Торецьк, смт.Новгородське, вул.Квіткова, 1 (т.1 а.с.72).
За результатами перевірки складений акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №03/44 (44-67).
Згідно з вказаним актом, виявлені наступні порушення, зокрема:
- п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України. Забір води зі свердловини №1 (ИЗ-7.15) за адресою: смт.Новгородське, вул.Поштова, 68 А в період з 28.11.2016 по 26.05.2017 підприємство здійснювало без дозволу на спеціальне водокористування. Забір води зі свердловини №2 за адресою: смт.Новгородне, вул.Петровського, 6 з 04.01.2016 та на теперішній час підприємство здійснює без дозволу на спеціальне водокористування. Забір води зі свердловини №3 (№ИЗ-7.16) м. Торецьк, с.Суха Балка, вул.Мира, 7А з 28.09.2018 та на теперішній час підприємство здійснює без дозволу на спеціальне водокористування;
-п.3 ч.1 ст.44 Водного кодексу України. Ліміти забору води відповідно до дозволу, не дотримуються, а саме перевищення забору свіжої води на свердловині №ИЗ-7.15 за 2017 рік становить 49,003 тим.куб.м, забір води в 2017 році складає 542,075 м3/добу, перевищення забору свіжої води на свердловині №ИЗ-7.15 за 9 місяців 2017 року вже становить 23,643 тис.куб.м;
- ч.1 ст.19 Кодексу України про Надра. Користування ділянкою надр (підземною водою) здійснюється за відсутності спеціального дозволу, забір води з Артезіанської свердловини №1 (ИЗ-7.15) вул.Поштова, 68а в 2017 році складає 542,075 м3/за добу (т.1 а.с.50-51).
18.12.2018 позивачем 1, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №001360, прийнято постанову №03-171 від 20.12.2018 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої директора ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» - Супруна ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 47 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 527 грн (т.1 а.с.75-78)
За наслідками проведеної перевірки та виявлених в її ході порушень, Державною екологічною інспекцією у Донецькій області був складений припис №03/44 від 21.12.2018, який був отриманий відповідачем (т.1 а.с.68-69).
04.02.2019 позивачем відповідачу було направлено претензію №12-471 разом з розрахунком збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства України у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів на суму 1711745грн (т.1 а.с.80-82).
Відповідач на зазначену претензію надав відповідь, відповідно до якої зазначив, що є житлово-комунальним підприємством, до якого, відповідно до ст.255.7 Податкового Кодексу України, для визначення розміру рентної плати застосовується коефіцієнт 0,3. А отже вважає, що загальний розмір збитків становить 222971,88грн (т.1 а.с.84-85).
Статтею 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) визначено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Відповідно до ч.1 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Як встановлено ч.1 ст. 49 ВК України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Пунктом 9 частини 1 статті 44 ВК України встановлений обов'язок здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до ВК України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).
Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015, справа №3-32гс15.
Згідно з ч.1 ст.19 Кодексу України про надра (далі - КУпН), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (стаття 21 КУпН).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» здійснює надання комунально-побутових послуг населенню та юридичним особам з водопостачання та водовідведення, з теплопостачання, та з надання житлових послуг (т.1 а.с.97-107).
25.06.2015 відповідачем була отримана ліцензія на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення (т.1 а.с.108).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).
У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами (ч.5 ст.17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»).
Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що для питного водопостачання відповідач використовував підземні води, а отже мав провадити господарську діяльність з забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням на підставі дозволу на користування надрами. Однак, такий дозвіл відповідач не одержав.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно з частиною 1 статтею 69 цього Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 111 ВК України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Позивачем 1, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 № 389 (надалі - методика), було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства України у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів відповідачем.
Збитки розраховані за формулою (23) розділу 9.1 методики: Зс.в.=5хWхТар., де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м3; Тар.- розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.
Згідно з п. 9.2 розділу ІХ Методики, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
На підтвердження об'єму води, що використаний самовільно без дозвільних документів прокурором надана копія довідки та відповідні копії актів зняття показів лічильника води зі свердловин №1 та №2, а також копії звітів про використання води відповідачем за 2016-2017 рік, та 9 місяців 2018 року (т.1 а.с.121-161).
Загальний об'єм води використаний самовільно відповідачем по свердловині №1 (ИЗ-7.15) становить 247846 м3, а по свердловині №2 - 61804 м3.
Позивачем, для розрахунку розміру шкоди, був застосований розмір ставки рентної плати за спеціальне використання води передбаченого ст.255.5.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у розмірі 110,56 грн за 100 куб. метрів.
В той же час, відповідно до ст.255.7 ПК України, житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.
Відповідно до ст. 14.1.59 ПК України, житлово-комунальні підприємства - суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги.
Як було зазначено вище, відповідач є підприємством з надання населенню комунально-побутових послуг, зокрема з водопостачання та водовідведення.
Отже, суд вважає, що для визначення ставки рентної плати, яка має бути використана для розрахунку розміру шкоди в цій справі, необхідне застосування ст.255.7 ПК України.
Таким чином, загальний розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, становить 513523,56 грн.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області та Новгородської селищної ради в цій справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
При зверненні з позовом, в обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив, що відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу Товариство з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», має суттєве соціальне значення для місцевої територіальної громади та держави в цілому.
Визначаючи органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор виходив з того, що відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція.
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (п.й ч.1 ст.202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 було затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію (далі - Положення). Відповідно до п.3 Положення, до основних завдань Держекоінспекції відносяться, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони надр.
Пунктом 4 Положення передбачено, зокрема, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах;
В той же час, пунктом 7 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Донецькій області, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України 28.09.2017 №652, встановлено, що до функцій Державної екологічної інспекції в Донецькій області належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Повноваження Державної екологічної інспекції в Донецькій області поширюються на територію Донецької області за винятком території та об'єктів, віднесених до зони діяльності Державної Азовської морської екологічної інспекції.
В обґрунтування звернення до суду в інтересах держави, в особі Новгородської селищної ради, прокурор посилається на ст.ст. 6,10 ВК України, ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст.ст. 181, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором вірно визначені органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Підставою для представництва інтересів держави в цій справі прокурор зазначає те, що ані Державна екологічна інспекція в Донецькій області, ані Новгородська селищна рада, достовірно знаючи про завдану відповідачем шкоду навколишньому природному середовищу, не вживають дієвих заходів щодо відновлення порушених інтересів держави, а саме не звертаються до суду за їх захистом.
Причиною нездійснення захисту інтересів держави Новгородська селищна рада вказує відсутність коштів на виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
Причина неналежного виконання Державною екологічною інспекцією в Донецькій області щодо звернення до суду за захистом порушених інтересів держави, відсутність коштів для сплати судового збору за подання до суду позову.
Так, Державною екологічною інспекцією у Донецькій області до Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області було направлено лист №12-1076 від 09.04.2019, в якому інспекція зазначила, що у зв'язку з несплатою відповідачем заподіяної ним шкоди, інспекцією підготовлений позов до суду на суму 1711745,20 грн однак, у зв'язку з обмеженим фінансуванням з КЕКВ 2800 «інші поточні витрати», де закладено витрати на судовий збір, не має можливості сплатити на даний час судовий збір, який складає більше 26 тис.грн, а тому не може звернутись до суду з вимогами щодо стягнення шкоди, яка була завдана навколишньому природному середовищу (т.1 а.с.110).
Незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивачів про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення збитків завданих державі та територіальній громаді через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади та держави, свідчить про те, що указані органи неналежно виконують свої повноваження щодо стягнення завданої шкоди, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та держави, та звернення до суду з таким позовом.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2019, справа №903/129/18.
Отже, підстави для представництва прокурором інтересів держави та територіальної громади підтверджені, звернення прокурора в інтересах держави та територіальної громади до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист, а отже підстави для залишення позову без розгляду, які визначені п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України, відсутні.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора до суду за захистом порушених інтересів держави не створює додаткових процесуальних привілеїв позивачам, порівняно з іншими учасниками судового процесу. Відсутні будь-які особливі процесуальні права чи обов'язки і у прокурора, як учасника судового процесу. Прокурор не звільнений від сплати судового збору у встановленому законом розмірі за подання до суду позовної заяви.
Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).
Разом з тим, зазначений Закон не визначає розміру частин грошових стягнень які мають перераховуватись вказаним фондам охорони навколишнього природного середовища, при цьому у п.4 частини першої статті 691 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Пункт сьомий частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України визначає, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, фонду охорони навколишнього природного середовища Донецької обласної ради, фонду охорони навколишнього природного середовища Новгородської селищної ради у відповідних сумах.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05.04.2018, справа №905/2992/16.
Суд не приймає до уваги висновки експертів, які містяться в матеріалах справи, оскільки обставини, які входили до предмета доказування в цій справі, не потребували спеціальних знань. Крім того, предметом висновку експерта не можуть бути питання права, в даному випадку питання застосування ст. 255.7 ПК України для визначення розміру заподіяних відповідачем збитків навколишньому природному середовищу.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (85295, Донецька область, м.Торецьк, смт. Новгородське, вул.Квіткова, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 38102472) до: спеціального фонду Державного бюджету України 154057 (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятдесят сім) грн 07 коп. майнової шкоди; до фонду охорони навколишнього природного середовища Донецької обласної ради 102704 (сто дві тисячі сімсот чотири) грн 71 коп. майнової шкоди; до фонду охорони навколишнього природного середовища Новгородської селищної ради 256761 (двісті п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят одна) грн 78 коп. майнової шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (85295, Донецька область, м.Торецьк, смт. Новгородське, вул.Квіткова, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 38102472) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 25707002) судовий збір у розмірі 7702 (сім тисяч сімсот) грн 85 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.11.2019.
Суддя О.В. Говорун