Справа № 909/1264/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.11.2019 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за позовом малого приватного підприємства "Іманд" до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна,
МПП "Іманд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання зняти арешт із належного позивачу на праві власності нерухомого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 59 ГПК України, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.
Отже, позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Як визначено в частинах 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 20 (справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів) ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
У своїй позовній заяві МПП "Іманд" просить суд зобов'язати Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області зняти арешт (номер запису про обтяження 999237 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) з нерухомого майна, що належить на праві власності МПП "Іманд", а саме: квартира трьохкімнатна та три гаражі в м. Надвірна. В обґрунтування позову зазначено, що згаданий арешт був накладений в межах виконавчого провадження із виконання наказу № 480 від 11 квітня 2013 р., що виданий Господарським судом Івано-Франківської області. В ході цього виконавчого провадження судове рішення було виконане, однак арешт залишився чинним, що порушує права позивача на відчуження належному йому на праві власності майна. При цьому, вимогу про визнання права власності на зазначене майно позивач не заявляє.
Тобто, як видно із змісту позовної заяви, позивач фактично оспорює бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту із майна боржника у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Так, до компетенції органу державної виконавчої служби відноситься примусове виконання визначених законом рішень на користь стягувача. Порушення порядку проведення виконавчого провадження є незаконними діями цього органу, які оскаржуються у порядку, визначеному правовими нормами.
Відповідно до частин 1 - 3, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок та строки звернення сторін виконавчого провадження до господарського суду із відповідною скаргою на дії державного виконавця визначені в розділі VI ГПК України. Зокрема, в ст. 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Водночас згідно з положеннями ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 р. у справі 904/51/19 зазначила, що якщо з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім позивача особи, у такому випадку спір про право відсутній, а спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства.
Як визначено в п. 1 ч. 1 та ч. 6 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Отже, враховуючи, що із змісту позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити, на виконання якого саме рішення та у якій справі було відкрите виконавче провадження, слід зазначити про право МПП "Іманд" звернутись, або зі скаргою на бездіяльність державного виконавця органу ДВС до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції в порядку, що встановлений в розділі VI ГПК України, або до адміністративного суду у визначеному КАС України порядку.
Керуючись статтями 20, 175, 234, 235 ГПК України, суд
у прийнятті позовної заяви малого приватного підприємства "Іманд" до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Суддя І. В. Ткаченко