вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.11.2019м. ДніпроСправа № 904/2058/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС", смт. Баришівка, Баришівський район, Київська область
до Фізичної особи-підприємця Хіміченка Юрія Юрійовича, с. Веселий Гай, Магдалинівський район, Дніпропетровська область
про стягнення авансу у розмірі 145 455,40 грн.
Представники:
від позивача: Шеретова О.В.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Хіміченка Юрія Юрійовича про стягнення авансу у розмірі 145 455,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1801-2401/Р-УПК на виконання робіт від 24.01.2018р. в частині виконання робіт та повернення предоплати на підставі розірваного договору відповідно до ч. 2, 3 ст.849 ЦК України.
07.06.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного без виклику сторін.
11.09.2019 справу призначено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання відбудеться 10.10.2019 р. о 14:00 год.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.11.2019 о 11:30 год.
Відповідача про розгляд справи було належним чином повідомлено про що свідчить поштові повідомлення №4930008760359.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил). Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 21.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
24.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» та Фізичною особою-підприємцем Хіміченко Юрієм Юрійовичем було укладено Договір №1801-2401/Р-УПК на виконання робіт. Відповідно до умов якого Підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт, який визначений та погоджений сторонами у Додатку №1 до Договору (Технічне завдання), згідно якого об'єктом виконання робіт є: Дніпропетровська область, Московський район, с. Орлівщина, вул. Шосейна, 1.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його скріплення підписами уповноважених представників Сторін та відбитками печаток Сторін і припиняє свою дію 01.03.2018 року, але у бідь-якому випадку не раніше виконання Сторонами їх зобов'язань, що закріплено у п. 9.1. Договору.
Ціна Договору (ціна Робіт) є твердою та складає 171 222,00 грн. п. 2.1. Договору.
Пунктом 2.5. Договору визначено наступний порядок розрахунків:
Підпункт 2.5.1. Договору, Замовник, після набрання чинності цим Договором, сплачує на користь Підрядника 40% від ціни робіт (68 488,80 грн.), вказаної у п.2.1. Договору для придбання, необхідних для виконання робіт, матеріалів;
Підпункт 2.5.2. Договору, після закінчення підготовчих робіт Замовник сплачує на користь Підрядника суму у розмірі 30 % від ціни Договору (51 366,60 грн.), вказаної у п.2.1. Договору;
Підпункт 2.5.2. Договору, остаточний розрахунок у розмірі 30 % від ціни Договору (51 366,60 грн.), між Сторонами відбувається після підписання відповідного Акту приймання -передачі виконаних робіт.
Згідно п. 3.1. Договору Відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи передбачені Договором протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати перерахування Позивачем 40 % від ціни Договору, що складає 68 488,80 грн для придбання необхідних для виконання робіт матеріалів.
На виконання умов Договору Позивач починаючи з 14.02.2018 перерахував на користь Відповідача суму грошових коштів у розмірі 145 455,40 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- платіжне доручення №1172 від 14.02.2018 на суму 33 052,80 грн.;
- платіжне доручення № 1173 від 14.02.2018 на суму 38 636,00 грн.; - платіжне доручення № 1350 від 12.03.2018 на суму 24 789,60 грн.; - платіжне доручення № 1396 від 15.03.2018 на суму 8 977,00 грн.; - платіжне доручення № 98 від 12.04.2018 на суму 20 000,00 грн.; - платіжне доручення № 1720586894 від 19.04.2018 на суму 15 000,00 грн.; - платіжне доручення № 120 від 15.05.2018 на суму 5 000,00 грн.
Відповідач, в свою чергу, роботи у визначений двадцятиденний строк від дати перерахування коштів не здійснив.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було видано позивачу розписки (акр.с. 38-40) відповідно до яких:
- Розписка б/н від 05.06.2018 з зобов'язанням завершити роботи з фарбування дверей, встановлення кутів на плінтуси, встановлення світильників, закріплення труб з водою, встановлення поріжків на кахлі, миттям кахлів, миттям коробу для пожежної сигналізації і встановленням відсутніх коробів, встановлення витяжки, встановлення світильників під навісами і на стовпах до 15.06.2018;
- Розписка б/н від 05.06.2018 з зобов'язаннями виготовлення та встановлення полиць, а саме: полиця-вітрина під алкоголь та тютюн, барна стійка, полиці під товари, стільниця та ящики на кухню, полиця зі скла, до 18.06.2018;
- Розписка б/н з зобов'язаннями поставити обігрівачі Теrmoplaza ТР-200 до 30.07.2018.
За порушення Підрядником терміну/строку виконання робіт, останній сплачує Замовнику штраф в розмірі 0,1% від ціни робіт, зазначеної в п. 2.1 цього Договору, за кожен день прострочки (п. 7.4 Договору).
Згідно з розрахунком Позивача суму штрафу в розмірі 0,1% від ціни робіт складає 32610,32 грн.
З метою досудового врегулювання спору Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу №1809/01 вих.№205 від 03.09.2018р. про повернення грошових коштів (арк.с. 33-36). Вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Під час розгляду справи Відповідач доказів виконання умов договору не наддав та суму передплати не повернув.
26.12.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" до Фізичної особи-підприємця Хіміченко Юрія Юрійовича було задоволено частково рішенням судді Господарського суду Дніпропетровської області Кеся Н.Б. по справі №904/4777/18, яке набрало чинності 21.01.2019 та присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Хіміченко Юрія Юрійович на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" (07501, Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 28, код ЄДРПОУ 32497680) 32 610, 32 грн. штрафу за порушення господарського зобов'язання та 489,16 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 145455,40 грн. суми попередньої оплати відмовлено у зв'язку з відсутністю письмових доказів розірвання договору.
З урахуванням вищенаведеного, Позивач зазначає, що правова природа перерахованих Відповідачу коштів у розмірі 145 455,40 грн. - авансування (передоплата) по Договору №1801-2401/Р-УПК на виконання робіт від 24.01.2018. При цьому, вказані кошти в сумі 145 455,40 грн. були перераховані до виконання підрядних робіт, тобто їх правової природою є попередня оплата (авансування).
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 ЦК України).
За приписами частини 2, 3 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4 статті 849 Цивільного кодексу України).
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" посилаючись на невиконання підрядником робіт за договором, у вимозі №1809/01 (вих. №205 від 03.09.2018) вимагає від Фізичної особи-підприємця Хіміченко Юрія Юрійовича повернення грошових коштів сумі 145 455,40 грн., але не відмовляється від договору.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" про повернення суми попередньої оплати за договором підряду є передчасними та задоволенню не підлягають.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що сума передоплати має бути стягнута на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі № 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 ЦК України).
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.
Керуючись наданим йому правом, Позивач реалізував у встановленому законом порядку своє право на відмову від Договору підряду згідно з ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України.
Так, 11.04.2019 Позивач направив Відповідачу лист №81 про розірвання договору № 1801-2401/Р-УПК на виконання робіт від 24.01.2018, та необхідності повернути аванс у розмірі 145 455,40 грн., що підтверджується Описом вкладення у цінний лист № 0312716346244 від 12.04.2019 та квитанцію про сплату №3000508356 від 12.04.2019. Станом на дату складання цієї позовної заяви від Відповідача не надійшло жодної відповіді, грошові кошти не повернуті.
Згідно зі ст. 202 ГК України та статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані зобов'язання з виконання робіт, доказів припинення відповідних зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем до матеріалів справи не надано.
У відповідності з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.
Суд вважає, що оскільки аванс за своїм призначенням є першочерговим платежем по договору між сторонами, він призначався для придбання матеріалів і вартість цих матеріалів включено позивачем до вартості виконаних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт.
Аванс за своєю природою не є окремим видом платежу - він також є оплатою по договору, яка лише вноситься першочергово, до часу проведення повного розрахунку за роботи. Додатковим доказом цього також є факт, що аванс завжди є певним відсотком від загальної суми договору.
Переконливих доказів на спростування таких висновків суду відповідач суду не надав.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд Враховуючи вищевикладене, вважає, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів, Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу аванс у розмірі 145 455,40 грн, які були отримані в рамках Договору №1801-2401/Р-УПК на виконання робіт від 24.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 та Постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі № 911/772/17.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 73-80, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хіміченко Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» (07501, Київська область, смт. Баришівка, вулиця Торф'яна, б. 28, код ЄДРПОУ: 32497680) аванс у розмірі 145 455,40 грн., та судовий збір у розмірі 2 181,83 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 26.11.2019
Суддя С.П. Панна