27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11693/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,
розглянувши порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.002702 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Москаль Р.М. в м. Львові Львівської області 08.10.2019 року, згідно з протоколом судового засідання о 12:53 год., повний текст судового рішення складено 15.10.2019), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Самбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати сервісний центр зробити письмово помісячний перерахунок його пенсії з 24.07.2011 з порівнянням із мінімальною пенсією, плюс надбавки та стягнути з сервісного центру матеріальну шкоду в сумі 37263 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позовні вимоги задовольнити.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, є пенсіонером, який відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) повинен отримувати пенсію в мінімальному розмірі, що відповідає розміру встановленого законом прожиткового мінімуму. Однак, не дивлячись на неодноразове підвищення прожиткового мінімуму, відповідач протиправно не здійснював відповідний перерахунок його пенсії. При призначенні та перерахунку пенсії позивачу відповідач не застосував Закон № 1058-ІV у відповідній редакції, звузивши права позивача на отримання пенсії в мінімальному розмірі. Судом першої інстанції здійснено підміну понять «пенсія» та «пенсійна виплата», не враховані зміни в пенсійному законодавстві, а також невірні розрахунки пенсійним органом страхового стажу позивача.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Справа призначена та розглядалася в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29.06.2011 ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням пенсійного віку звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідач опрацював цю заяву, провів перевірку наданих документів щодо стажу та розміру заробітної плати, а також здійснив розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , який відповідно до наявного у справі розрахунку складає 15 років 3 місяці 1 день.
01.07.2011 пенсійним органом прийнято рішення (протокол № 123172) про призначення ОСОБА_1 з 24.07.2011 пенсії за віком, загальний розмір якої складав 460,95 грн. (пенсія 254,54 + доплата 206,41), а також призначено щомісячну державну адресну допомогу (у розмірі, що не вистачає до прожиткового мінімуму) в сумі 303,05 грн., внаслідок чого пенсійна виплата ОСОБА_1 склала 764 грн. та відповідала розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 наявні рішення відповідача (розпорядження та протоколи на перерахунок пенсії), що підтверджують проведення неодноразових перерахунків та збільшення розміру пенсійної виплати ОСОБА_1
ОСОБА_1 21.03.2019 звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою, в якій зазначив, що з липня 2011 року є пенсіонером з мінімальним розміром пенсії, вимагав добровільно зробити законний перерахунок (помісячний) його пенсії та повернути йому суму, недоплачену внаслідок невірного обрахунку пенсії.
Відповідач повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 21.03.2019 листом № 25/24/0-20/07.05.-06 від 08.04.2019 та вказав, що пенсія заявнику призначена та виплачується згідно чинного законодавства.
Станом на дату звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 21.03.2019 загальний розмір його пенсії за віком складав 913,17 грн. (пенсія 361,94 + доплата 551,23), щомісячна державна адресна допомога (у розмірі, що не вистачає до прожиткового мінімуму) в сумі 583,83 грн., тому загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становив 1497 грн., що відповідало розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
З 01.07.2019 у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму проведено черговий масовий перерахунок пенсії, внаслідок чого загальний розмір пенсії ОСОБА_1 за віком складав 954 грн. (пенсія 423,47 + доплата 530,57), щомісячна державна адресна допомога (у розмірі, що не вистачає до прожиткового мінімуму) в сумі 609,96 грн., тому загальний розмір пенсійної виплати становив 1564 грн. та відповідав розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Не погодившись з результатом розгляду відповідачем заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення в Україні встановлюються законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Так, відповідно до статті 21 Закону України від 23.12.2010 № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у 2011 році (на час призначення пенсії позивачу) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень. Відповідно до статті 7 Закону України від 23.11.2018 у 2019 році № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу про перерахунок пенсії) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року складає 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
- мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'ятнадцяти років.
Відповідно до частини першої статтею 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а у жінок - 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно частини другої статті 28 Закону 1058-ІV в тій ж редакції за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Редакція Закону № 1058-ІV від 03.10.2017 року містить частину 3 статті 28, відповідно до якої за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно частини 6 Закону № 1058-ІV в чинній редакції різниця між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого і третього частини першої, частини третьої цієї статті, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно частини першої статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп ? Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 265; в редакції, чинній на дату призначення пенсії) встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналогічного змісту положення містить чинна редакція Постанови № 265.
В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що чинна на момент прийняття рішення про призначення пенсії за віком редакція Закону № 1058-ІV передбачала призначення ОСОБА_1 мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що на той момент становила 764 грн., а подальші зміни цього Закону не можуть впливати на його ситуацію, оскільки закон не має зворотної сили, а тому пенсійний орган протиправно зменшив розмір пенсії ОСОБА_1 при проведенні численних перерахунків, зробивши заявника «пенсіонером з недостатнім стажем».
Однак, Закон № 1058 в редакції, чинній на момент досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку (60 років), передбачав призначення мінімальної пенсії за віком у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - за умови наявності у чоловіка 25 років страхового стажу.
Станом на липень 2011 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 764 грн.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи, страховий стаж ОСОБА_1 на момент досягнення пенсійного віку становив 15 років 3 місяці. Тому загальний розмір його пенсії за віком визначався на підставі частини другої статті 28 Закону № 1058-ІV - пропорційно наявному страховому стажу та станом на 24.07.2011 і був встановлений в розмірі 460,95 грн.
Розрахунок страхового стажу проведено пенсійним органом в липні 2011 при призначенні пенсії ОСОБА_1 . Предметом даної справи не є спір щодо правильності обчислення страхового стажу ОСОБА_1 .
Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що на момент призначення йому пенсії за віком Закон № 1058-ІV передбачав встановлення мінімальної пенсії у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму (764 грн.) є хибним та ґрунтується на неправильному тлумаченні Закону №1058, адже у позивача на момент досягнення пенсійного віку не було мінімально необхідного (25 років) страхового стажу.
Оскільки на момент призначення пенсії за віком її розмір (460,95 грн.), визначений відповідно до Закону № 1058-ІV, був меншим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (764 грн.), пенсійний орган на підставі пункту 2 Постанови № 265 призначив ОСОБА_1 щомісячну державну адресну допомогу в сумі 303,05 грн. (764 - 460,95). Тому сумарний розмір пенсійної виплати (фактично виплачених відповідачем коштів) ОСОБА_1 дорівнював встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а отже - твердження позивача про порушення відповідачем вимог частини третьої статті 46 Конституції України не відповідають дійсності.
З матеріалів справи встановлено, а саме з документів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що відповідач систематично проводив перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства (з причини збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб). Внаслідок проведених перерахунків загальний розмір пенсії ОСОБА_1 за віком за період 2011-2019 років зріс з 460,95 грн. до 954,04 грн. При цьому територіальний орган при кожному перерахунку пенсії (а.с.51-55, 60-66) призначав позивачу щомісячну державну адресну допомогу у сумі, якої не вистачало до прожиткового мінімуму, внаслідок чого загальний розмір пенсійної виплати (коштів, які фактично виплачувалися ОСОБА_1 пенсійним органом) відповідав розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ОСОБА_1 до відповідача про повернення недорахованої пенсії, викладена в заяві від 21.03.2019 про перерахунок пенсії, була безпідставною та не ґрунтувалася на законі. Відповідач в свою чергу довів, що діяв відповідно до закону, розсудливо та добросовісно, у стислі строки розглянув звернення пенсіонера та надав йому відповідь по суті звернення та відповідні роз'яснення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку його пенсії є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо покликань апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно прирівняні поняття «пенсійна виплата» та «пенсія» слід зазначити, що в статті 1 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
В даному випадку, оскільки позивач отримує в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування довічну пенсію, дані поняття співпадають.
Щодо стягнення з відповідача моральної та майнової шкоди, апеляційний суд зазначає, що враховуючи, що дані вимоги, щодо яких суд першої інстанції відмовив в позові, є похідними від основної вимоги, а тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.002702 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська