27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9699/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я.,Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
представника позивача Івануса М.І.,
представника відповідача Рибака Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-
суддя в 1-й інстанції Гулкевич І.З.,
час ухвалення рішення - 31.07.2019 року, 11:17 год.,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 01.08.2019 року,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що за наявності усіх документів, звернулася до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. Нею придбано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель PASSAT 2015 року випуску за ціною 2 000 Євро. До митного оформлення транспортний засіб подано за шостим резервним методом, у відповідності до висновку експерта №03/19Е судової авто-товарознавчої експертизи за ціною 239998,08 гривень, що становить 7870 Євро. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач погодився, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але при цьому митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2019 уповноваженою собою декларанта ОСОБА_2 до відповідача було подано митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу комерційного призначення легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN модель PASSAT 2015 року випуску та додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) б/н від 06.12.2018; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209120/2019/00087 від 08.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 НОМЕР_2 від 29.05.2015; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 03/19Е від 01.02.2019; договір про надання послуг митного брокера № 04/19 від 24.01.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.009.32593-19; інші некласифіковані документи від 25.07.2013 року, 07.02.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України F НОМЕР_3 від 12.05.2017; паспортний документ особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 12.07.2013; митна декларація, UA 209120/2019/005034 від 20.02.2019.
Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за шостим резервним методом, у відповідності до висновку експерта №03/19Е судової авто-товарознавчої експертизи за ціною 239998,08 гривень, що становить 7870 Євро.
За результатами опрацювання документів долучених до митної декларації відповідачем згідно положень статей 53, 54, 368 Митного кодексу України, у спосіб визначений пунктом 2,3 Розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, декларанту направлено електронне повідомлення щодо підтвердження ціни купленого автомобіля з вимогою надати додаткові документи, а саме: банківські платіжні докумен ти, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення, а також наголошено про можливість подання інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, декларантом на електронний лист митниці, стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть та прохання прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування термінів визначених ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідач, 21.04.2019 за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю. Вказана відмова, була оформлено у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209120/2019/00025. Також, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2019 року № UA209000/2019/000122/2, яким визначено вартість імпортованого автомобіля в розмірі 13677 Євро за 6 (резервним) методом митної вартості, у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті 7 ГАТТ (визначена митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості, підтвердженій у результатах опрацювання даних з декларації автоматизованою системою аналізу та управління ризиками, та виявленій за результатами цінових пропозицій на ринку Європи).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки митним органом під час судового розгляду підтверджено обставини, якими обґрунтовано твердження про не дотримання позивачем вимог МК України та допущених порушень зі сторони декларанта під час визначення митної вартості товарів.
З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема, 20.02.2019 уповноваженою собою декларанта ОСОБА_2 до відповідача було подано митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу комерційного призначення легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN модель PASSAT 2015 року випуску та додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) б/н від 06.12.2018; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209120/2019/00087 від 08.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 НОМЕР_2 від 29.05.2015; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 03/19Е від 01.02.2019; договір про надання послуг митного брокера № 04/19 від 24.01.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.009.32593-19; інші некласифіковані документи від 25.07.2013 року, 07.02.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України F НОМЕР_3 від 12.05.2017; паспортний документ особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 12.07.2013; митна декларація, UA 209120/2019/005034 від 20.02.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Львівська митниця ДФС, засобами електронного зв'язку, надсилала пропозицію, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товаруза наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- копію митної декларації країни відправлення.
Отже, суд апеляційної інстанції вказує, що Львівська митниця ДФС, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів подано не було.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Згідно ч. 8 ст. 94 КАС України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, ні в суді першої та апеляційної інстанції позивач не забезпечив, відповідно до ст. 254 МК України, перекладу документів поданих до митного оформлення українською мовою, що унеможливлює надати правову оцінку поданим документам, а отже такі не можна вважати належними та допустимим доказами у справі.
Позиція щодо встановлення дійсних обставин справи у зв'язку з відсутністю перекладу документів викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2018 № 809/1275/17.
Щодо покликання позивача на висновок експерта №03/19Е судової товарознавчої експертизи про оцінку колісного транспортного засобу від 11.02.2019, виготовлений судовим експертом Петричковичем Б.С., в якому вказано, що вартість колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN модель PASSAT 2015 року, що ввозиться на митну територію України становить 239998,08 гривень, що становить 7870 Євро, то суд апеляційної інстанції не бере до уваги такі покликання, оскільки, вказаний звіт підтверджує лише ціну, яка визначена в ході автотоварознавчого дослідження автомобіля, однак не підтверджує її фактичну сплату, у свою чергу, банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою подано не було, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об'єктивності заявленої митної вартості товару позивачем.
Крім того, висновок експерта №03/19Е судової товарознавчої експертизи про оцінку колісного транспортного засобу від 11.02.2019, виготовлений судовим експертом Петричковичем Б.С.зазначає про виявлені несправності та пошкодження імпортованого автомобіля, які не відповідають акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209120/2019/00087 від 08.02.2019. З тих підстав, колегія суддів вважає, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження не може вважатися достовірним джерелом інформації для визначення митної вартості.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Львівська митниця ДФС з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою, а тому оскаржувані картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.001040 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року.