27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11266/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1724/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та зобов'язання здійснити такий перерахунок на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подання довідки),-
15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просив визнати протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та зобов'язати здійснити такий перерахунок на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подання довідки).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог частини 1 статті 126 Конституції України, пункту 8 частини 4 статті 48, пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI, абзацу 4 пункту 34 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII, статті 8 Закону СРСР "Про статус суддів в СРСР" від 04.08.1989 за №328-І, відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19. Як відзначив позивач, на час його звільнення, Апеляційним судом Івано-Франківської області допущено помилку та не враховано стаж роботи за юридичною спеціальністю, а саме стаж роботи стажистом терміном 2 роки у Коломийському міському народному суді у період з 01.08.1989 по 12.09.1991. У зв'язку із вказаними невідповідностями та перерахунком розміру складових суддівської винагороди, Івано-Франківським апеляційним судом видано нову довідку від 30.01.2019 за №04-12/39-19, згідно якої стаж роботи позивача, який дає право на одержання доплати за вислугу років становить 30 років 2 місяці 20 днів та відповідно визначено доплату за вислугу років в розмірі 70%. Наведені обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 04.02.2019 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного утримання відповідно до нової довідки. Позивач вважає безпідставне посилання органом пенсійного фонду на те, що тривалість стажу роботи в роках, яка визначала розмір доплати за вислугу років, враховується станом на час виходу у відставку, а тому відсутні підстави для проведення такого перерахунку.
Відповідач Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права. Відповідач вважають, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що з 16.12.2016, ОСОБА_1 призначено та виплачується довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", що підтверджується копією заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 та копією заяви про перехід на інший вид пенсії від 16.12.2016 (а.с.66, 67).
Згідно подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 за №03-41/162/2016, Апеляційним судом Івано-Франківської області представлено документи для встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , серед яких зокрема заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016, копія рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 за №3177/0/15-16, копія наказу голови суду від 14.12.2016 за №03-04/259 про відрахування із складу суду судді ОСОБА_2 Б ОСОБА_3 ., копію трудової книжки, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, а також довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 15.12.2016 за №04-15/311-16 (а.с.67, 68, 69-72, 73, 74, 75).
З копії наявного в матеріалах справи наказу голови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 за №03-04/259 видно, що суддю Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , який рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 за №3177/0/15-16 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, відраховано з 15.12.2016 із складу Апеляційного суду Івано-Франківської області (а.с.74).
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15.12.2016 становив 25 років 3 дні 1 місяць (а.с.73).
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №04-15/311-16 від 15.12.2016, виданої Апеляційним судом Івано-Франківської області, заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховуються при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складала 28 160,00 гривень, в тому числі: оклад - 17 600,00 гривень та надбавка за вислугу років (60%) - 10 560,00 гривень (а.с.75).
Позивач зазначає, що Апеляційним судом Івано-Франківської області допущено помилку та не враховано при його звільненні стаж роботи за юридичною спеціальністю, а саме стаж роботи стажистом терміном 2 роки у Коломийському міському народному суді у період з 01.08.1989 по 12.09.1991.
У зв'язку із зазначеними обставинами, Івано-Франківським апеляційним судом видано нову довідку від 30.01.2019 за №04-12/39-19 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої ОСОБА_4 винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01.01.2019 складає 53 884,05 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 31 696,50 гривень і доплата за вислугу років (70%) - 22 187,55 гривень (а.с.80).
До матеріалів позовної заяви також долучено довідку Івано-Франківського апеляційного суду від 06.08.2019 за №К-19 (а.с.18-19), зміст якої свідчить про наявність у ОСОБА_1 на час відрахування останнього зі складу суду у зв'язку із виходом у відставку, стажу роботи, який дає право на одержання доплати за вислугу років - 28 років 2 місяці 20 днів. Івано-Франківський апеляційний суд, видаючи нову довідку, дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді два роки стажу за юридичною спеціальністю (частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду) на підставі частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання доплати за вислугу років станом на 15.12.2016 визначено 30 років 2 місяці і 20 днів (70%).
До такого стажу роботи позивача включено:
- службу в рядах Радянської Армії з 16.11.1971 по 01.11.1974 - 2 роки 11 місяців 16 днів;
- стаж роботи за юридичною спеціальністю (частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду) відповідно до частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (набрала чинності 05.08.2018) - 2 роки;
- роботу на посаді народного судді Косівського районного народного суду з 12.09.1991 по 11.01.1999 - 7 років 4 місяці;
- роботу на посаді судді Коломийського районного суду з 12.01.1999 по 14.01.2002 - 3 роки 3 дні;
- роботу на посаді судді Апеляційного суду Івано-Франківської області з 15.01.2002 по 15.12.2016 - 14 років 11 місяців 1 день.
Також, в матеріалах справи наявна довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.08.2019 за №04-12/117-19, видана Івано-Франківським апеляційним судом, в якій містяться аналогічні відомості стосовно розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 , що й у попередній довідці, виданій Івано-Франківським апеляційним судом 30.01.2019 за №04-12/39-19, доплата за вислугу років в якій визначена 70 % (а.с.20).
04.02.2019 позивач звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного утримання відповідно до нової довідки, виданої Івано-Франківським апеляційним судом 30.01.2019 за №04-12/39-19 (а.с.79).
Відповідач, листом від 25.02.2019 за №1068/03.1 (а.с.43-44) повідомив позивача про неможливість проведення перерахунку пенсії із урахуванням спірної довідки, оскільки тривалість стажу роботи в роках, яка визначала розмір доплати за вислугу років, враховується станом на час виходу у відставку, а тому відсутні підстави для проведення такого перерахунку. Додатково повідомили про те, що при призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці була врахована доплата за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу, а у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.12.2018 за №04-12/211-18 і №04-12/212 та від 30.01.2019 за №04-12/39-19 зазначена надбавка за вислугу років у розмірі 70%.
Не погоджуючись із відмовою Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки Івано-Франківського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.01.2019 за №04-12/39-19, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.
На момент виходу ОСОБА_1 у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, дані спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - закон № 2453).
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону № 2453-VI, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно із ст. 2 цього Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Відповідно до ст. 67 Закону УРСР “Про судоустрій” від 05 червня 1981 року № 2022-Х (в редакції Закону від 05 червня 1981 року) структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.
З вищенаведеного слідує, що організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у період із 01 серпня 1988 року по 01 вересня 1990 рік здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач був зарахований стажистом Коломийського міського народного суду у період з 01.08.1989 по 12.09.1991.
Відповідно до п.п.4.2 п.10 Постанови ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР від 18 липня 1972 року №535 “Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні” випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.
Згідно із п.1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25 червня 1973 року, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.
Відповідно до п. 5, 15 вищевказаного Положення час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов'язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов'язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.
Згідно із п. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у п. 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Пунктом 4 Порядку №283 передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду яка викладена в постанові від 14 листопада 2018 року у справі №819/1550/16.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що період роботи на посаді стажиста судді відповідного суду зараховується до стажу державної служби.
Згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду №к-19 від 06.08.2019 року стаж роботи з 01 серпня 1989 року по 12 вересня 1991 року, а саме період стажування в Коломийському міському народному суді, зарахований до стажу державної служби та стаж роботи, який дає право на одержання доплати за вислугу років ОСОБА_1 , становить 30 років 2 місяці 20 днів (70 %) (а.с.18-19).
У лютому 2019 року позивач звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи із стажу роботи судді більше 30 років, та з врахуванням доплати за вислугу років в розмірі 70 %.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності врахування стажу роботи позивача за юридичною спеціальністю терміном 2 роки, а саме період стажування в Коломийському міському народному суді та звертає увагу на те, що після звернення позивача до відповідача про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та подання нового розрахунку стажу, орган пенсійного фонду повинен був здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці саме із розрахунку уточненого стажу, який складає 30 років 2 місяці 20 днів, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 70% розміру суддівської винагороди судді на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведеного перерахунку, пов'язаного із законодавчим збільшенням заробітної плати судді на відповідній посаді, і такий обов'язок пенсійного фонду зберігається в разі подальшого законодавчого збільшення розміру заробітної плати судді на відповідній посаді.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній в постанові від 24 березня 2015 року у справі №21-584а/14.
Стосовно доводів відповідача про наявність підстав для відмови у перерахунку позивачеві довічного грошового утримання, а саме норм частини 4 статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, та статті 137 даного Закону, яка Законом України від 12.07.2018 року доповнена частиною другою і який набрав чинності 05.08.2018 року, то колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути застосованими у спірних правовідносинах, оскільки у даній справі має місце не зміна розміру суддівської винагороди судді ,який працює на відповідній посаді ,а перерахунок у зв'язку з зарахуванням як державної служби позивачеві стажування, що призвело до збільшення надбавки за вислугу років.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не здійснило перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , а тому слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та довідок Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року № к-19 станом на 15 грудня 2016 року, № 04-12/117-19 станом на 06 серпня 2019 року, № 04-12/39-19 станом на 30 січня 2019 року.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з істотним порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається постанова про задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 300/1724/19 - скасувати, та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та зобов'язання здійснити такий перерахунок на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подання довідки) - задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подання довідки).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська