27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/12338/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Черняк В.В., м. Луцьк) у справі № 161/3015/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил від 30 січня 2019 року №6872/20500/18,-
20 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М. від 30 січня 2019 року №6872/20500/18.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил від 30 січня 2019 року №6872/20500/18 залишено без задоволення, а вказану постанову - без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що при митному оформленні автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT» діяв добросовісно, без жодного умислу на заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу і заниження його митної вартості. До митного оформлення пред'явила виключно ті документи, які були їй передані і на даний час ніким не скасовані і не визнані недійсними. Заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу визначена самим митним органом за передбаченим ст.64 МК України резервним методом. Відповідачем неправомірно надано перевагу документам та відомостям, які отримані від литовських митних органів над документами, які були подані при проведенні митних процедур.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Поняття адміністративного правопорушення відображено у частині першій статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України закріплено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
У силу статті 523 Митного кодексу України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Відповідно до частини першої статті 508 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
Згідно частини другої цієї статті до процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).
Відповідно до статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставами для коригування митної вартості, серед іншого, є надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За змістом частини 5 статті 54 та частини 2 статті 351 Митного кодексу України митні органи при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів уповноважені, серед іншого, звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки.
Частиною 1 статті 352 Митного кодексу України передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 21.09.2018 року до Волинської митниці ДФС з Державної фіскальної служби України листом від 17.09.2018 №28767/7/99-99-20-02-01-17 надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», номер кузова НОМЕР_1 за експортною митною декларацією MRN №18LTKC0100EK00DB26, рахунком-фактурою (Pazyma-Saskaita) серії TDT №03656 від 27.03.2018 року та рахунком-фактурою (Pinigu Priemimo Kvitas) серії TSC №0140993 від 27.03.2018 року щодо купівлі-продажу даного транспортного засобу.
За результатами проведеного опрацювання зазначеного звернення митних органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів до нього було встановлено, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», номер кузова НОМЕР_1 був проданий компанією UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus, 4, 68137 Marijampole, Литовська Республіка в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 за ціною 5 600 Євро, що за курсом Національного банку України станом на 03.04.2018 року, тобто на момент митного оформлення товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2018/004910 склало суму 180 504 (Сто вісімдесят тисяч п'ятсот чотири) гривень 35 копійок.
Відповідно до службової записки відділу адміністрування митних платежів Волинської митниці ДФС від 09.10.2018 №1258/03-70-19-02-25, за митне оформлення автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», номер кузова НОМЕР_1 при йото митній вартості у 180504,35 гривень необхідно було сплатити митні платежі у загальній сумі 82 653,05 гривні, тобто різниця між платежами які було сплачено і платежами, які необхідно було сплатити становить 14 440 гривень 35 копійок.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 через декларанта (митного брокера) ТзОВ «Кастомс Брок Плюс», гр-на ОСОБА_3 , під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу (товару) марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», номер кузова НОМЕР_1 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2018/004910 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 14 440 гривень 35 копійок, тобто заявив в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205100/2018/004910 від 03.04.2018 року неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
Однак слід зазначити, що при розмитненні товару позивач керувався договірною вартістю, яка була зазначена у рахунку-фактурі компанією «DAT Autohus». Під час розмитнення товару жодних зауважень з боку митних органів не було, не було і зауважень безпосередньо до митної вартості. Крім того, слід зазначити, що митний орган у разі сумніву щодо ціни товару має повноваження запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість.
Що стосується самої інформації, отриманої у встановленому порядку від митних органів Литовської Республіки, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у матеріалах справи вказана інформація відсутня, тому суд першої інстанції безпідставно посилався на неї.
Також варто зазначити, що посилання відповідача на документи, які містять відмінні дані від тих, що були подані до митного оформлення, можуть стосуватися факту ймовірної підробки документів, проте це не може бути беззаперечним доказом вини позивача, оскільки достовірність поданих уповноваженою особою ТзОВ «Костомс Брок Плюс» документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі, а відтак всі сумніви тлумачиться на користь особи, яку звинувачують у вчиненні неправомірних дій.
Оцінюючи обставини справи, суд першої інстанції не врахував того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми митних платежів на підставі первинних реєстраційних документів та оригіналу рахунку-фактури. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур. З матеріалів справи встановлено, що рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося.
Згідно зі статтею 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначені норми приписують обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
З матеріалів справи не видно, що такий обов'язок суб'єктом владних повноважень виконано.
В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які свідчили би про наявність у позивача вини у порушенні митних правил, за які він притягнутий до відповідальності.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 485 МК України, не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог позивача.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення постанови про задоволення адміністративного позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 271, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 161/3015/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М. від 30 січня 2019 року №6872/20500/18 в справі про порушення митних правил у вигляді штрафу за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
Провадження у справі про порушення митних правил №6872/20500/18 від 30 січня 2019 року - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська