61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.11.2019 Справа № 905/2964/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, (ЄДРПОУ 20077720),
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ, (ЄДРПОУ 03361075),
про: стягнення 273.989,55 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився, -
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ про стягнення боргу у загальній сумі 125.145.521,07 грн, в тому числі: основного боргу у сумі 80.473.059,38 грн, пені - 17.642.638,72 грн, 3% річних - 4.421.201,70 грн, інфляційних втрат - 22.608.621,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. (за поставками березня, травня-вересня, листопада-грудня 2015 року) в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, несвоєчасна оплата поставок жовтня-листопада 2014 року, заборгованість за якими стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1228/15, стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за цими зобов'язаннями у періоди, які не були предметом розгляду у вказаній справі.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2018 по справі № 905/2964/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” основний борг - 33.114.769,54 грн, пеню - 10.040.893,14 грн, 3% річних - 2.585.122,58 грн, інфляційні нарахування - 12.920.959,37 грн, а також судовий збір в сумі 187.011,16 грн.
Відстрочено виконання рішення від 02.04.2018р. господарського суду Донецької області по справі №905/2964/17 на 1 місяць з дня ухвалення такого рішення.
Провадження по справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ суми основного боргу у розмірі 38.853.293,96 грн закрито.
В іншій частині позов залишено без задоволення.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено, рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №905/2964/17 скасовано в частині відмови у стягненні 3% річних в сумі 94.027,73 грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та 179.961,82 грн. інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов'язаннями листопада 2014 року. Справу №905/2964/17 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
21.08.2019 матеріали справи повернулись до господарського суду Донецької області.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №905/2964/17 визначено суддю Величко Н.В. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019).
Ухвалою від 23.08.2019 прийнято справу до провадження; визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.09.2019; запропоновано позивачу та відповідачу письмово висловити правову позицію по суті спору з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 по справі №905/2964/17, копію таких пояснень направити іншій стороні у справі, докази направлення надати суду; відповідачу надати докладний та обґрунтований контррозрахунок позовних вимог (3% річних за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов'язаннями листопада 2014 року), копію якого направити позивачу, докази направлення надати суду; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.
Ухвалою від 19.09.2019 відкладено підготовче засідання на 15.10.2019; запропоновано позивачу та відповідачу виконати вимоги ухвали від 23.08.2019; надати суду статутні документи, актуальні на теперішній час; надати суду первинні документи про здійснення розрахунків за спірним договором; явка представників сторін в судове засідання визнана не обов'язковою.
Відповідачем вимоги ухвал від 23.08.2019 та від 19.09.2019 у встановлений судом строк не виконано, правову позицію по суті спору з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 по справі №905/2964/17 не висловлено, докладний та обґрунтований контррозрахунок позовних вимог (3% річних за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов'язаннями листопада 2014 року) не подано.
Ухвалою від 15.10.2019 змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720). Закрито підготовче провадження у справі №905/2964/17. Призначено розгляд справи по суті на 12.11.2019 року. Явка уповноважених представників сторін визнана не обов'язковою.
15.10.2019 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання від 10.10.2019 № 15/1-2485 про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№20690/19), з доданими документами згідно переліку.
Вказане клопотання Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” суд відхиляє, а додані до нього документи не приймає з наступних підстав.
Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (ч.ч. 1, 6, 7 ст. 116 ГПК України).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як свідчать матеріали справи, відповідач ухвалу суду від 19.09.2019 про відкладення підготовчого засідання у справі № 905/2964/17 отримав 26.09.2019 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодом 6102229402888, т.5 а.с.16), тому, з огляду на наведені приписи процесуального законодавства та вимог п.3 резолютивної частини ухвали від 19.09.2019 про те, що всі документи та пояснення надати до канцелярії суду за супровідним листом не пізніше ніж за 3 дні до дня судового засідання, відповідач мав подати суду відповідні документи та пояснення (з урахуванням вихідних та святкових днів) у строк до 11.10.2019 включно.
Фактично, відповідачем подано до канцелярії суду нарочно 15.10.2019 об 11:58:38 клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №20690/19), тобто у день та час судового засідання та без клопотання про поновлення йому строку на подання таких документів.
Суд наголошує, що сторонам були забезпечені рівні можливості та права, виходячи з принципів господарського судочинства таких, як: рівність перед законом і судом, приницип диспозитивності, у відповідача було достатньо часу на формування своєї правової позиції і надання суду всіх письмових та електронних доказів, як шляхом направлення витребуваних судом документів поштою, так і шляхом направлення таких документів на електронну адресу суду у встановлений строк. Відповідач своїм правом не скористався, у встановлений судом строк витребуваних документів та пояснень не подав, обґрунтованих причин пропуску даного строку у клопотанні не наведено, клопотання про поновлення строку не заявлено.
Таким чином, подані відповідачем документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
В судове засідання, що відбулось 12.11.2019, позивача та відповідач своїх представників не направили, про дату, часта місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1), повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони повідомлені про дату, час та місце судового засідання у встановленому порядку, тому справа розглядається за наявними матеріалами без присутності представників позивача та відповідача.
Виходячи з меж позовних вимог, які передані на новий розгляд до суду першої інстанції (стягнення 3% річних за зобов'язаннями листопада 2014 року (з 11.12.2015 по 11.02.2016) та інфляційних за зобов'язаннями листопада 2014 року (з 01.12.2015 по 31.01.2016), нарахованих у період відстрочки виконання рішення суду у справі №905/1228/15), врахувавши вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, господарський суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судами, 24.01.2013 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (у подальшому змінено назву на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, далі за текстом - продавець, позивач, НАК «Нафтогаз України») та Публічним акціонерним товариством “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (далі за текстом - покупець, відповідач, ПАТ «Донецькоблгаз») підписано договір купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ.
За змістом п.1.1 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013 (в редакції додаткової угоди №12 від 22.12.2014) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (п.2.1 вказаного правочину).
Сторони неодноразово вносили зміни до п.5.2 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013, змінюючи ціну газу.
Відповідно до п.11 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013 (в редакції додаткової угоди №12 від 22.12.2014) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 30.11.2014 між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Донецькоблгаз» підписано без розбіжностей Акт приймання-передачі природного газу до договору від 24.01.2013 № 13-384-ВТВ, відповідно до якого ПАТ «Донецькоблгаз» прийнято для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат у листопаді 2014 року природний газ обсягом 6437,688 тис.куб.м. загальною вартістю 41.051.848,85 грн. з ПДВ.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 по справі №905/1228/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз” про стягнення 85.594.041,98 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 81.698.233 грн., у тому числі 49.547.486,63 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 13.533.126,28 грн. пені, 1.366.250,66 грн. 3% річних та 17.251.369,43 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 70.135,86 грн.; надано відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.
З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом досліджувалися обставини укладання договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013, здійснення позивачем постачання природного газу за період з січня 2013 року по листопад 2014 року, а також невиконання відповідачем власних платіжних зобов'язань у вказаний період, що стало підставою для нарахування, в тому числі, пені за період з 20.02.2013 по 28.04.2015, 3% річних за період з 20.02.2013 по 28.04.2015, інфляційних збитків за загальний період з березня 2013 року по березень 2015 року.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 у справі №905/1228/15 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядках та набрало законної сили.
Обставини, що встановлені судом при розгляді справи №905/1228/15, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.
Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/1228/15 за спожитий зокрема у листопаді 2014 року природний газ за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013 у повному обсязі та у встановлені строки не розрахувався, позивач нарахував та заявив до стягнення у справі, що розглядається (№ 905/2964/17), проценти річних - 409.686,86 грн. за період з 29.04.2015 по 11.02.2016 (поставка листопада 2014 року на суму 41.051.848,85 грн.).
Крім того, з позовної заяви вбачається, що НАК “Нафтогаз України” просило стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 5.249.477,75 грн. за період з квітня 2015 року по січень 2016 року (поставка листопада 2014 року на суму 41.051.848,85 грн.).
Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2018 по справі № 905/2964/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018, позовні вимоги НАК “Нафтогаз України” задоволено частково.
Суд першої інстанції частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зокрема, зазначив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 по справі №905/1228/15 виконання вказаного рішення на суму 81.698.233 грн. було відстрочено на шість місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили; невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення. При цьому, місцевий господарський суд послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України №3-1276г15 від 17.02.2016 (справа №905/3137/14-908/5775/14). З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності обставин відстрочення виконання рішення від 24.11.2015 у справі №905/1228/15 з 11.12.2015 (набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 по справі №905/1228/15) по 10.06.2016 включно, підстави для нарахування 3% річних за зобов'язаннями листопада 2014 року у період з 11.12.2015 по 11.02.2016 на теперішній час відсутні.
Переглядаючи в касаційному порядку справу № 905/2964/17, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 вказав, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3-1276гс15), та зазначав, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.". Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду з урахуванням вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Також судом касаційної інстанції було вказано, що розглядаючи дану справу та відмовляючи НАК “Нафтогаз України” в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 94.027,73 грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та 179961,82 грн. інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов'язаннями листопада 2014 року, нарахованими у зв'язку з невиконанням у період прострочення боржника грошового зобов'язання зі сплати основного боргу за спожитий природний газ, судами першої та апеляційної інстанцій внаслідок застосування попередньої правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3-1276гс15), від якого після прийняття оскаржуваних у даній справі рішень відступила Велика Палата Верховного Суду, не враховано зазначені вище вимоги закону.
Тобто, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки як залишку заборгованості відповідача перед позивачем за зобов'язаннями листопада 2014 року з урахуванням її часткового погашення у спірний період, так і періоду, протягом якого мало місце невиконання відповідачем певного розміру грошового зобов'язання.
Вказане стало підставою для передачі справи № 905/2964/17 на новий розгляд.
Згідно частини першої статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Виходячи з меж позовних вимог, які передані на новий розгляд до суду першої інстанції (стягнення 3% річних за зобов'язаннями листопада 2014 року (з 11.12.2015 по 11.02.2016) та інфляційних за зобов'язаннями листопада 2014 року (з 01.12.2015 по 31.01.2016), нарахованих у період відстрочки виконання рішення суду у справі №905/1228/15) та встановлених судами обставин, врахувавши вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи спір в межах справи № 905/1228/15, господарським судом у рішенні від 24.11.2015 встановлено, що по зобов'язанням листопада 2014 року на суму 41.051.848,85 грн. ПАТ «Донецькоблгаз» мав здійснити остаточний розрахунок перед НАК «Нафтогаз України» у строк до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу (п.6.1 договору), тобто остаточний розрахунок мав бути здійснений не пізніше 19.12.2014р., але розрахунки проведені не були, що зумовило задоволення позову в частині стягнення основного боргу та підставою для нарахування, в тому числі, пені за період з 20.02.2013р. по 28.04.2015р., 3% річних за період з 20.02.2013р. по 28.04.2015р., інфляційних збитків за загальний період з березня 2013 року по березень 2015 року.
Відповідачем не спростовано належними доказами доводів позивача, що по зобов'язанням листопада 2014 року станом на 28.04.2015 ПАТ «Донецькоблгаз» мало не сплачену заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» у загальному розмірі 18.191.930,79 грн.
Дана заборгованість частково була погашена 21.01.2016 у сумі 12.345.453,27 грн. відповідно до заяви НАК «Нафтогаз України» № 26-397/1.2-16 від 21.01.2016 (т.1 а.с.85) про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 21.01.2016 складав 5.846.477,52 грн.
Даний залишок заборгованості відповідачем погашено відповідно до заяви НАК «Нафтогаз України» № 26-860/1.2-16 від 17.02.2016 (т.1 а.с.87) про зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно цієї заяви зобов'язання ПАТ «Донецькоблгаз» за договором купівлі-продажу природного газу від 24.01.2013 № 13-384-ВТВ у сумі 5.846.477,52 грн. є припиненими з 12.02.2016.
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось доказів визнання недійсним припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних зобов'язань ПАТ «Донецькоблгаз» перед НАК «Нафтогаз України».
Враховуючи той факт, що чинне цивільне законодавство не містить норм, які б вказували на виникнення цивільних прав та обов'язків з рішення про розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду, системне тлумачення норм ст. 11, ч.1 ст.598, ст.ст. 599, 601, Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що невиконання грошового зобов'язання за договором за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням - призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення. Тобто, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з розрахунку, наведеного у касаційній скарзі, розмір 3% річних за зобов'язаннями листопада 2014 року нарахований на суму боргу 18.191.930,79грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 і становить 94.027,73 грн.
Згідно наведеного у касаційній скарзі розрахунку інфляційних, позивачем нараховано 179.961,82 грн. інфляційних, в тому числі 127.343,52 грн. на суму 18.191.930,79 грн. за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та 52.618,30 грн. на суму 5.846.477,52 грн. за період з 01.01.2016 по 31.01.2016.
З розрахунку санкцій та 3% річних, які нараховані за зобов'язаннями листопада 2014 року, доданого до позовної заяви (Т.1, а.с.16), вбачається, що позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.04.2015 по 20.01.2016 виходячи з суми боргу 18.191.930,79грн., за період з 21.01.2016 по 11.02.2016 виходячи з суми боргу 5.846.477,52 грн. За підрахунком позивача загальний розмір 3 % річних за цей період (з 29.04.15 по 11.02.16) склав 409.686,86 грн.
Також, з цього розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, вбачається, що розмір інфляційних втрат складає 5.249.477,75 грн. і розраховано виходячи з суми боргу 18.191.930,79 грн. за період квітень - грудень 2015, а також виходячи з суми боргу 5.846.477,52 грн. за період січень 2016 року.
Позивачем, при здійсненні розрахунку пред'явлених до стягнення у цій справі з відповідача 3 % річних та інфляційних, було враховано здійснені ПАТ «Донецькоблгаз» платежі за рахунок спільних протокольних рішень, за рахунок власних коштів та за рахунок зарахування зустрічних зобов'язань.
Дослідивши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних за зобов'язаннями листопада 2014 року, нарахованих у період відстрочки виконання рішення суду у справі №905/1228/15, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, а розрахунок арифметично вірним. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 у сумі 94.027,73 грн. та інфляційні 179.961,82 грн. за період з 01.12.2015 по 31.01.2016. Відповідачем протилежного не доведено, доводів позивача належними доказами не спростовано, власного контррозрахунку суду не подано.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.123 ГПК України). Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за наслідками нового розгляду справи судові витрати покладаються на відповідача, а саме: судовий збір у розмірі 525,44 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 6164,78 грн. - судовий збір за касаційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ про стягнення з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ 3% річних в сумі 94.027,73 грн. за період з 11.12.2015 по 11.02.2016 та 179.961,82 грн. інфляційних за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 за зобов'язаннями листопада 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. - задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (код ЄДРПОУ 03361075, адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6) 3% річних в сумі 94.027,73 грн. (дев'яносто чотири тисячі двадцять сім гривень 73 коп.), інфляційні - 179.961,82 грн. (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 82 коп.), відшкодування судового збору у розмірі 525,44 грн. (п'ятсот двадцять п'ять гривень 44 коп.) за наслідками нового розгляду справи судом першої інстанції та 6164,78 грн. (шість тисяч сто шістдесят чотири гривні 78 грн.) - за наслідками касаційного перегляду.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
5. Повний текст рішення підписано 21.11.2019.
Суддя Н.В. Величко