27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/12295/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Чишій С.С., м. Любомль) у справі №163/924/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
19 травня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 6460/20500/19 від 21.11.2018 року за ознаками ст. 485 МК України.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що при митному оформленні автомобіля "Рено Кенго" діяв добросовісно, без жодного умислу на заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу і заниження його митної вартості. До митного оформлення пред'явила виключно ті документи, які були їй передані і на даний час ніким не скасовані і не визнані недійсними. Заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу визначена самим митним органом за передбаченим ст.64 МК України резервним методом. Відповідачем неправомірно надано перевагу документам та відомостям, які отримані від литовських митних органів над документами, які були подані при проведенні митних процедур.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю; постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 21.11.2019 року в справі про порушення митних правил №6460/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасовано; провадження в справі про порушення митних правил №6460/20500/19 закрито.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами аналізу документів, надісланих митними органами Литовської республіки встановлено, що транспортний засіб був проданий за ціною, що є значно вищою за ту вартість, яка заявлена позивачем в МД, відтак відповідачем правомірно винесено постанову у справі про порушення митних правил.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, митне оформлення легкового автомобіля "Рено Кенго", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснене 01.06.2018 року посадовою особою митного поста "Ковель" Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ТзОВ "Бігруп" Волинець- ОСОБА_2 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205040/2018/014426.
Згідно інвойсу №0352/05/208 від 29.05.2018 року вартість транспортного засобу становить 1000 євро, його продавцем виступала компанія "Redberg Industries LLP", отримувачем - ТзОВ «Бігруп».
За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 42 784,69 гривні було нараховано та сплачено 14 762,68 гривні митних платежів.
Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів від 10.08.2018 року про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також "Рено Канго", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
17.09.2018 року документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки.
Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки MRN № 18LTKC0100EK06D344 від 31.05.2018 року, довідки-рахунку (документа під назвою "Pazyma-Saskaita") серії TDT №03755 від 31.05.2018 року, квитанції про отримання коштів (документа під назвою "PINIGU PRIEMIMO KVITAS") серії TSC №0178531 від 31.05.2018 року, автомобіль "Рено Кенго" був проданий компанією UAB "TD TRANSPORT" громадянину ОСОБА_3 за ціною 4200 євро.
З огляду на різницю вартості транспортного засобу між заявленою і прийнятою під час митного оформлення та литовською експортною митною декларацією, різниця розміру митних платежів становить 27 382,20 гривень, що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці.
24.10.2018 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 6460/20500/18 за ознаками ст.485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , як керівник ТзОВ "Бігруп", через декларанта (митного брокера) ТзОВ "Бігруп" Волинець- ОСОБА_2 під час митного оформлення автомобіля "Рено Кенго" вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 27 382,20 гривні, тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
21.11.2018 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 6460/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 82 146,60 гривень.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих та достатніх доказів про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно із статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною другою статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення позивача до відповідальності за передбачене ст. 485 МК України правопорушення були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація №18LTKC0100EK06D344 від 31.05.2018 року, довідки-рахунку (документа під назвою "Pazyma-Saskaita") серії TDT №03755 від 31.05.2018 року, квитанції про отримання коштів (документа під назвою "PINIGU PRIEMIMO KVITAS") серії TSC №0178531 від 31.05.2018 року. Між відомостями цієї експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність щодо вартості транспортного засобу.
При цьому, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вірно вважав, що сама по собі експортна декларації доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Експортна декларація №18LTKC0100EK06D344 від 31.05.2018 року для митного оформлення надавалась експортером, тобто компанією UAB "TD TRANSPORT", яка виступала і декларантом. Покупцем товару в декларації зазначений ОСОБА_5 - інша особа ніж та яка ввозила вказаний вище транспортний засіб та розмитнювала його.
Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом ОСОБА_6 не встановила і не опитала особу на ім'я ОСОБА_7 отже суд правильно вважав, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами вини позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія UAB "TD TRANSPORT" задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.
Крім того в оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. За даних обставин в діях позивача відсутня суб'єктивна сторона проступку, передбаченого статтею 485 МК України, тобто прямий умисел, а тому відсутні і ознаки цього правопорушення.
Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про протиправність оскарженої постанови у справі про порушення митних правил.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 243, 272, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2019 року у справі №163/924/19 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська