27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11938/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капітана поліції Костевка Юрія Юрійовича, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Присяжнюк Л.М.,
час ухвалення рішення - 24.10.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення -28.10.2019 року,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капітана поліції Костевка Юрія Юрійовича (далі - відповідач 1), Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 271925 від 30.09.2019 року.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2019 року залучено до участі у справі як співвідповідача Управління патрульної поліції у Волинській області.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 271925 від 30.09.2019 року за ч.1 ст. 122 КУпАП, та провадження по справі закрито.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що поліція, для забезпечення безпеки і порядку, може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах автоматичну фото- і відеотехніку. З наявного в матеріалах справи нагрудного відеореєстратора вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки відстань від дорожнього знаку 5.41.1 до транспортного засобу позивача була значно меншою за 30 метрів.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення у зв'язку з відсутності доказів проведення замірів розміщення автомобіля позивача відносно посадкового майданчика чи дорожнього знаку зупинки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30.09.2019 року відповідачем 1 винесена постанова про накладання на позивача адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 271925, в якій зафіксовано, що 11.08.2019 року о 09:01 позивач у м. Луцьку керуючи транспортним засобом Nissan Qashqai, НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м. від дорожнього знаку зупинки, чим порушив п.15.9 «е» ПДР України. Такі дії кваліфіковані як порушення ч.1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР)
П. 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно підпункту "е" пункту 15.9. ПДР зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається, зі змісту ст. 251 КУпАП та ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в зазначеній справі є будь - які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою)/судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту частини 1 статті 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача 2 на оскаржувану постанову як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів або від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Проте жодних даних замірів суду відповідач не надав. Із наданого відеозапису не вбачається здійснення відповідачем 1 заміру відстані автомобіля позивача від посадкового майданчика, відстань визначалась візуально.
Отже, факт порушення позивачем ПДР, а саме здійснення зупинки ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів чи від дорожнього знака такої зупинки з обох боків ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 272,286,308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2019 року у справі № 161/16717/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повний текст постанови виготовлений 27 листопада 2019 року.