18 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10300/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (суддя- Ксензюк А.Я., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/1925/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Волинської митниці ДФС, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205020/2019/000173/2 від 27 травня 2019 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2019/00300.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач - ОСОБА_1 подавши до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує на неповне з'ясування обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким його позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення зроблено помилковий висновок про те, що подані ним документи для митного оформлення не містили усі відомості, що дозволяли ідентифікувати оцінюваний товар, об'єктивні та достовірні дані, що підтверджують заявлену митну вартість імпортованого транспортного засобу за ціною договору.
Також зазначає, що Волинською митницею ДФС невірно визначену митну вартість авто 13 300 євро, оскільки ним придбано пошкоджений автомобіль. Зазначає, що основним мотивом відмови в задоволенні позову суд першої інстанції визнав зазначення в декларації митної вартості автомобіля ціну 6600 Євро і безпідставне включення до неї додаткових 100 Євро витрат по доставці автомобіля.
Вказує що неправильність застосування ОСОБА_1 для визначення митної вартості автомобіля першого методу її визначення за ціною договору при митному оформленні автомобіля RENAULT TRAFIC VIN код НОМЕР_1 не доведена в суді митним органом. Зазначає, що всі надані документи щодо придбання автомобіля приєднані до справи, дійсні і не спростовані у законному порядку. Вартість придбаного транспортного засобу 6500 Євро підтверджена експортною декларацією та іншими документами.
Також вказує, що придбавши пошкоджений автомобіль за межами України, сплативши за нього покупцю 6500 Євро, подаючи всі належні і допустимі документи до митниці дотримався всіх норм і правил митного законодавства. При цьому декларантом до вартості автомобіля додано 100 євро транспортних витрат, які збільшили суму сплачених платежів порівняно з фактурною вартістю. Вказує, що якщо митний орган вважає, що 100 Євро транспортних витрат декларант безпідставно включив до митної вартості - вони могли її зменшити до 6500 Євро, а збільшення митної вартості Волинською митницею на 6800 Євро, без зазначення реальних підстав такого коригування та не врахування аварійного стану транспортного засобу є неправомірним.
В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2019 року декларантом подано для митного оформлення митну декларацію №UA205020/2019/014236 з метою декларування товару “Легковий автомобіль RENAULT, модель - TRAFIC, кузов № НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 9, призначений для використання по дорогах загального користування, тип двигуна - дизельний, об'єм - 1598 см3, потужність двигуна - 92кВт, маркування двигуна - н/в; такий що був у користуванні, колісна смуга - 4х2, календарний рік виготовлення - 2016”. Декларантом в графі 42 (МД) №UA205020/2019/014236 зазначено фактурну вартість автомобіля 6500,00 євро. Митну вартість визначено за основним методом (графа 43) на рівні 195474,42 грн. (графа 45), що еквівалентно 6600,00 євро; з урахуванням цієї митної вартості зроблено відповідні розрахунки митних платежів (графа 47). На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: угоду про купівлю-продаж автомобіля від 21 травня 2019 року в якій зазначено вартість продажу товару 6500,00 євро, рахунок-фактуру від 21 травня 2019 №І4R №1664 із квитанцією ABU №3476211 від 21 травня 2019 року про сплату вартості автомобіля у розмірі 6500,00 євро, митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19 березня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення №19LTLC0100EK0C9740, акт про проведення огляду транспортного засобу №UA209020/2019/118654 від 24 травня 2019 року, квитанції, що підтверджують сплату митних та інших платежів №ПН4802, №ПН4655454 від 23 травня 2019 року, договір про надання послуг з декларування вантажів №454, паспортні документи.
В подальшому 27 травня 2019 року відповідач прийняв рішення №UA205020/2019/000173/2 про коригування митної вартості. Згідно з графою 30 оскаржуваного рішення митним органом було визначено митну вартість товару “Легковий автомобіль RENAULT, модель - TRAFIC, кузов № НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 9, призначений для використання по дорогах загального користування, тип двигуна - дизельний, об'єм - 1598 см3, потужність двигуна - 92кВт, маркування двигуна - н/в; такий що був у користуванні, колісна смуга - 4х2, календарний рік виготовлення - 2016, країна виробництва Франція” за ціною 13300,00 євро.
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 6600,00 євро. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР “Вартість транспортного засобу нижча митної вартості ідентичних товарів, декларанту запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно пункту 3 статті 53 МК України: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерських документацій; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти, специфікації (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізовані експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові наявні документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Декларант заявою від 27 травня 2019 року №б/н повідомив про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість.
У зв'язку з вищевикладеним та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно переліком та неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwaske NET, з інформації з врахуванням технічного стану згідно акту митного огляду товарів та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 у редакції Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року №1335/5/1159, відповідно до наказу ДФС №780 від 28 листопада 2018 року “Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку”, та спрацюванням системи ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості відповідачем встановлено в розмірі 13330,00 євро.
Відтак, митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2019/00300.
Позивач не погодившись із рішенням відповідача від № UA205020/2019/000173/2 від 27 травня 2019 року про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205020/2019/00300 від 27 травня 2019 року, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та обов'язків.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб придбаний позивачем у нерезидента і позивачем не надано на законну вимогу відповідача витребуваних документів, щодо підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, а відтак Волинською митницею ДФС правомірно винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205020/2019/000173/2 від 27 травня 2019 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2019/00300.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 вказаного Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Колегія суддів зазначає, що подані 24.05.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Також, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA205020/2019/014236 від 24.05.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких угода про купівлю-продаж автомобіля від 21 травня 2019 року в якій зазначено вартість продажу товару 6500,00 євро, рахунок-фактуру від 21 травня 2019 №І4R №1664 із квитанцією ABU №3476211 від 21 травня 2019 року про сплату вартості автомобіля у розмірі 6500,00 євро.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору. Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що митний орган не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Більше того, згідно з рішення про коригування митної вартості товарів за №UА205020/2019/000173/2 від 27.05.2019 року видно, що митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідно частини 2-4 статті 53 Митного кодексу України. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації. Джерело інформації: спрацювання Basis Superschwaske 02/2009".
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем був придбаний в несправному стані, не здатний самостійно пересуватись автомобіль.
З приводу висновку суду першої інстанції про те, що декларантом не надано пояснення щодо складових митної вартості. Вказане не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи. Так у графі 22 ВМД ІМ40№205020/2019/014236 зазначена "валюта та загальна сума за рахунком" 6500 Євро. Вказана фактурна вартість підтверджена у графі 42 ВМД "ціна товару". У графах 45, 46 ВМД ІМ40№205020/2019/014236 вказана митна вартість автомобіля 195474 грн. 42 коп. (6600 Євро по курсу НБУ). При цьому збільшення вартості відбулося з врахуванням даних митної декларації громадянина ОСОБА_2 на яку є посилання у графі 44 код 1205 ВМД ІМ40№205020/2018/014236. ОСОБА_2 у своїй митній декларації заявив Волинській митниці ДФС про понесення ним витрат на доставку автомобіля RENAULT TRAFIC VIN код НОМЕР_1 в сумі 100 Євро. Правдивість декларування Абрамчуком ДП інформації засвідчив своїм підписом останній і перевірив інспектор митниці, який поставив на митній декларації особисту номерну печатку №412. Вказана інформація щодо витрат не спростована митницею. Декларант вимушений був включити вказані витрати до митної вартості, так як про них у своїй декларації заявив перевізник. А всі її складові засвідчені підписами осіб продавця і перевізника в документах доданих до ВМД ІМ40№205020/2018/014236.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA205020/2019/000173/2 від 27 травня 2019 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2019/00300, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову з сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати, понесені позивачем, у вигляді сплаченого ним судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 768 грн. 40 коп. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №10693 від 19.06.2019 року та перегляду в суді апеляційної інстанції 1153 грн. 50 коп., відповідно до квитанції № 92751 від 18.09.2019 року, разом 1921,90 грн.
Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, через що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року №140/1925/19 скасувати та прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UА205020/2019/000173/2 від 27.05.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні Волинської митниці ДФС №205020/2019/00300.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 1921,90 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять один гривень) 90 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 27.11.2019р.