26 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11931/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Кирилюк В.Ф. у м. Луцьку у справі № 161/14644/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову серії ЕАВ № 1458967 від 27.08.2019 року про накладення штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.08.2019 року відповідач прийняв постанову, на підставі якої притягнув позивача до адміністративної відповідальності та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення підпункту «ґ» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме, рух транспортного засобу на жовтий сигнал світлофора. Крім того, відповідач в оскарженій постанові зазначив те, що позивач під час руху транспортного засобу не був пристебнутий ременем безпеки.
Позивач звертає увагу на те, що вказаного адміністративного правопорушення не вчинив, а відповідач в свою чергу не надав доказів того, що позивач керував транспортним засобом, не пристебнувшись ременем безпеки, а також того, що позивач здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, а тому належним способом захисту у цьому спорі, на його думку, є скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції у Волинській області Переходька Андрія Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.08.2019 року серії ЕАВ № 1458967 та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та додатково зазначає те, що відповідач візуально зафіксував ту обставину, що позивач керував транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки та здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора. Так як відповідач зафіксував вказані правопорушення, то, після розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці, прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення і остаточно відповідно до статті 36 КУпАП наклав стягнення за більше серйозне правопорушення, яке передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 27.08.2019 року інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у Волинській області Переходько Андрій Вікторович прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1458967, якою до ОСОБА_1 застосував адміністративне стягнення передбачене частиною 2 статті 122 за порушення підпункту «ґ» пункту 8.7.3 ПДР у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 27.08.2019 року о 23 год. 55 хв., керуючи автомобілем «Ауді 80», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Луцьку, на вулиці Ковельській, 24, здійснив проїзд перехрестя на жовтий заборонений сигнал світлофора та рухався з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив підпункт «ґ» пункту 8.7.3 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не надав належних доказів, на підставі яких можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП України порушення правил проїзду перехресть, в тому числі проїзд на заборонний сигнал світлофора тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП України порушення правил користування ременями безпеки тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом «ґ» пункту 8.7.3 ПДР жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Підпунктом «в» п. 2.3 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, наведеними нормами визначено, що позивач, як водій транспортного засобу, повинен виконувати встановлені діючим законодавством правила дорожнього руху.
Відступати від виконання своїх обов'язків водій може лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до змісту статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, для підтвердження порушення позивачем підпункту «ґ» пункту 8.7.3 ПДР відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, зобов'язаний був надати, зокрема, належний відеозапис чи матеріали фотофіксації події.
Проте, відповідач не надав належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
На думку суду апеляційної інстанції, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку.
Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що подані відповідачем докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не можуть вважатися належними доказами у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на такі докази і тому вірно відхилив наданий відповідачем відеозапис події вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд встановив те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, а тому постанову серії ЕАВ № 1458967 від 27.08.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належить скасувати як протиправну.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено про те, що позивач вчинив два адміністративні правопорушення, а саме порушення правил проїзду перехресть та керування транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки. Водночас, постанова містить посилання на норми Правил дорожнього руху України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, які регулюють правовідносини щодо правил проїзду перехресть.
В пояснення наданих у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що застосував правила статті 36 КУпАП щодо накладення стягнення за два правопорушення та визначив остаточне стягнення за правопорушення, яке є більш серйозним.
Апеляційний суд в цьому випадку наголошує на тому, що відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Однак, відповідач в порушення цих норм, не наклав адміністративне стягнення за кожне правопорушення окремо, що свідчить про те, що відповідач неправильно встановив остаточний розмір санкції та визначив правопорушення, яке є більш серйознішим з числа вчинених.
Недотримання статті 36 КУпАП в частині застосування адміністративних стягнень за декілька правопорушень є самостійною підставою для скасування рішення органу поліції.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Закриваючи провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, діяв відповідно до повноважень наданих пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року в справі № 161/14644/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Я. С. Попко
Р. П. Сеник
Повний текст постанови складений 27.11.2019 року