26 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10459/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головне управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року (рішення ухвалене о 11:10 хв. у м. Рівне судом у складі головуючого судді Махаринця Д.Є., повний текст рішення складено 16.05.2019 року) у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДАР" до Головне управління ДФС у Рівненській області, Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинення певних дій,-
У травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головне управління ДФС у Рівненській області, Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що в період з 04.09. по 10.09.2015 року Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕКО ДАР» щодо достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку. За результатами перевірки 17.09.2015 року податковим органом складено акт № 709/15/36951145, яким підтверджено правомірність заявленого відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 409675,0 гривень. В період з 14.09. по 18.09.2015 р. Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку правомірності нарахування та відображення у декларації з ПДВ за липень 2015 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 261516,0 гривень, та відображення вказаної суми як суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку. Довідкою у формі висновку від 18.09.2015 року № 722/15/36951145 вказану суму (261516,0 грн.) було теж підтверджено. Стверджує, що Костопільська ОДПІ впродовж тривалого часу свідомо затягувала з подачею висновку до органу казначейської служби та періодично надсилала різного роду звернення та запити та інформувала платника податків про здійснення перевірок контрагентів товариства. Через чотири місяці переписки, а саме 12 лютого 2016 року за поданням податкового органу Костопільським відділом поліції ГУНП в Рівненській області було відкрито кримінальне провадження № 32016180000000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, що дало змогу Костопільській ОДПІ впродовж двох років (кримінальне провадження закрито лише 04.03.2018 року) підставною відмовляти у відшкодуванні податку. Просив позов задоволити.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області в частині неподання до органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, які належать до відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО ДАР», в тому числі: 28834,0 гривень за грудень 2014 року 47198,0 гривень за січень 2015 року, 126860,0 гривень - залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року 206783,0 гривень за червень 2015 року та 261516,0 гривень за липень 2015 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ТОВ «ЕКО ДАР» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 671191,00 грн. Стягнуто з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ДАР» пеню в розмірі 488376,96 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Рівненській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.09.2015 по 10.09.2015 року Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕКО ДАР» щодо достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку.
За результатами перевірки 17.09.2015 року податковим органом складено акт № 709/15/36951145, яким підтверджено правомірність заявленого відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 409675,0 гривень.
В період з 14.09.2015 по 18.09.2015 р. Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку правомірності нарахування та відображення у декларації з ПДВ за липень 2015 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 261516,0 гривень, та відображення вказаної суми як суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку. Довідкою у формі висновку від 18.09.2015 року № 722/15/36951145 вказану суму (261516,0 грн.) було теж підтверджено.
Згідно п. 200.12 - 200.13 ст. 200 ПК України (в редакції, що була чинною на час проведення перевірок) контролюючий орган зобов'язаний був впродовж п'яти днів після закінчення перевірки подати до органу казначейської служби висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню, натомість орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти операційних днів мав би перерахувати вказану суму на рахунок платника податків.
У встановлений законом строк податковим органом вимоги закону не виконано, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню позивачу, поданий не був.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.»
Відтак, позивач правомірно зажадав від податкового органу виконання приписів закону та подання відповідного висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Суд не приймає як належні та переконливі аргументи представника відповідачів про те, що підставою неподання вказаного висновку стало надання застережень Оперативним управлінням ГУ ДФС у Рівненській області та перевірка контрагентів позивача по усьому ланцюгу продажу. Закон не визначає такої підстави як обґрунтованої для затримання виплати бюджетного відшкодування.
У постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Пунктом 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
Фактичність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленими первинними документами, які в судовому засіданні не досліджувалися, однак підтверджені в акті перевірки від 17.09.2015 року № 709/15/36951145 та Довідці у формі висновку від 18.09.2015 року № 722/15/36951145.
Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що обґрунтовані підозри щодо протиправної діяльності позивача виникли у відповідачів лише через чотири місяці після проведення перевірок, коли мало місце звернення до відділу поліції та було відкрито кримінальне провадження. Тобто, впродовж вказаного часу (від моменту завершення перевірок і до 12.02.2016 року - дати відкриття Костопільським ВП ГУНП у Рівненській області кримінального провадження) відповідач свідомо ухилявся від виконання прямих приписів закону, систематично направляючи на адресу позивача різного роду запити та повідомлення.
Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 (далі - Порядок №39), згідно із пунктом 6 якого у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
Згідно пункту 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
За правилами Порядку № 39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.
Оскільки податковим органом висновок складений не був, відповідно позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права - зобов'язання в судовому порядку скласти відповідний висновок та подати його до органу державної казначейської служби. Правомірність такої позиції неодноразово була підтверджена і судами вищих інстанцій.
Зокрема, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16 вересня та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-881а15, 21-4371а15 відповідно) вказала, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом ДКСУ з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Попри наявну усталену судову практику у справах про повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в ході розгляду справи судом було встановлено, що ухвалою Верховного суду від 26.06.2018 року передано на розгляд Великої палати Верховного суду справу № 826/7380/15 з метою вирішення питання про можливість відступу від застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленому рішенні Верховного суду України.
Ухвалою від 06.11.2018 року провадження у даній справі було зупинене до вирішення Великою Палатою Верховного суду справи № 826/7380/15.
12.02.2019 року Великою Палатою Верховного суду у справі № 826/7380/15 прийнято постанову, якою суд вирішив відступити від прийнятої раніше правової позиції Верховного суду України та вказав, що єдиновірним та ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечить поновлення порушеного права позивача є стягнення бюджетної заборгованості із ПДВ та пені з Державного бюджету України через орган державної казначейської служби. Натомість, зазначено, що зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування чи вчинити інші подібні дії не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.
18.03.2019 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, у якій останній з урахуванням положень постанови Великої Палати Верховного суду практики від 12.02.2019 року змінив підстави позову та просить суд стягнути в судовому порядку бюджетну заборгованість з податку на додану вартість та пеню за прострочення відшкодування. Відповідачі заперечили проти такої заяви, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 200.23 ст. 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Щодо стягнення пені в розмірі 488376,96 гривень, яку обрахував за 1006 днів починаючи з 01.10.2015 року по день подання заяви про збільшення позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.
Кінцевим днем перерахування суми бюджетного відшкодування було 30.09.2015 року, а невиплачена у вказаний строк сума набула статуту заборгованості бюджету.
Тому, позивач правомірно вимагає її стягнення, разом з тим до правоохоронних органів відповідачі звернулися лише через чотири місяці після завершення перевірки, що свідчить про тривале безпідставне ухилення від відшкодування бюджетної заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головне управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі №817/1380/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 27.11.2019р.