18 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9319/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.
за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача:Торопчин О.Д.
відповідач: Прокопик І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.001174 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення - 12 год. 55 хв.,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 05.08.2019,-
У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 710 від 27.02.2019 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 145 ос від 06.03.2019 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідно до наказу ГУНП у Львівській області № 710 від 27.02.2019; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області стягнувши на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваними наказами позивача було звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, Конституції України та Закону України «Про Національну поліцію». Вказує, що службове розслідування відносно нього проводилося на підставі інформації, а не матеріалів про скоєння адміністративного проступку, що свідчить про відсутність підстав для винесення такого наказу. Стверджує, що в оскаржуваному наказі відповідач покликається на акт огляду, однак такий акт огляду складено з порушенням чинного законодавства, оскільки у такому відсутні обов'язкові відомості, а саме дата, час, місце складення та відомості про оглядувану особу в якої виявлено ознаки сп'яніння. Зазначає на порушення вимог складення рапорту від 24.02.2019 року, що на переконання позивача свідчить про незаконність складених документів. Повідомляє, що підставою для зупинки транспортного засобу позивача був анонімний дзвінок. Позивач стверджує, що анонімний дзвінок був здійснений працівником патрульної поліції УПП у Львівській області ДПП Ільчуком І.І., який неодноразово давав хибні орієнтування щодо інших водіїв зі свого телефону на спец. лінію « 102». Вважає, що усі дії вчиненні відносно позивача під час зупинки транспортного засобу є незаконними, тому у позивача були обгрунтовані підстави для відмови пройти огляд на стан сп'яніння. Просить позов задовольнити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 710 від 27.02.2019 року в частині накладення на лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 145 ос від 06.03.2019 року про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 07.03.2019 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 41861 (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн 68 коп з урахуванням податків та зборів. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 12601 (дванадцять тисяч шістсот одна) грн. 36 коп. звернуто до негайного виконання. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн 40 коп..
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Зазначає, що відповідачем було проведено службове розслідування відносно позивача, за результатами якого встановлено порушення останнім службової дисципліни, зокрема вимог Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейського, що свідчить про скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції. На підставі висновків службового розслідування до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції та видано оскаржувані накази. При цьому, апелянт наголошує, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/1569/19 не було підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і відповідно не було покладено в основу оспорюваних наказів та не було підставою для звільнення ОСОБА_1 .. Стверджує, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, а не вчинення адміністративного правопорушення. Отже, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. З огляду на викладене, відповідачем було дотримано порядок та строки проведення службового розслідування відносно позивача, а також дотримано порядок та строки накладення і виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що суд першої інстанції, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази дійшов законного та обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних наказів, а відтак про незаконність звільнення позивача. Вважає, що апелянт не спростував викладені у судовому рішенні обставини, яким суд надав належної правової оцінки.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу з 10.08.2013 по 06.11.2015 рік в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 року в органах Національної поліції України, з 03.01.2018 року на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
За фактом події, що мала місце 24.02.2019 року, а саме керування позивачем транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, наказом ГУНП у Львівській області № 656 від 25.02.2019 призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 27.02.2019 року.
У вказаному висновку зазначено, що 24.02.2019 року патрулюючи разом із старшим сержантом поліції ОСОБА_2 та капралом поліції ОСОБА_3 у складі екіпажу 601 у Шевченківському районі м. Львова, близько 04:00 отримали орієнтування на службовий планшет про те, що по вул. Панча у м. Львові рухається автомобіль марки «Шкода Октавія» д.н.з НОМЕР_1 , водій якого може перебувати за кермом у алкогольному сп'яніння. Даний автомобіль поліцейськими було зупинено по вул. Тунельна, 2 у м. Львові. При перевірці документів на право керування даним автомобілем у водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (характерний запах з ротової порожнини, не чітка вимова, почервоніння обличчя), та поліцейськими було запропоновано пройти йому огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або у медичному закладі м. Львова. Однак водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у присутності свідків. На даного водія працівниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього ОСОБА_1 представився патрульним поліцейським працівником Шевченківського ВП ГУНП. Від підпису у адміністративному протоколі і отримання тимчасового дозволу водій ОСОБА_1 відмовився.
Вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку службове розслідування закінчити та за порушення службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, вимог п.5 розділу І та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог п. 2.5 ПДР України, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції, до оперуповноваженого ВКП Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0118383), застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
27.02.2019 року ГУНП у Львівській області видано наказ № 710 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Шевченківського ВП ГУНП», яким за порушення службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, вимог п.5 розділу І та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог п. 2.5 ПДР України, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції, до оперуповноваженого ВКП Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0118383), застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
06.03.2019 ГУНП у Львівській області в порядку виконання дисциплінарного стягнення видано наказ № 145 о/с «По особовому складу», яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0118383) оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Шевченківського ВП ГУНП, звільнено 06.03.2019 зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Підставою для видачі вказаного наказу слугував наказ ГУНП у Львівській області від 27.02.2019 року № 710 та висновок службового розслідування від 27.02.2019 року.
Позивач вважаючи, що вказані вище накази в частині, що стосується позивача є протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, вимог п.5 розділу І та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог п. 2.5 ПДР України, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції є також недоведеним, оскільки не підтверджуєтеся належними та допустимими доказами.
При цьому, суд вважав, що дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами не може вважатись результатом ефективного розслідування.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Пунктом 1 частин 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Статтею 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Частиною 1, 2 та 3 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень органу, який вільний у виборі останнього. Виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник ГУНП може застосувати до нього стягнення у межах компетенції, виходячи із обставин справи.
Згідно ч.ч.1-5 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Відповідно до ч.10 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом МВС від 07.11.2018 року № 893.
Згідно з п. 1 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1 розділу VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для проведення службового розслідування стала інформація про те, що 24 лютого 2019 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня по вул. Тунельній, 2 у м. Львові, працівниками УПП у Львівській області ДПП НП України по орієнтуванню (ЄО Шевченківського ВП від 24.02.2019 № 4124) було зупинено автомобіль марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням оперуповноваженого ВКП Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .. Зазначено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння, однак від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора «Драгер», чи у медичному закладі Самчук ОСОБА_4 . ОСОБА_5 відмовився в присутності двох свідків, за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 040739 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування (п.2 розділу 5 Порядку №893).
Відповідно до п.2 розділу 6 Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з п.1 розділу 7 Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ і його ставлення до вчиненого.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським вимог конкретних актів законодавства, наказів та інших відомчих нормативно-правових актів, тобто будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності повинно мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або спеціальним нормативно-правовим актом, яким, в даному випадку, є Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Як наслідок, рішення про накладення дисциплінарного стягнення повинно бути винесене в законодавчо встановленому порядку та з дотриманням встановлених строків.
У висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни оперуповноваженим ВКП Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 зазначено, що 24 лютого 2019 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня по вул. Тунельній, 2 у м. Львові, працівниками УПП у Львівській області ДПП НП України по орієнтуванню (ЄО Шевченківського ВП від 24.02.2019 № 4124) було зупинено автомобіль марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням оперуповноваженого ВКП Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .. Зазначено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння, однак від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора «Драгер», чи у медичному закладі ОСОБА_6 . ОСОБА_5 відмовився в присутності двох свідків
24.02.2019 року о 04 год 26 хв. відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відмовою пройти огляд на стан сп'яніння працівниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №040739 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановлено зі змісту висновку службового розслідування та Наказу №710 від 27.02.2019 року проступки, несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та не виконанні законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, що негативно впливає на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підривають довіру населення до поліцейських.
Таким чином, для визначення правомірності звільнення позивача зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби підлягав встановленню факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, який ставиться у вину позивачу, та не виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Вказані обставини повинні підтверджуватись відповідними доказами. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що на стадії розгляду справи судом першої інстанції доказів складання акта встановленої форми щодо відмови позивача від проходження огляду на стан сп'яніння не отримано.
При цьому, факт відмови позивача від проходження огляду на стан сп'яніння спростовується постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.05.2019 у справі № 466/1569/19.
Працівники поліції в порушення положень ч. 3 ст. 266 КУпАП, п.7 Розділу І Інструкції, п.5, п.6 Порядку не направили особу, яка притягується до відповідальності для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За таких обставин, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.05.2019 у справі № 466/1569/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно з даними автоматизованої судової системи Єдиний державний реєстр судових рішень постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 23.05.2019 у справі № 466/1569/19 набрала законної сили 03.06.2019 року.
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками почервоніння очей, порушення мови, запаху алкоголю з рота, порушення мови. Також у відповідному акті зазначено, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків.
Втім, встановити, коли (дата, час складення), за яких умов та відносно кого складено цей акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів неможливо, оскільки ці відомості відсутні у такому акті.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, враховуючи зміст наданих пояснень, даючи аналіз зазначеним висновку службового розслідування та оспорюваним наказам, враховуючи встановлену постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.05.2019 у справі № 466/1569/19 відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки службового розслідування щодо порушення позивачем вимог п.2.5 ПДР України спростовано належними та допустимими доказами, протилежного відповідачем не доведено.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх доказів на спростовування аргументів позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.001174 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Н. В. Ільчишин
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 27.11.2019.