21 листопада 2019 р.Справа № 480/993/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Глазько С.М., м. Суми) від 20.06.2019 року (повний текст складено 24.06.2019 року) по справі № 480/993/19
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.02.2019 р. № UA805180/2019/000022/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона придбала в Литовській Республіці у UAB "Kradis" за 9250 євро уживаний автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску, який 10.02.2019 р. ввезено в Україну та доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення. Митним брокером було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA805180/2019/004755, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основним методом на підставі примірника рахунку-фактури, що відповідало реальній ціні правочину і дорівнювало сплаченій сумі 9250 євро. Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, які визначені Митним кодексом України, але 15.02.2019 р., митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості № UA805180/2019/000022/2 та Картку відмови у митному оформленні № UA805180/2019/00062, згідно з якими, вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів, числовий шифр 2 в графі 42 МД). Згідно із цим Рішенням, вартість автомобіля для цілей нарахування митних платежів митницею було визначено в розмірі 14450 євро, замість заявленої декларантом 9250 євро. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки вона діяла у повній відповідності до вимог Митного кодексу України та нею були надані відповідні документи для підтвердження митної вартості. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року по справі № 480/993/19 позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2019 р., ОСОБА_1 придбала в Литовській Республіці у UAB "Kradis" (Giedriu g. 145, Buciunu k. LT-70192 Vilkaviskio raj) згідно рахунку-фактури серії KRA № 014804 за 9250 євро уживаний автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску та 10.02.2019 р., вказаний автомобіль було ввезено в Україну та доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення.
У зв'язку з цим, 11.02.2019 р., декларантом ОСОБА_1 - митним брокером ФОП ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію № UA805180/2019/004755, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основним методом на підставі примірника рахунку - фактури, що відповідало реальній ціні правочину і дорівнювало сплаченій сумі 9250 євро. Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: акт про проведення огляду транспортного засобу UA209060/2.019/16993 від 10.02.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 30.09.2016 р.; квитанція про оплату вартості товару № 5285 від 08.02.2019 р.; рахунок-фактура KRA № 014804 від 08.02.2019 р.; висновок спеціаліста ТОВ "Суми-Експертцентр" № 11021284 від 11.02.2019 р. По даній МД при подачі її до митного оформлення позивачем було, серед іншого, сплачено до державного бюджету (виходячи із визначеної нею для цілей оподаткування вартості автомобіля в розмірі 9250 євро) наступні обов'язкові платежі: мито (вид платежу 121) - 28231,68 грн.; податок на додану вартість (вид платежу 128) - 75357,82 грн. Зазначені відомості були відображені у графах 43, 47, 48 та В МД.
Проте, 15.02.2019 р., митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості № UA805180/2019/000022/2 та Картку відмови у митному оформленні № UA805180/2019/00062, згідно з якими вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів, числовий шифр 2 в графі 42 МД). Згідно із цим Рішенням вартість автомобіля для цілей нарахування митних платежів митницею було визначено в розмірі 14450 євро, замість заявленої декларантом 9250 Євро, тобто митну вартість було збільшено митницею на 5200 євро.
У вказаному Рішенні (графа 33) митниця зазначила наступну причину коригування:
"Спрацювання профілю ризику 105-2 "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість -14450". Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом надано відповідь про відсутність запитуваних додаткових документів. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду".
Після цього, аби підтвердити достовірність вартості ввезеного автомобіля, позивач звернулася до Сумського відділення ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса та за результатами проведення в даній установі автотоварознавчої експертизи, отримала висновок експерта № 275 від 13.02.2019 р. Цим висновком вартість ввезеного автомобіля на дату проведення експертизи лише незначною мірою відрізняється від заявленої декларантом митної вартості, а саме, позивач зазначає - 9250,00 євро, а відповідно до висновку експерта вартість складає - 9325 євро (різниця у бік збільшення складає лише 75 євро).
У зв'язку з цим, 15.02.2019 р. до митного оформлення митним брокером ОСОБА_1 було подано МД № UA805180/2019/005634, у якій повторно було визначено митну вартість за основним методом, однак, як і в попередньому випадку, заявлену митну вартість митницею було відхилено з винесенням чергової Картки відмови у митному оформленні № UA805180/2019/00063.
З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ОСОБА_1 подала до митного оформлення нову МД в порядку частини 7 статті 55 Митного Кодексу України №UA805180/2019/005911, по якій до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею. При цьому, позивачем було сплачено (доплачено) різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом та сумою митних платежів, визначених митницею, у наступних розмірах: мито (вид платежу 121) - 15954,19 грн. (доплата різниці становить 16102,55 грн.); податок на додану вартість (вид платежу 128) - 35099,22 грн. (доплата різниці становить 35495,25 грн.).
Зазначені відомості були відображені у графі 47 нової МД.
Таким чином, загальна сума надмірно сплачених позивачем митних платежів внаслідок коригування митницею митної вартості становить: мито (вид платежу 121) - 16102,55 грн.; податок на додану вартість (вид платежу 128) - 35495,25 грн. Разом - 51597,80 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття стало виявлення розбіжностей в документах наданих позивачем, а саме: для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано рахунок від 08.02.2019 № 014804 із зазначенням ціни товару 9250 EUR, що значно менше наявної в АСМО "Інспектор" цінової інформації транспортного засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (14450 EUR); під час митного оформлення автомобіля позивачем надано до митниці фіскальний чек № 5285 від 08.02.2019 р. Однак, як зазначає відповідач, в цьому чекові не міститься жодної інформації, яка б підтверджувала, що він стосується автомобіля придбаного позивачем та пред'явленого до митного оформлення.
Не погодившись з прийнятим митним органом рішення про коригування митної вартості товару, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що Сумська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що системою управління ризиками за кодами за поданою позивачем митною декларацією були сформовані наступні митні формальності: 103-1 - "Митна вартість нижче митної вартості ідентичних товарів"; 105-2 - "Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; та 106-2 - "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість - 14450". Вказав, що під час митного оформлення автомобіля позивачем надано до митниці фіскальний чек № 5285 від 08.02.2019 р. Однак, як зазначає відповідач, в цьому чекові не міститься жодної інформації, яка б підтверджувала, що він стосується автомобіля придбаного позивачем та пред'явленого до митного оформлення. Зазначив про відсутність документального підтвердження понесених витрат на транспортування задекларованого автомобіля від країни експорту до митного кордону України. Вказує, що в рішенні суду першої інстанції не вказано, які саме норми чинного законодавства були порушені Сумською митницею ДФС а також мотиви у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів Сумської митниці ДФС були визнані неправомірними. Посилається, що в порушення статті 242 КАС України, судом першої інстанції не було досліджено вищезазначені обставини та докази, та не надано оцінки всім аргументам на які посилалася митниця.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Положеннями ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).
Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Положеннями ст. 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).
Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 20.02.2018 р. в справі № 809/1884/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача були надані митному органу необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: митну декларацію; акт про проведення огляду транспортного засобу UA209060/2.019/16993 від 10.02.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 30.09.2016 р.; квитанція про оплату вартості товару № 5285 від 08.02.2019 р.; рахунок-фактура KRA № 014804 від 08.02.2019 р.; висновок спеціаліста ТОВ "Суми-Експертцентр" № 11021284 від 11.02.2019 р.
Отже, декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Тобто, подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам встановленим ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 наведеної статті МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Колегія суддів зауважує, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації було визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Митним органом не було надано доказів, які б спростували зміст рахунку-фактури KRA № 014804 від 08.02.2019 р. та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 9250,00 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000022/2 від 15.02.2019 р. не містить посилань на те, в чому полягає необ'єктивність та недостатність поданих позивачем документів.
Також, застосований митним органом метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Судовим розглядом встановлено, що підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, зокрема,: "Спрацювання профілю ризику 105-2 "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_3 , валюта EUR, вартість 3831,50 Євро, яка була сформована автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор".
В свою чергу, відповідачем по справі не було зазначено в оскаржуваному рішенні обставини, які обумовили б виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Отже, колегія суддів вважає, що митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною вказаною у договорі, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.
Доводи апелянта, що використання інформації, яка формується автоматизованою системою аналізу та управління ризиками можна вважати дійсною вартістю та як наслідок використання даної інформації органом доходів і зборів при визнання митної вартості за другорядним методом відповідає законодавству України, колегія суддів з урахування вказаного вище не вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
Окремо колегія суддів зауважує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 р. по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Отже, визначення митним органом митної вартості транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим.
Також, колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Крім того, вирішуючи спір по суті, колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному рішенні відповідача (рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів) не зазначено, яких саме документів недостатньо для визначення митної вартості товару - транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску, яка заявлена декларантом позивача, а також не зазначено про наявність будь-яких розбіжностей в наданих декларантом позивача в обґрунтування митної вартості вказаного товару.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 23.07.2019 р. по справі № 1140/3242/18 та від 24.07.2019 р. по справі № 809/432/17.
Щодо доводів апелянта про те, що в наданому чекові № 5285 від 08.02.2019 р. не міститься жодної інформації, яка б підтверджувала, що він стосується автомобіля придбаного позивачем та пред'явленого до митного оформлення є безпідставними, оскільки обов'язок щодо доказування зворотнього покладається, в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, саме на відповідача у справі. Апелянтом доказів того, що цей чек не стосується придбаного позивачем автомобіля не надано, а тому такі твердження апелянта є лише його припущеннями.
Щодо доводів апеляційної скарги, що в порушення вимог п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України будь-яких платіжних документів на підтвердження ціни, що була сплачена за автомобіль декларантом позивача не було надано до митниці, а також на те, що не було надано документа на підтвердження витрат на транспортування автомобіля до митного кордону України, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки вимоги до позивача щодо надання таких документів не висувалися і це не було підставою для ухвалення оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару.
Щодо доводів апеляційної скарги на те, що висновки суду про задоволення позову суперечать чинному законодавству України, а також те, що в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме норми чинного законодавства були порушені відповідачем, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів було визнано неправомірним, а також на те, що судом першої інстанції не було досліджено доказам, та не надано оцінки всім аргументам на які посилалася митниця, колегія суддів, з урахуванням вказаного вище, вважає безпідставними та такими, що носять характер припущень, які не підтверджуються матеріалами даної справи. Вимоги позову є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів наголошує, що перегляд Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року, відповідно до вимог ст. 308 КАС України, здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, апелянт фактично не наводить окремих доводів щодо неправомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта щодо правомірності рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року по справі № 480/993/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані: угода про надання правової допомоги від 12.03.2019 р., додаткову угоду до угоди про надання професійної правничої допомоги від 12.10.2019 р.; квитанцію № ПН330 від 31.10.2019 р. про сплату коштів у сумі 2500,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 12.10.2019 р.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134).
У цьому випадку суд погоджується, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, у зв'язку з чим, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року по справі № 480/993/19 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року по справі № 480/993/19 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 27.11.2019 року