27 листопада 2019 року справа №360/3018/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника позивача Суткового А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Суткового Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (повний текст складено 30 серпня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/3018/19 (суддя в 1 інстанції - Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 року № 0041013-5206-1214,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 року № 0041013-5206-1214 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 23279,92 грн. ( арк.справи 3,4).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі № 360/3018/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. (арк.справи 63-66).
Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі ( арк.справи 75-77).
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.10.2012 року. Вид діяльності: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 52.10 Складське господарство, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27.08.2019 за № 1005683946 (арк.справи 58-59).
Позивач є власником об'єкта нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, загальною площею 1250,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування складу подрібнено в'яжучих від 26.10.2017 (арк. спр. 6), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2017 № 101657830 (арк. справи 7).
Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2018 рік у розмірі 23279,92 грн (арк. справи 5).
Надаючи правову оцінку зазначеним вимогам, колегія суддів зазначає.
Статтею 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на майно складається з:
265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
265.1.2. транспортного податку;
265.1.3. плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Як зазначалося вище, позивач є власником нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1250,6 кв. м.
Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:
12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Колегією суддів установлено, що рішенням Сєвєродонецької міської ради дев'яносто шостої (чергової) сесії шостого скликання від 17.04.2018 № 2425 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Сєвєродонецької міської ради (далі - Положення). Згідно з Положенням ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. бази оподаткування, склади спеціальні товарні (у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5) складає 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року (арк. справи 46-57).
На підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 17.04.2018 № 2425 контролюючим органом зроблено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, у податковому повідомленні-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214, а саме: мінімальна заробітна плата на 01 січня 2018 року становила 3723,0 грн; ставка 0,5% - 18,615 грн (за 1 кв. м); загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості - 1250,6 кв. м; розрахунок податку: 1250,6 х 18,615 = 23279,92 грн (арк. справи 28).
Математичний розрахунок податку не оспорюється позивачем. Не оспорюються також підстави для нарахування вказаної суми податку.
Спірним питання у даній справі є належність об'єкта нерухомого майна - складу подрібнено в'яжучих, належного ОСОБА_1 , до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Доводом апеляційної скарги представник позивача визначив посилання на пункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Представник позивача послався на те, що склади у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5, та відноситься до розділу "Склади спеціальні товарні".
Підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквенному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти - сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є"), тощо).
Буквальний аналіз пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого - небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.
За положеннями підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно - паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Говорячи про промислове виробництво, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - ДК 009:2010) економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарі в послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Промисловість в розумінні економічної теорії - це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Тобто, застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
В межах спірних правовідносин наявна лише одна з обов'язкових умов - складські приміщення.
Відтак, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, навіть за умови наявності у нього статусу фізичної особи - підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовуються фізичною особою - підприємцем у власній господарській діяльності.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17 (адміністративне провадження № К/9901/27759/18, реєстраційний номер рішення 74028769).
У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо посилання на рівний статус суб'єктів господарювання - фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, оскільки в даному випадку Податковим кодексом України визначено перелік об'єктів нежитлової нерухомості, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та умови, які дозволяють віднести конкретний об'єкт нерухомості до цього переліку, і в даному випадку такою умовою є саме належність об'єкта нерухомості промисловому підприємству.
З огляду на наведене об'єкт нерухомості - склад подрібнено в'яжучих, яка належить позивачу, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 № 0041013-5206-1214 є правомірним.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Суткового Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі № 360/3018/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі № 360/3018/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць