27 листопада 2019 року справа №360/3866/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 360/3866/18 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними дій та зобо'язання внести інформацію,-
Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - ПрАТ «ЛИНІК», позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому, з урахуванням уточненого позову до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач 1), просило:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС та ГУ ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 в розмірі 2369175,00 грн., разом в сумі 4385200,00 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року (заява від 18.06.2015 року № 9127195134) в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 року (заява від 16.07.2015 року № 9148936464) в розмірі 2369175,00 грн., разом в сумі 4385200,00 грн. на користь ПрАТ «ЛИНІК» ідентифікаційний код 32292929 на поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ОТП-Банк», м. Київ, МФО 300528. (т.1 а.с. 207-214).
Ухвалою суду першої інстанції від 22.01.2019 року замінено первісного відповідача - Офіс великих платників Державної фіскальної служби України на належного - ГУ ДФС в Луганській області (т. 1 а.с. 137-138).
Ухвалою суду першої інстанції від 09.04.2019 року залучено як співвідповідача - Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області (далі - відповідач 2) (т. 1 а.с. 220).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року позов задоволений:
- визнато протиправною бездіяльність ГУ ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 в розмірі 2369175,00 грн., в сумі 4385200,00 грн.;
- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року (заява від 18.06.2015 року № 9127195134) в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 року (заява від 16.07.2015 року № 9148936464) в розмірі 2369175,00 грн., разом - 4385 200,00 грн. на користь ПрАТ «ЛИНІК» ідентифікаційний код 32292929 на поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ОТП-Банк», м. Київ, МФО 300528 (т. 2 а.с. 13-21).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с. 53-59).
В обгрунтування доводів посилався на відсутність підстав для заміни відповідача у справі - Офісу великих плаників податків ДФС на ГУ ДФС у Луганській області, оскільки позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду Офісом великих плаників податків ДФС. Вважає, що відсутні підстави правонаступництва в розумінні ст. 104 ЦК України та як наслідок - відсутність публічного правонаступництва в розумінні ст.ст. 52, 379 КАС України. Також, посилаючись на рішення суду апеляційної інстанції у справі № 812/957/16, вважає, що відсутня бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного надання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування.
Представником позивача подано заяву про розгляд спарви в порядку письмового провадження.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги разом з відзивом на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.
ПрАТ «ЛИНІК» зареєстрований в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 32292929) та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 32-33). Позивач перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області.
18.06.2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ реєстраційний № 9127195134 від 18.06.2015 року за податковий період - травень 2015 року. У відповідності з Додатком 4 Декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склаладає 2016025,00 грн. (т. 1 а.с. 35-47).
16.07.2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ реєстраційний № 9148936464 від 16.07.2015 року за податковий період - червень 2015 року. У відповідності з Додатком 4 до Декларації платником була заявлена до бюджетного відшкодування сума 2369175,00 грн. (т. 1 а.с. 48-61).
26.05.2016 року позивач звернувся на адресу СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області з листом № 030400/030400-0215 про надання інформації щодо наслідків камеральної перевірки податкової декларації травня 2015 року, на що отримав лист-відповідь №2567/10/28-05-42 від 06.06.2016 року про відсутність порушень і що складені контролюючим органом довідки за результатами камеральної перевірки платникам не надаються (т. 1 а.с. 68-69).
26.10.2015 року позивач також звернувся з листом № 030400/100000-0155 на адресу СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області стосовно результатів камеральної перевірки податкової декларації за червень 2015 року, на що отримав лист-відповідь № 291/10/28-05-42 від 22.01.2016 про відсутність порушень і що складені контролюючим органом довідки за результатами камеральної перевірки платникам не надаються (т. 1 а.с. 70-71).
31.08.2017 року Офісом великих платників податків ДФС були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В-1» зменшеної суми бюджетного відшкодування в сумі 94660488,00грн. і з розрахунком до сплати штрафної фінансової санкції в розмірі 47330244,00грн., та форми «В-4» про зменшений розмір від'ємного значення в сумі 215476642,00 (т. 1 а.с. 78-81).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року у справі № 812/1463/18 позовні вимоги ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.08.2017 року №№ 0005994708, 0006004708,0006014708 (т. 1 а.с. 85-88).
Вказане рішення набрало законної сили 15.11.2018 року згідно ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року, якою апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби повернуто заявнику (т. 1 а.с.89-90).
Таким чином, на час, коли позивач вже перебував на обліку у Відповідача 1, відбулось завершення процедури судового оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень від 31.08.2017 року №№ 0005994708, 0006004708.
Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно п. 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).
Згідно пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п. 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.
Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.
18.06.2015 року та 16.07.2015 року позивач подав до СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області податкові декларації з ПДВ за травень та червень 2015 року, в яких заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2016025,00 грн. та 2369175,00грн. відповідно.
Разом з податковими деклараціями позивач подав заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.
СДПІ по роботі з великими платниками податків в Луганській області Офісу великих платників податку ДФС були проведені камеральні перевірки податкових декларацій правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень-червень 2015 року та порушень виявлено не було.
Офісом великих платників податків ДФС 31.08.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В-1» зменшеної суми бюджетного відшкодування в сумі 94660488,00грн. з розрахунком до сплати штрафної фінансової санкції в розмірі 47330244,00грн., та форми «В-4» про зменшений розмір від'ємного значення в сумі 215 476 642,00 (т. 1 а.с. 78-81), які рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року у справі № 812/1463/18 були визнані протиправними та скасовані. Вказане рішення набрало законної сили 15.11.2018 року.
Однак, податковим органом своєчасно не складені та не подані висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На момент виникнення спірних правовідносин надання податковим органом висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком № 39.
Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесені зміни до статті 200 ПК України, зокрема, щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
У зв'язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою КМУ від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.
Відповідно до пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України (далі - в редакції, чинній на момент розгляду судом справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
За приписами пп. 200.7.2 п. 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно п. 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Відповідно до п. 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).
Згідно п. 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.
Врахоуючи викладене, з врахуванням встановленого судом права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 4385200,00 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 4385200,00 грн., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Верховенство права як основоположний принцип адміністративного судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на те, що такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 826/7380/15.
Посилання відповідача 1 на ті обставини, що обов'язок внесення інформації про розмір від'ємного значення зберігається за Офісом великих платників податків ДФС України на підставі вимог пункту 10.14 Розділу X Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2009 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів»( далі - Порядок), є незмістовним, оскільки за змістом цієї норми наведений пункт має відношення до інших випадків.
Зокрема, абзацом 4 пункту 1.5 Порядку визначено, що переведення платників податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік / зняття з обліку) у випадках, зазначених у цьому пункті, а також у разі, якщо законодавством встановлені інші випадки, коли місце обліку платника податків не відповідає його місцезнаходженню, здійснюється у порядку, визначеному розділом X цього Порядку».
Оскільки ПрАТ «ЛИНІК» перебував на обліку в контролюючому органі, місце розташування якого відмінне від місцезнаходження платника, а підставою для такої зміни обліку є не зміна місцезнаходження, а виключення з переліку великих платників податків і зборів, до спірних правовідносин повинний бути застосований пункт 10.22 Розділу X Порядку, а не пункт 10.14.
Дія пункту 10.14 розповсюджується лише на випадки проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Відповідно до пункту 10.22 наказу № 1588, якщо відповідно до критеріїв, визначених п. 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу І, та згідно з пунктом 64.7 статті 64 глави 6 розділу II ПК України в установленому порядку платника податків включено/не включено до Реєстру платників податків на наступний рік, внаслідок чого змінюється основне місце обліку платника податків, контролюючі органи здійснюють переведення такого платника податків до/з контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків.
Абзацом другим підпункту 2 пункту 10.22 наказу № 1588 передбачено, що контролюючий орган за попереднім місцем обліку платника податків, включеного / невключеного до Реєстру великих платників податків, здійснює передачу облікової справи платника податків до контролюючого органу за новим місцем обліку у 10-денний строк з дня взяття на облік за новим місцем обліку.
На виконання вищезазначеного пункту первісним відповідачем 5 січня 2018 року матеріали облікової справи платника податків ПрАТ « ЛИНІК » передані для обліку до ДПІ в м. Лисичанську, та, відповідно, до функціональних обов'язків - на обслуговування до ГУ ДФС у Луганській області у зв'язку з виключенням ПрАТ «ЛИНІК» з переліку великих платників податку.
Зазначений Порядок не регулює питань здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а лише створює умови для виконання таких завдань шляхом своєчасного проведення процедури зняття або взяття на облік платника.
Щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, то відповідно до п.1 ч. 1 Розділу II Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.
Згідно абз. 4, 5 пункту 4 ч. 1 Розділу II «При переведенні на обслуговування платника з одного органу ДФС до іншого (взяття на облік / зняття з обліку) у разі ліквідації чи реорганізації органу ДФС, адміністративно-територіальної реформи, зміни меж областей (Автономна Республіка Крим, області) (районів, міст) чи інших, не залежних від платника податків об'єктивних причин, унаслідок яких змінюється орган ДФС, в якому обліковується платник податків, здійснюються зняття з обліку платника податку в одному органі ДФС та взяття на облік в іншому відповідному органі ДФС. Переведення платників податків здійснюється на підставі переліку платників податків, стосовно яких змінюється місце обліку, затвердженого відповідним органом ДФС вищого рівня.
У день внесення до інформаційної системи в органі ДФС ознаки щодо належності до зазначеного переліку та зняття з обліку платника відбувається автоматична передача ІКП з попереднього місця обліку платника шляхом зміни реквізитів ІКП в частині кодів областей (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь), району відповідно до нового місця обліку платника з фіксацією події в реєстрі передачі ІКП між органами ДФС. За новим місцем обліку платника отримані ІКП відображаються в реєстрі отриманих ІКП».
Суд зазначає, що відповідачем 1 не зазначено та не надано доказів наявності обставин, які реально перешкоджають внесенню до електронного реєстру бюджетної заборгованості відомостей про завершення процедури судового оскарження і узгодження суми бюджетного відшкодування.
Платник податків не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування внаслідок недогляду контролюючого органу, або втрати паперових носіїв. До того ж, зазначене питання вже було предметом документальної перевірки і в судовому порядку було підтверджено правомірність формування платником від'ємного значення за цими податковими періодами, а податкове повідомлення-рішення, яким зазначені суми податкових періодів травня і червня 2015 року були безпідставно зменшені - скасовано, рішення суду набрало законної сили. Тому у контролюючого органу відсутнє право щодо повторного податкового контролю відносно зазначених податкових періодів, і водночас, існує обов'язок внести до відповідного реєстру узгоджену суму.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій справі має місце публічне правонаступництво (повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції) Головного управління ДФС у Луганській області функцій Офісу великих платників податків ДФС. Тобто, в даному випадку відбулося передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого на підставі Закону.
Разом з тим, у спорах із публічних правовідносин, коли оскаржуються дії (бездіяльність) державного органу, які пов'язані із здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого ним органу.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Справжня Православна Церква у Молдові» та інші проти Молдови» від 27.02.2007 року суд дійшов висновку, що оскільки боржником є сама держава, то у зв'язку з цим не має значення, який із органів державної влади брав участь у судових спорах та який із них несе відповідальність за виконання кінцевого судового рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 812/658/17.
В вищезазначеному рішенні Верховний Суд зазначив, що з огляду на зміст положень розділу X Наказу № 1588 пункт 10.14 цього розділу не може бути застосований у межах спірних правовідносин, оскільки платник податків змінив місце обліку не у зв'язку зі зміною місцезнаходження, а у зв'язку з переведенням на облік до іншого податкового органу на підставі наказу Державної фіскальної служби України «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» від 26.09.2017 № 632 з урахуванням змін, внесених наказом Державної фіскальної служби України від 29.122017 № 884.
Пунктом 5 Порядку взаємодії територіальних органів ДФС України, місцевих фінансових органів та територіальних органів державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року № 1146, передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань здійснюється за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми.
Станом на час розгляду справи місцем адміністрування зазначеного податку є саме ГУ ДФС в Луганській області.
Публічне правонаступництво (повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції) є підставою для покладання обов'язку саме на ГУ ДФС в Луганській області внаслідок події, пов'язаної зі зміною місця обліку платника податку.
Нормативними актами встановлений обов'язок передачі облікової справи платника податків до контролюючого органу за новим місцем обліку у 10-денний строк з дня взяття на облік за новим місцем обліку.
Враховуючи те, що з часу взяття позивача на облік за новим місцем обліку пройшов строк більше як 10 днів, і такий орган веде податковий контроль з 2018 року, посилання відповідача 1 на відсутність компетенції є необгрунтованою.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстацнії погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування травня 2015 року в розмірі 2016025,00 грн., червня 2015 в розмірі 2369175,00 грн., в сумі 4385200,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями травня 2015 року, червня 2015 року в загальній сумі 4385200,00 грн. на користь ПрАТ «ЛИНІК» на поточний банківський рахунок.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 360/3866/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними дій та зобо'язання внести інформацію - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 27 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова