27 листопада 2019 року справа №805/2382/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 р. (повний текст ухвали виготовлений 19 серпня 2019 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/2382/17-а (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" про стягнення податкового боргу у розмірі 493 427,49 грн.,
Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач) 29.06.2017 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують товариство в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 493427, 49 грн. (а.с. 4-8,83-84).
13 серпня 2019 року від Головного управління ДФС у Донецькій області надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 805/2382/17-а; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" на користь управління судовий збір у розмірі 7401, 41 грн.; повернення управлінню судового збору у розмірі 399, 20 грн. (а.с. 117-119).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 805/2382/17-а провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Повернуто з Державного бюджету України на користь Головного управління ДФС у Донецькій області надміру сплачену суму судового збору у розмірі 399, 20 грн.
В іншій частині заявленого клопотання відмовлено (а.с. 149-151).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року у справі № 805/2382/17-а в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 7401, 41 грн. та стягнути з відповідача на користь управління судовий збір у розмірі 7401, 41 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що згідно ст. 140 КАС України якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 року у справі № 826/13684/17. В процесуальному законодавстві не міститься жодних застережень щодо застосування ст. 140 КАС України, зокрема щодо нерозповсюдження її дії на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвала суду не оскаржувалась в частині задоволення клопотання.
Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не прибув.
Як зазначалось раніше, 13 серпня 2019 року від Головного управління ДФС у Донецькій області надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 805/2382/17-а; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" на користь управління судовий збір у розмірі 7401, 41 грн.; повернення управлінню судового збору у розмірі 399, 20 грн. (а.с. 117-119).
Щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" на користь управління судовий збір у розмірі 7401, 41 грн., суд зазначає наступне.
Головне управління ДПС у Донецькій області 29.06.2017 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод", в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують товариство, в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 493427, 49 грн. (а.с. 4-8,83-84).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року справа № 805/2738/17-а апеляційну скаргу ПрАТ «АМЗ» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/2738/17-а задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/2738/17-а скасовано.
Позов ПрАТ «АМЗ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року № 002941200 на суму 62711,11 грн. - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 11 серпня 2016 року № 0002941200 про сплату штрафної санкції за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62711,11 грн.(а.с. 103-107).
За змістом заяви про уточнення позовних вимог від 15.08.2017 податкове повідомлення рішення від 11.08.2016 № 0002941200 про сплату штрафної санкції за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62 711,11 грн. є складовою суми позову.
Статтею 60 Податкового кодексу України врегульовано відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги.
Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Позивачем не надано обґрунтувань щодо підстав включення суми 62 711,11 грн. до розрахунку суми позову та, як наслідок, розміру судового збору.
Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 2-3 ст. 139 КАС України).
Частиною 1 ст. 140 КАС України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати з відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Доводи апелянта стосовно того, що норма ст. 140 КАС України щодо спірних правовідносин є спеціальною, суд приймає до уваги, однак суд вважає, що вона не у повній мірі реґулює такі обставини. Так, у вказаній нормі немає положень, що визначають розподіл судових витрат у випадку, коли позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем юридична (фізична) особа.
Нормативний припис ст. 140 КАС України має тлумачитись у логічному поєднанні зі ст. 139 КАС України та відповідати загальним принципам адміністративного судочинства.
Внаслідок такого тлумачення стягнення з відповідача, що не є суб'єктом владних повноважень, на користь позивача суб'єкта владних повноважень судового збору внаслідок закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою від позову з підстав задоволення його відповідачем, не відповідає загальним принципам адміністративного судочинства в контексті положень про розподіл витрат між сторонами, що відображено у ч. 2, 3 ст. 139 КАС України.
А тому суд першої інстанції вірно застосовує ст. 139 КАС України (як загальну норму) в частині визначення особливостей розподілу судових витрат коли позивачем є суб'єкт владних повноважень, оскільки спеціальна норма ст. 140 КАС України, не врегульовує повністю спірні правовідносини.
Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/13684/17, то позивачем у вказаній справі виступала юридична особа, а не суб'єкт владних повноважень, а тому вона не містить висновків щодо правозастосування у спірних правовідносинах.
Щодо постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 813/4040/18, то висновки, викладені у цьому рішенні, право на рівний правовий статус сторін у справі жодним чином не порушує.
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вищенаведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що клопотання в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" на користь управління судового збору у розмірі 7401, 41 грн. задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 р. у справі № 805/2382/17-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко