27 листопада 2019 року справа №360/3433/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Т.Г. Арабей, М.Г. Сухарька, розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. (у повному обсязі виготовлено 3 жовтня у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/3433/19 (головуючий І інстанції суддя К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 01.08.2019 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 21 листопада 2018 року № Ф-1928-52У про сплату боргу (недоїмки) на суму 20891, 33 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-7).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 360/3433/19 позовні вимоги задоволені частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 21.11.2018 № Ф-1928-52 в частині визначення ОСОБА_1 суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 19 623, 39 грн.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 42-45).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Закону № 2464 та вказує на те, що відповідно до Закону № 1669 існування надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, підлягають засвідченню сертифікатом ТПП. Позивачем сертифікат Торгово-промислової палати України не був наданий.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що вимога № Ф-1928-52 про сплату заборгованості з єдиного внеску була складена 21.11.2018 року та засобами поштового зв'язку була направлена позивачу та отримана останнім 17.01.2019 року. Таким чином, строк звернення до суду у позивача з оскарженням цієї вимоги сплинув. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 480/106/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , 20.06.2013 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця, яка перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 8-9,11,12).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 30 вересня 2019 року за відповідачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 28008,17 грн., у тому числі: 1267,94 грн. - І квартал 2014 року; 1267,95 грн. - II квартал 2014 року; 1267,95 грн. - III квартал 2014 року; 1267,95 грн. - IV квартал 2014 року; 8448,00 грн. - за 2017 рік; 2457,18 грн. - І квартал 2018 року; 2457,18 грн. - II квартал 2018 року; 2457,18 грн. - III квартал 2018 року (а.с. 33-34).
ГУ ДФС у Луганській області 21.11.2019 сформовано та 11.12.2018 листом з повідомленням направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1928-52, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31.10.2018 становить 20 891,33 грн., у тому числі, недоїмка - 20891,33 грн. Конверт з зазначеною вимогою повернувся на адресу відповідача 17.01.2019 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 35-37).
Проблемою цього спору є питання правомірності прийняття податковим органом вимоги від 21.11.2018 року № Ф-1928-52 про сплату позивачем боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 20891, 33 грн.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
За унормуванням абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).
У ст. 25 Закону № 2464 зазначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4).
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).
02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).
Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9- 3 наступного змісту:
"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.
Наведена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі вона збереглася в Законі № 2464.
Колегія суддів відзначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.
Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Водночас, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до цих населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.
За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.
30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.
При цьому, оскаржувана позивачем вимога від 21.11.2018 №Ф-1928-52 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, а саме: II квартал 2014 року, III квартал 2014 року; IV квартал 2014 року; 2017 рік; І квартал 2018 року; II квартал 2018 року; III квартал 2018 року, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, тому за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував і перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому, згідно із положеннями Закону № 1669-VII, не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов'язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.
Вказаний правовий висновок сформульований у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду 30.03.2018 зразкової справи № 812/292/180.
Заходи зі стягнення недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014, можуть вживатись контролюючим органом після закінчення АТО.
Правова визначеність має безпосередню підставу для вчинення певних дій як суб'єктом владних повноважень, так і платниками податків щодо сфери дії передбачених норм Законів № 1669 і № 2464.
Закон України від 18.01.2018 року № 2268-УШ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" також містить термін проведення «антитерористичної операції».
Щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне зазначити, що за визначенням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час.
Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII із Закону № 1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464 у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач у вказаний період за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.
Щодо посилань контролюючогооргану на те, що підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який має бути поданий до контролюючого органу після завершення АТО, то вони не відповідають змісту вищенаведених правових норм, оскільки підставою для такого звільнення є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, зазначеною в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а.
Доводи апелянта стосовно пропущення позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки із заяви позивача до начальника Сєвєродонецького МВ ДВС вбачається, що останній отримав спірну вимогу тільки 22.07.2019 року (а.с. 17).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача з позовом (а.с. 1-2).
Посилання на постанову Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19 є необґрунтованим, оскільки обставини у даній постанові не є аналогічними обставинам у справі № 360/3433/19.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-1928-52 в частині сплати недоїмки в сумі 19 623,39 грн. (за виключенням суми у розмірі 1267,94 грн., яку позивач повинен був сплатити за перший квартал 2014 року) за період: II квартал 2014 року, III квартал 2014 року; IV квартал 2014 року; 2017 рік; І квартал 2018 року; II квартал 2018 року; III квартал 2018 року, не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідач не довів, що, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-1928-52, він діяв правомірно.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 360/3433/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений 27 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
М.Г. Сухарьок