26 листопада 2019 року справа №200/10788/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 р. у справі № 200/10788/19-а (головуючий І інстанції Логойда Т.В., повний текст складено 23.09.2019 р. в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі - відповідач, Управління) в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заборгованість зі страхових виплат за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року (а.с. 3-6).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є внутрішньо переміщеною особою, яка з вересня 2014 року за місцем фактичного проживання перебувала на обліку у відокремленого підрозділа відповідача Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а з 01 травня 2019 року - перебуває на обліку у відокремленого підрозділа відповідача - Слов'янського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат. З 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року виплату страхових виплат було припинено з підстав, що не передбачені законодавством. Разом з тим, після поновлення їх виплати страхові виплати за вказаний період виплачені не були. На звернення до відповідача щодо виплати страхових виплат за цей період отримав відмову з посиланням на те, що страхові виплати за минулий період будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який ще не затверджено.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року. Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року. Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 32-36).
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, вважає рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду. Наголошує на тому, що позивач не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа, тому у відповідача відсутні законні підстави для проведення нарахувань та виплати заборгованості по страховим виплатам. Крім того, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України та обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду. Також зазначає, що у разі відсутності довідки про взяття на облік, неналежного її оформлення або скасування уповноваженим органом, закінчення терміну дії довідки, особа втрачає статус внутрішньо переміщеної особи та право на здійснення страхових виплат (а.с. 40-42).
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 11-13,16).
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18 АВ №002907, ОСОБА_1 має право на страхові виплати (а.с. 15).
Відповідно до довідки від 06 липня 2017 року №0000255302 ОСОБА_1 є особою яка має статус внутрішньо переміщеною особи (а.с. 16).
До вересня 2014 року позивач отримував страхові виплати у Горлівському міському відділенні у Центрально-Міському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, виплату яких було припинено у зв'язку з припиненням повноважень органів державної влади через проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областях, що відповідачем не заперечується.
З 01 вересня 2014 року позивач перебував на обліку у Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, внаслідок чого позивачу продовжувалася виплата раніше призначеної щомісячної страхової виплати за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2016 року.
З 01 вересня 2016 року виплату страхових виплат припинено у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
03 червня 2019 року постановою Слов'янського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області позивачу продовжено виплату страхових виплат з 01 травня 2019 року безстроково.
Отже, з 01 вересня 2016 року виплату страхових виплат припинено, а з 01 травня 2019 року - поновлено. При цьому за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року позивачу нараховані страхові виплати, однак виплачені не були, що підтверджується відповідною довідкою і не заперечується відповідачем (а.с. 29зв.).
Листом від 12 серпня 2019 року № К-01-04/19-401 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило позивача, що виплату страхових виплат було припинено з 01 вересня 2016 року у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01 травня 2019 року за заявою позивача виплату страхових виплат поновлено.
Також повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий порядок ще не прийнятий, тому підстави для виплати заборгованості із страхових виплат за минулий період відсутні.
Спірним у даній справі є правомірність припинення виплати щомісячних грошових сум з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Стосовно посилання апелянта, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини є Закон №1105.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 4,7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» .
Згідно з матеріалами справи, призначені страхові виплати виплачувались позивачу щомісяця до вересня 2016 року, після чого її виплата була припинена без поважних підстав визначених Законом, та поновлено з травня 2019 року.
Отже, у даному випадку, відповідно до Закону №1105-XIV суми страхових виплат виплачуються без обмеження, протягом будь-якого строку.
За положеннями пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі - Закон №1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною 10 вказаної статті Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.
Частиною 1 статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже вказана стаття вказує на випадки, згідно яких страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.
Матеріалами справи підтверджується, що з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року позивач не звертався до органів фонду соціального страхування та території підконтрольній органам влади з питання отримання щомісячних страхових виплат та заборгованості по виплатах. При цьому, відповідачем виплату страхових виплат припинено у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Водночас, статтею 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.
Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.
За вимогами статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 р. у справі № 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 р. та ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365.
Суди дійшли до висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.
Крім того, зміна місця проживання або тимчасова відсутність за місцем проживання після призначення виплат, у розумінні статті 46 Закону № 1105, не може вважатися належної підставою для припинення виплати та невиплаті недоодержаних позивачем сум.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
У спірних правовідносинах ч. 2 ст. 77 КАС України на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок доведення правомірності не виплати соціальних виплат позивачу.
У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності не виплати соціальних виплат позивачу.
Отже, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, не виплачуючи соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушило право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2019 року.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 р. у справі № 200/10788/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 р. у справі № 200/10788/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 26 листопада 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв