ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 листопада 2019 року № 826/15637/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Магнат»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року №0036421409,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Магнат» (далі - ТОВ «ФК «Магнат») звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0036421409 від 11 липня 2018 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 27 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) проведено фактичну перевірку Херсонського відділення ТОВ «ФК «Магнат», оформлено Акт №0268/21/22/РРО/39307260 від 27 червня 2018 року, відповідно до якого встановлені порушення пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №265/95).
На підставі Акту від 27 червня 2018 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року №0036421409, відповідно до якого до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 2 500,00 грн.
Посилаючись на те, що товариство не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії НБУ №168 від 20 листопада 2015 року, позивач вважає, що застосовувати положення пункту 7 статті 4 Закону № 265/95 до нього неможливо, через що просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.
Від відповідача 17 травня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що за результатами фактичної перевірки ТОВ «ФК «Магнат» встановлено порушення пункту 7 статті 4 Закону №265/95 в частині невідповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту, зокрема, встановлено перевищення суми готівкових коштів на місці проведення операції над сумою коштів, зазначеної у фіскальному звіті у розмірі 500,00 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року №0036421409, яке відповідач вважає законним та таким, що відповідає положенням Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». У задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ГУ ДФС у м. Києві 27 червня 2018 року проведено фактичну перевірку ТОВ «ФК «Магнат»» в ході якої здійснено купівлю 20 євро за 614,00 грн.
За результатами операції встановлено перевищення сум готівки на місці над сумою, яка зазначена у фіскальному звіті, на суму 500,00 грн.
З даних обставин складено Акт №0268/21/22/РРО/39307260 від 27 червня 2018 року, відповідно до якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року та застосовано до товариства штрафну санкцію на суму 2 500,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржує позивач, посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Магнат» не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії НБУ №168 від 20 листопада 2015 року, через що до товариства не можна застосовувати положення пункту 7 статті 4 Закону №265/95.
Зазначені обставини складають предмет позову, розглядаючи який суд враховує, що відповідно до пункту 7 статті 4 Закону №265/95 уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.
Згідно пункту 2 статті 18 Закону №265/95 у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус фінансової установи та здійснює діяльність на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 20 листопада 2015 року №168, виданої Національним банком України. Зокрема, ТОВ «ФК «Магнат» має право здійснювати операції, зазначені у пунктах 3 (діяльність з обміну валют) частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями до 19 листопада 2018 року.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Згідно з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення №637), оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень, у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Статтею 1 готівки Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу» із змінами та доповненнями, який був чинним на час спірних правовідносин, передбачалося, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті , що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Отже, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО. Невиконання будь-яких з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.
Як вбачається з обставин справи, позивач не заперечує допущених порушень порядку оприбуткування готівки, наявності у касі надлишку готівкових коштів (українських гривень) над сумою, яка зазначена у фіскальному звіті у розмірі 500,00 грн., проте обґрунтовує позовні вимоги лише тим, що товариство не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії НБУ №168 від 20 листопада 2015 року, через що вважає неможливим застосовування до нього положень пункту 7 статті 4 Закону № 265/95.
Проте, суд з такими обґрунтуваннями не погоджується та вважає, що наявність порушення визнається позивачем, доведена відповідачем, належним чином зафіксована контролюючим органом, з дотриманням визначеної процедури, складенням Акту та податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року, висновки яких цілком відповідають викладеним вище обставинам.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ураховуючи наведене, оцінюючи дії відповідача на предмет дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року №0036421409 відповідає вищезазначеним вимогам.
З урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та їх недоведеність достатніми та переконливими доказами, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
При звернені до суду позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Магнат», яке не є суб'єктом владних повноважень, сплатило 1 762,00 грн. судового збору (квитанція №0.0.1124655293.1 від 04 вересня 2018 року), проте зазначена сума відшкодуванню не підлягає, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Магнат» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2018 року №0036421409 - відмовити повністю .
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Магнат», адреса: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-В; код ЄДРПОУ 39307260, тел. 0443833919.
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444617787, електронна пошта: www.kyiv@sfs.gov.ua.
Суддя В.І. Келеберда