ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2019 року № 826/14836/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва
Яцишина Андрія Миколайовича,
про визнання дій та постанов протиправними, скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М. (далі - відповідач, приватний виконавець Яцишин А.М.) та просить суд:
- визнати протиправними дії щодо прийняття до виконання, відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В.А. від 31 жовтня 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 29 серпня 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57098108;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 постанови від 29 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №57098108 про стягнення з ОСОБА_1 суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 540 073,85 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 29 серпня 2018 року ВП №57098108;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 29 серпня 2018 року ВП №57098108;
- зобов'язати відповідача утриматися від подальшого здійснення виконавчих дій та повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 31 серпня 2018 року отримала лист від приватного виконавця Яцишина А.М., у якому повідомлено про відкриття виконавчого провадження ВП №57098108 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у загальному розмірі 5 400 738,50 грн.
Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29 серпня 2018 року не відповідає вимогам Законів України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403- VIII (далі - Закон №1403- VIII). Зокрема, позивач стверджує, що виконавчий напис нотаріуса прийнятий відповідачем для виконання на підставі ксерокопії довіреності №02-36/162 від 21 грудня 2017 року, яка не засвідчена у спосіб, передбачений законом, а саме: довіреність від імені ПАТ «Укрсоцбанк» підписана директором з стягнення кредитів - Атановим А.А., а не керівником банківської установи (Головою Правління), при цьому не надано документів, які б підтверджували його повноваження на видачу таких довіреностей, а приватним виконавцем не вчинено жодних дій для отримання підтверджень повноважень особи, яка пред'являє для виконання документ.
Окрім того, у пункті 3 оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець на переконання позивача протиправно зазначив про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця ц розмірі 540 073,85 грн., що суперечить положенням статті 31 Закону № 1403-VIII, якими визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежить від фактичного стягнення та виконавчих дій та стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Також позивач зазначає, що інші постанови, зокрема, про арешт коштів боржника та арешт майна боржника, є протиправними, оскільки винесені без виявлення рахунків, коштів та майна боржника, що не відповідає приписам закону.
Посилаючись на такі обставини, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу.
Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05 грудня 2018 року справу №826/14836/18 передано у моє провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного суду міста Києва, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.
У визначений судом строк відзиву, а також витребуваних судом документів від відповідача не надійшло. При цьому копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено судом відповідачу 26 грудня 2018 року та отримано ним особисто 15 січня 2019 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення. Окрім того, відповідача належним чином повідомлено про розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва даної адміністративної справи шляхом розміщення на офіційному веб-сайті суду відповідного повідомлення.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, врахувавши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню, наведений у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, до таких рішень належать виконавчі написи нотаріусів.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 16 Закону 1404-VIII сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, приватним виконавцем Яцишиним А.М. 29 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження №57098108 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31 жовтня 2017 року №25448 про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, що виникла за договором кредиту №40.29-48/407 від 07 травня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , при цьому стягнення заборгованості проводиться за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, сума заборгованості складається з: суми заборгованості за кредитом - 201 299,34 доларів США, що в еквіваленті становить 5 400 738,50 грн.
Як стверджує позивач, із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса звернувся представник ПАТ «Укрсоцбанк» за довіреністю Швець Ю.В., надавши незасвідчену належним чином копію довіреності №02-36/162 від 21 грудня 2017 року, підписану директором з стягнення кредитів ПАТ «Укрсоцбанк» Атановим А.А.
Позивач стверджує, що перевіряючи повноваження представника особи, яка звертається із виконавчим документом, приватний виконавець Яцишин А.М. не пересвідчився у наявності у нього належним чином засвідченої та підписаної повноважною особою довіреності, у зв'язку з чим протиправно прийняв виконавчий документ до виконання.
Оцінюючи спірні правовідносини в зазначеній частині, суд виходить з того, що повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону, як передбачено статтею 16 Закону №1404-VIII.
Згідно положень статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Як вбачається з наявної у справі копії заяви про відкриття виконавчого провадження від 28 серпня 2018 року (а.с.109), вона підписана представником ПАТ «Укрсоцбанк» Швець Юлією Віталіївною з посиланням на довіреність №02-36/162 від 21 грудня 2017 року.
Копія довіреності №02-36/162 від 21 грудня 2017 року, яка також міститься в матеріалах справи (а.с.110), вказує, що Банк в особі директора зі стягнення кредитів, члена Правління ПАТ «Укрсоцбанк» Атанова Артура Анатолійовича, який діє на підставі рішення Правління ПАТ «Укрсоцбанк» №214 від 12 грудня 2017 року та Статуту, уповноважує Швець Юлію Віталіївну представляти інтереси Банку, зокрема, в органах державної виконавчої служби, у тому числі у відносинах з приватними виконавцями з правами, які надані законодавством сторонам виконавчого провадження.
Отже, надана довіреність містить посилання на рішення Правління ПАТ «Укрсоцбанк» №214 від 12 грудня 2017 року та Статут, якими регламентуються повноваження Атанова А.А., зокрема на видачу довіреностей від імені Банку та надають йому право підпису.
Таким чином, для належного підтвердження своїх повноважень представник ПАТ «Укрсоцбанк» мала надати окрім довіреності на представництво інтересів Банку, ще й належним чином засвідчені: рішення Правління ПАТ «Укрсоцбанк» №214 від 12 грудня 2017 року та Статут, або належним чином засвідчені витяги із зазначених документів, якими регламентовано повноваження Атанова А.А., зокрема на видачу довіреностей від імені Банку та надають йому право підпису.
Виходячи з наявних у справі матеріалів, а також враховуючи те, що відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та витребуваних судом копій матеріалів виконавчого провадження, які б спростовували твердження позивача в цій частині, суд приходить до висновку, що зазначених вище документів до довіреності додано не було, у зв'язку з чим приватний виконавець неналежно пересвідчився у наявності у особи, яка звертається з виконавчим документом та просить про його примусове виконання, законних на це повноважень, через що у приватного виконавця Яцишина А.М. не виникло достатніх підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Також суду не представлено доказів того, чи вчиняв приватний виконавець будь-які дії для витребування необхідних для підтвердження повноважень представника документів від ПАТ «Укрсоцбанк».
Таким чином, твердження позивача щодо протиправності дій приватного виконавця Яцишина А.М . щодо прийняття до виконання виконавчого документу щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів (кредитної заборгованості) та відкриття виконавчого провадження є обґрунтованими та підтвердилися упродовж розгляду справи достатніми доказами.
З аналогічних підстав протиправною є також постанова приватного виконавця Яцишина А.М. про відкриття виконавчого провадження від 29 серпня 2018 року №57098108, як прийнята від особи, яка не підтвердила у достатньому обсязі своїх повноважень за довіреністю, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Виконавець є представником влади і здійснює повноваження виключно у межах та у спосіб, передбачених законом.
Тобто, закон вимагає та встановлює обов'язок як державного, так і приватного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки та не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян, юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.
Внаслідок протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 серпня 2018 року №57098108, протиправними також є винесені у подальшому постанови приватного виконавця Яцишина А.М. від 29 серпня 2018 року про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника ВП №57098108.
Водночас, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.
Так, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати окремий пункт 3 постанови від 29 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №57098108 про стягнення з ОСОБА_1 суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 540 073,85 грн.
Проте, по-перше, суд вже дійшов висновку про скасування зазначеної постанови в цілому з підстав її протиправності, а по-друге, постанова приватного виконавця є цілісним документом та не розглядається у даному випадку в окремих пунктах, що також не передбачено й Законами №1404-VIII та №1403-VIIІ.
Стосовно вимог про зобов'язання відповідача утриматися від подальшого здійснення виконавчих дій та повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», то суд не вирішує спорів на майбутнє, не розглядає гіпотетичні обставини, які не існують, а лише можливо можуть настати.
Окрім того, підстави для повернення виконавчого документу стягувачу дійсно визначені пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII. Зокрема, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Отже, пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII не передбачає повернення виконавчого документу з підстав, про які зазначає позивач, а крім того згідно положень статті 37 цього ж Закону виконавчий документ повертається стягувачу окрім інших підстав - за його заявою.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі суд окремо зазначає, що за умов належного особистого отримання 15 січня 2019 року (за даними поштового зворотного повідомлення) копії ухвали про відкриття провадження у справі, відповідно до якої суд витребував від приватного нотаріуса виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М. копії належним чином завірених матеріалів виконавчого провадження №57098108, а також позовних матеріалів, відзиву на позовну заяву та витребуваних документів упродовж розгляду справи до матеріалів справи не надано, через що суд кваліфікує неподання суб'єктом владних повноважень зазначених документів, як визнання позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В адміністративному позові позивачем заявлено шість позовних вимог немайнового характеру, щодо яких судом прийнято рішення про їх часткове задоволення.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Виходячи з квитанції від 11 вересня 2018 року (а.с.16) під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем оплачено судовий збір лише частково, у розмірі 704,80 грн. (за одну позовну вимогу немайнового характеру).
Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також часткового задоволення позовних вимог, іншу частину судових витрат (судового збору) суд вважає за необхідне стягнути до Державного бюджету України таким чином: з ОСОБА_1 - у розмірі 704,80 грн.; з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича - у розмірі 2 819,20 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича про визнання дій та постанов протиправними, скасування постанов, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича щодо прийняття до виконання виконавчого документу - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31 жовтня 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 5 400 738,50 грн.
Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича від 29 серпня 2018 року: про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №57098108 за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31 жовтня 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 5 400 738,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.). на розрахунковий рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва: р/р 31218206784007, отримувач коштів: УК у Печерському районі м. Києва, код отримувача: 38004897, Банк отримувача: Державне казначейство України, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича судові витрати (судовий збір) у розмірі 2 819,20 грн.(дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять грн. 20 коп.). на розрахунковий рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва: р/р 31218206784007, отримувач коштів: УК у Печерському районі м. Києва, код отримувача: 38004897, Банк отримувача: Державне казначейство України, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
В решті позовних вимог відмовити.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин Андрій Миколайович (номер посвідчення 0052 від 20 червня 2017 року), адреса: 02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, будинок 17, офіс 910, 910/1, тел. 0445005221, НОМЕР_2 .
Суддя В.І. Келеберда