ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
26 листопада 2019 року м. Київ№ 640/22238/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом Громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України , Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 у свої інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідач 1: Державної міграційної служби України, Відповідач 2: Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області № 169 від 22.04.2019 року про відмову ОСОБА_1 та його неповнолітнім дітям в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 171-19 від 22.10.2019 про відхилення скарги на рішення територіального органу дме про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну служби України повторно розглянути заяву громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно зі статтями 12, 19, 20, 26 Кодексу адміністративного судочинства України зазначений спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у формі спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими статтями 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні із викликом сторін та призначення підготовчого судового засідання.
Вирішуючи вищезазначене клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у загальному позовному провадженні та приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання.
Крім іншого, практика Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Axen v. Germani" заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду, після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках, влада має брати до уваги міркування ефективності і економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, питання права не ставлять особливої складності, та обставини, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Таким чином, судом не встановлено підстав для задоволення клопотання позивача.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про витребування у Державної міграційної служби України матеріалів особової справи позивача та рішення Державної міграційної служби України № 171-19 від 22.10.2019 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не має доступу до зазначених доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та без яких неможливий об'єктивний, всебічний та повний розгляд справи по суті.
Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що вказаною статтею визначено строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Як вбачається з позовної заяви предметом оскарження позивачем в судовому порядку є рішення від 25.02.2019 року №72-19 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України від 08.07.2011 №3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі також - Закон №3671-VI).
Так, відповідно до частини першої статті 12 Закону №3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
30 вересня 2013 року Пленумом Вищого адміністративного суду України винесено постанову «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року №3, від 16 березня 2012 року №3».
В пункті 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року №12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.
Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 122 КАС України і статті 12 Закону №3671-VІ строк для оскарження рішення Державної міграційної служби України від 25.02.2019 року №72-19 встановлений у п'ять днів з дня письмового повідомлення про таке.
Разом з тим, позивачем в позові зазначено, що 07 листопада 2019 року позивач отримав Повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №306 від 01 листопада 2019 року про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, копія якого додана до позовної заяви.
Проте, жодних доказів щодо отримання вищезазначеного повідомлення саме 07 листопада 2019 року позивачем до позову не додано.
Таким чином, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду після отримання матеріалів його особової справи.
Керуючись статтями 12, 19, 20, 26, 160, 161, 243, 248, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відкрити провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Маруліною Л.О.
2. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у загальному позовному провадженні із викликом сторін та призначення підготовчого судового засідання відмовити.
3. Здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статей 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. В порядку підготовки справи до розгляду: надіслати копії ухвали про відкриття провадження особам, які беруть участь у справі.
5. Витребувати у Державної міграційної служби України належним чином завірених копій матеріалів особової справи громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 та рішення Державної міграційної служби України №171-19 від 22.10.2019.
6. Питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду вирішити після отримання від Державної міграційної служби України матеріалів особової справи.
7. Зобов'язати відповідача подати до суду відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Встановити:
відповідачу - п'ятнадцять днів з дня вручення (отримання) цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача;
позивачу - десять днів, з дня наступного за днем отримання відзиву, для подання відповіді на відзив;
відповідачу - десять днів, з дня наступного за днем отримання відповіді на відзив, для подання заперечень.
9. Роз'яснити, що подання заяв по суті справи (відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення) є правом сторони, такі заяви повинні відповідати вимогам, встановленим статтями 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України та подаватись до суду з доказами їх направлення з додатками іншій стороні.
Докази, заяви з процесуальних питань подаються до суду відповідно до статей 79, 166-167 цього Кодексу.
10. Роз'яснити відповідачу, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Повідомити відповідача про можливість отримання примірника матеріалів позовної заяви з додатками лише безпосередньо у суді (відповідно до пункту дванадцятого частини дев'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/
Інформація про процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 44, 47 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них. Учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. Відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.