21.11.2019 Справа №607/18827/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Мотиль Б.І.
представника третьої особи Кондрат Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області Джули Богдана Романовича,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування шкоди ,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до старшого інспектора забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області Джули Б.Р., у якому просить: поновити пропущений ним строк на оскарження, визнати дії старшого інспектора сектору забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області ДПП Джули Б.Р. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 396444, винесену 19.07.2019 року старшим інспектором сектору забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області ДПП Джулою Б.Р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а справу - закрити; згідно частини 3 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» відшкодувати йому матеріальні та моральні збитки, завдані інспекторами, у розмірі 1 710 грн. Зазначив, що матеріальні збитки виражаються у зверненні за консультацією до юристів та витраченому на оскарження особистого часу, і складають 1 200 грн. Моральна шкода була завдана неправомірними діями інспекторів, які виразились у зухвалому зверненні, хамському спілкуванні на підвищених тонах, тощо, і вирахувана за його суб'єктивними почуттями у розмірі 510 грн.
Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки даного правопорушення він не вчиняв і докази зворотного - відсутні. Зазначає, що із змісту винесеної постанови вбачається, що він, керуючи транспортним засобом Peugeot 206, н.з. НОМЕР_1 , 19 липня 2019 року, о 06 год. 35 хв., рухаючись по автодорозі Київ-Ковель-Ягодин на 488 кілометрі, рухався в крайній лівій смузі при вільних інших смугах з права, без мети випередження, розвороту, а також в даній постанові інспектор вказав на порушення п. 2.1. п.п. «ґ» (відсутність у водія полісу ЦПВ для власників усіх наземних транспортних засобів), що є порушенням частини 2 статті 122, частини 1 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425.00 грн. Зазначає, що при розгляді справи не було з'ясовано та доведено обставини, які б свідчили, що в його є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. На його неодноразові запитання щодо належних доказів вчинення ним правопорушення, йому їх ніхто не надав. При цьому, другий інспектор спочатку стверджував, що їм докази не потрібні, а потім, що є відеодоказ вчинення ним правопорушення, але в них нема технічної можливості його надати. Замість доказу вчинення ним правопорушення, працівниками поліції був наданий рапорт напарника поліцейського Джули Б.Р. Вважає, що рапорт не може бути належним доказом у даній справі, оскільки він не має відношення до служби в МВС, його не стосуються особисті листування поліцейських, у листівці, наданій йому на ознайомлення, не було жодного прохання, тому він вважає, що це був не рапорт, а покази чи пояснення напарника старшого інспектора сектору забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області ДПП Джули Б.Р., як свідка у справі. Зазначив, що 19 липня 2019 року він, рухаючись на транспортному засобі Peugeot 206, н.з. 6361 АР, автодорогою Київ-Ковель-Ягодин, здійснив згідно Правил дорожнього руху України, маневр - об'їзд тварини, яка зненацька вибігла на дорогу, і почала перебігати на другий бік дороги, чим спричинила аварійну ситуацію. Зреагувавши, він повернув кермо ліворуч, виїхав на ліву смугу руху, та після даного маневру повністю повернувся на свою смугу та продовжив рух. При цьому, жодних порушень ПДР України ним допущено не було, маневр був виконаний із дотриманням усіх вимог, що ставляться до водія, який керує транспортним засобом. Своїми діями він не створив ні перешкоди, ні небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Після того, як він вчинив даний маневр, його зупинили працівники поліції та, не роз'яснивши йому зміст ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, винесли постанову про накладення адміністративного стягнення, у якій в порушення ст. 283 КУпАП не зазначено порядок та строк оскарження. Пояснення позивача було проігноровано, всупереч вимог ст. 276 КУпАП, справу розглянуто на місці зупинки транспортного засобу та безпідставно притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Судом, на підставі ч.2 ст. 49 КАС України, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Старший інспектор забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області Джула Б.Р. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, що, відповідно до частини 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Відзиву на позов відповідач не подав. Про причини такого неподання та неявки у судове засідання не повідомив, а тому відсутні підстави вважати їх поважними. Саме тому розгляд справи слід провести за відсутності відповідача за наявними матеріалами на підставі частини 6 ст. 162 КАС України.
Представник Управління патрульної поліції у Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, попередньо подала суду пояснення, згідно яких у задоволенні позову просить відмовити, оскільки позивачем допущено порушення Правил дорожнього руху України, а саме 19 липня 2019 року о 06 год. 35 хв., керуючи транспортним засобом по 488 км автодороги Київ - Ковель - Ягодин, рухався в крайній лівій смузі при вільних інших смугах справа без мети випередження чи розвороту, а також на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1 «ґ» ПДР України, передбачене ч.2 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП України. Згідно норм діючого законодавства контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав - при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Проте, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат). Крім того, Правила дорожнього руху України є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, відповідно до яких водій зобов'язаний мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пред'являти його для перевірки на вимогу поліцейського. При цьому, пунктом 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено коло суб'єктів, уповноважених на перевірку відповідних полісів, а також визначено випадки обов'язкової перевірки останніх. У свою чергу, пунктом 21.3 вказаної статті передбачено, що страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, зокрема Національної поліції, на їх вимогу, що узгоджується з вищевказаними положення Правил дорожнього руху. Твердження позивача про порушення його права на юридичну допомогу вважають надуманим, оскільки з матеріалів відеофіксації вбачається, що працівником поліції ОСОБА_1 були роз'яснені права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема право на правову допомогу та право заявляти клопотання, однак жодним з передбачених прав позивач не виявив бажання скористатися, а будь-яких клопотань з приводу наміру скористатися юридичною допомогою від нього не надходило. Вважають, що старший інспектор сектору забезпечнння діяльності УПП в Тернопільській області ДПП майор поліції Джула Б.Р., при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , діяв в межах наданих йому законом повноважень. Також зазначають, що рапорт - це офіційний документ, так як у нього є всі ознаки і функції документа, передбачені Законом України «Про інформацію», а тому є належним, у розумінні ст. 251 КУпАП, доказом вчинення адміністративного правопорушення. Така позиція узгоджується з колегією суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019року по справі № 857/224/19). Також зазначили, що позивачем до позову не долучено жодного доказу, який би підтверджував факт надання йому юридичних консультацій вартістю 1 200 грн., а також не обґрунтовано розмір ніби то завданої йому моральної шкоди - 510 грн. Інформація з відеозапису, який було надано предстаником третьої особи відображає процес розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також момент, коли працівник поліції просить позивача пред'явити поліс обов'язкового страхування. Таким чином, системний аналіз норм КУпАП та КАС України, є відомостями, що містять інформацію про предмет доказування, а отже є належним доказом.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази встановив
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №396444 від 19 липня 2019 року, громадянин ОСОБА_1 , 19 липня 2019 року о 06 год. 35 хв., керуючи транспортним засобом по 488 км автодороги Київ - Ковель - Ягодин, рухався в крайній лівій смузі при вільних інших смугах справа без мети випередження чи розвороту, а також на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1 «ґ» ПДР України.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд, не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, вважає що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинно компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 11.2 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Згідно диспозиції ч.2 ст.122 КУпАП, до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в сежах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює повноваження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації трансопртних засобів на вулично-дорожній мережі.
За пунктом 1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодаством (пункт 1.9).
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України, водій механічного трансопртного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на трансопртний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно вимог п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного
засобу;
в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за
наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних
пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно
до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух».
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Приписи п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Згідно п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
З аналізу вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17.
У відповідності до статті 10 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування «Зелена картка» або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно п.10 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Разом із тим, як вбачається з відеозапису реєстратора, закріпленим на форменному одязі патрульного, ОСОБА_1 будучи зупиненим працівником поліції не пред'явив полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки на вимогу працівника поліції. Також, як вбачається із зазначеного відеозапису та пояснень працівника поліції, причиною зупинки керованого позивачем транспортного засобу було порушення водієм п.11.2 ПДР України, тобто рух в крайній лівій смузі при вільній іншої смуги руху з права, без мети випередження, розвороту, об'їзду або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом, а також на підставі п.10 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», тобто зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
При цьому, суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити зазначені документи.
Водночас, на думку позивача, він мав право не пред'являти поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка транспортного засобу була законною.
Проте, такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. При цьому, як вбачається із відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, позивач вказав, що він готовий пред'явити такі документи лише після надання йому доказів вчинення ним правопорушення правил дорожнього руху, що стали підставою для зупинки його транспортного засобу. При цьому, на пропозицію працівника патрульної поліції пред'явити зазначені документи, позивач відповів відмовою.
Таким чином, суд вважає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, тому суд приходить до переконання, що відповідач не допустив порушення вимог закону при кваліфікації дій ОСОБА_1 за вказаною статтею, відтак спірна постанова у цій частині є законною та підстави для її скасування не вбачає.
Проте, відповідачем та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача не надано суду доказу на підтвердження правомірності винесення спірної постанови, у частині вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 122 КУпАП, та на спростування його доводів. Не міститься таких доказів й у матеріалах справи.
Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За даних обставин, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому спірну постанову у цій частині, слід скасувати та провадження у справі у цій частині слід закрити.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає, що слід скасувати спірну постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП та закрити адміністративну справу у цій частині. В іншій частині зазначену постанову залишити без змін.При цьому, суд вважає, що вимоги позивача про визнання дій старшого інспектора сектору забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області ДПП Джули Б.Р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підлягають до задоволення, оскільки суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Щодо вимог позивача про відшкодування йому матеріальних та моральних збитків у розмірі 1 710 грн., суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували понесені ним матеріальні витрати, а також заподіяння останньому моральної шкоди внаслідок дій відповідача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора забезпечення діяльності УПП в Тернопільській області Джули Богдана Романовича,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 396444 від 19 липня 2019 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП скасувати та адміністративну справу у цій частині провадженням закрити. В іншій частині зазначену постанову залишити без змін.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Повне рішення суду складено 22 листопада 2019 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан