ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 листопада 2019 року м. Київ № 640/10077/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання позову у справі
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними дій, скасування вимоги
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить: визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо направлення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вимоги про сплату борг (недоїмки) від 17 травня 2019 року №Ф-248779-17; визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату борг (недоїмки) від 17 травня 2019 року №Ф-248779-17 щодо наявності у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2019 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 2754,18 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року залишено без розгляду позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги.
Також, позивач клопотав про повернення судового збору, у зв'язку з залишенням позову без розгляду.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява позивача про повернення судового збору, оскільки позивач є інвалідом війни ІІІ групи, отже відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання позивача про повернення судового збору, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року 3674-VI (далі - Закон України «Про судовий збір») сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Оскільки позов залишено без розгляду за заявою позивача, отже відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір поверненню не підлягає.
Щодо доводів позивача, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
В матеріалах справи наявна копія посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 , в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Одночасно позивач вказує, що статус інваліда війни йому надано на підставі пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року 3551-XII (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), оскільки ним під час проходження служби в органах внутрішніх справ було отримано травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Одночасно суд зауважує, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює наступні категорії осіб, на яких поширюється чинність цього закону, зокрема: ветерани війни, учасники бойових дій, особи, які належать до учасників бойових дій, особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Тобто, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмежовує осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти з іншими категоріями осіб, які підпадають під дію названого Закону.
При цьому, жодним законодавчим актом не визначено яка саме категорія осіб є прирівняною до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставним доводи позивача, що він є особою прирівняною до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти.
Статтею 13 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7), серед яких відсутня пільга по сплаті судового збору.
Так, статтею 22 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду.
Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
З системного аналізу викладеного вбачається, що особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом виключно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом.
Проте, предметом розгляду даної справи не є рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, а відтак спірні правовідносини не підпадають під дію статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
За таких обставин та враховуючи те, що доводи позивача про наявність у нього пільг зі сплати судового збору не знайшли підтвердження під час розгляду клопотання про повернення судового збору отже, суд не вбачає правових підстав для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Керуючись частинами 1, 5 статті 7 Закону «Про судовий збір», частинами 1, 2 статті 132, статтями 143, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, суд -
В задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору відмовити.
Ухвала в частині, що стосується інтересів позивача, набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко