ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2019 року № 640/14494/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому просила суд:
1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2019:
№ 0033884205, яким позивачу за порушення п. 177.2. ПК України визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» (код 11010500) у розмірі 848394,05 грн. за основним платежем та на 212098,51 грн. за штрафними санкціями;
№ 0033894205, відповідно до якого позивачу за порушення п/п. 49.18.5. ПК України на підставі п/п. 54.3.3. ПК України визначено штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб», відповідальність за що визначена на підставі п. 121.1. ПК України (підставу визначено у розрахунку санкцій);
№ 0033904205, відповідно до якого за порушення п. 44.3, п. 44.6. ПК України на підставі п/п. 54.3.2. ПК України позивачу визначено штрафних санкцій у розмірі 850 грн., відповідальність за що визначена п. 121.1. ПК України;
№ 0033944205, який позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «військовий збір» у розмірі 28911,62 грн. за основним платежем та 7227,91 грн. за штрафними санкціями;
2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 № Ф-150 У, якою визначено недоїмку у розмірі 170059,94 грн. з єдиного внеску станом на 08.05.2019;
3) визнати протиправними та скасувати рішення від 08.05.2019:
№ 0001144205, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 72950,46 грн. у зв'язку із донарахуванням ЄСВ
№ 0001154205, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 510 грн.
Позиція позивача.
Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі безпідставних та необґрунтованих висновків, викладених в акту перевірки про необхідність оподаткування доходу, отриманого від продажу власного нерухомого майна фізичної особи (квартир), податком на доходи фізичних осіб, що потягло також прийняття похідних від цього рішень про донарахування інших податків і зборів.
Позивач наголошує, що дохід, отриманий фізичною особою від продажу житлового будинку, квартири, у разі продажу більш одного об'єкту на рік оподатковується у порядку, передбаченому п.п. 171.1-171.2. ПК України за ставкою 5%.
Цей обов'язок, як зазначає позивач, виконаний у повному обсязі, а доводи відповідача про необхідність утримання з такого доходу податку на доходи фізичних осіб за правилами для СПД, як зазначає позивач, не ґрунтуються на вимогах закону.
При цьому, позивач звертає увагу, що у разі невірного визначення фізичною особою ПДФО відповідальність має нести податковий агент (нотаріус).
Водночас, позивач звертає увагу, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками перевірки, що проведена з порушенням чинного законодавства.
Так, підставою для проведення перевірки визначено ненадання документів на запит контролюючого органу. Проте, такий запит був наданий одночасно з копією наказу на проведення перевірки. За таких обставин позивачка була позбавлена можливості надання пояснень та надання документальних підтверджень. Позивач вважає, що результати такої перевірки не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань.
Позиція відповідача.
Відповідач надав відзив (т.1, а.с. 100), в якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в Акт перевірки.
Зазначає, що перевірка призначена згідно наказу від 14.03.2019, який отримано 23.03.2019.
При цьому, як зазначає відповідач, 01.02.2019 позивачу направлено запит про надання інформації та документального підтвердження з питань отримання доходу від операцій з продажу нерухомого майна та майнових прав за період з 01.01.2014 - 31.12.2018. Однак, позивачем не надано витребуваних інформації та документів.
Зазначається, що позивачка у 2013 році розпочала будівництво житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями за адресом АДРЕСА_2 Потягом 2014 - 2016 позивачкою відчужено квартири на умовах купівлі-продажу на суму 6 017 846,53 грн.
Відповідач вважає це господарською діяльністю до якої застосовуються свої власні правила оподаткування результатів господарської діяльності, а саме: положення ст. 177 ПК України.
Визначення таким чином доходу потягло прийняття інших оскаржуваних рішень.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою від 12.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у зв'язку з чим призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 12.09.2019 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За результатами розгляду справи у судовому засіданні 20.11.2019 ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.
Встановлені судом обставини.
01.02.2019 ГУ ДФС у м. Києві на адресу позивача сформовано запит про надання документів № 9094/Г/26-15-42-05-28 (т.1, а.с. 185). У запиті зазначено, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства. На підставі наведеного та керуючись ст. 20, 71.1., 72, 73 ПК України в ході проведення заходів щодо забезпечення формування та реалізації державної фінансової політики та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог ПК України, контролюючий орган просив надати пояснення та документальні підтвердження, пов'язані із набуттям права власності на об'єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуження нерухомого майна та майнових прав за 2014 - 2018 (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо). Попереджено, що ненадання пояснень та документів протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту у відповідності до п/п. 78.1.1. ПК України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Як вбачається з відомостей поштової служби (т.1, а.с. 187) вказане поштове відправлення із запитом за штриховим ідентифікатором, який міститься на копії конверту (т.1, а.с. 186), вручено позивачу 12.03.2019.
Однак, вже 14.03.2019 контролюючим органом на підставі п/п. 78.1.1. ПК України прийнято наказ № 3198 про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ). Підстава - доповідна записка від 13.03.2019 № 1756/26-15-42-05-29. Початок перевірки - з 27.03.2019, тривалість - 10 робочих днів.
15.03.2019 за № 34581/Г/26-15-42-05-28 контролюючим органом сформовано повідомлення про проведення перевірки.
Копія наказу та повідомлення вручені позивачу 23.03.2019.
На підставі вищезгаданого наказу проведена перевірка, результати якої оформлено актом від 16.04.2019 № 863/26-15-42-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Перевірка проводилась у період з 27.03.2019 по 09.04.2019 за період 2014 - 2018 років.
Встановлено під час перевірки, що позивачка не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Встановлено, що позивачка володіє нерухомим майном (т.1, а.с. 14-16, 17), а саме: квартирами, земельна ділянка у с. Білогородка. Зазначено, що на підставі затвердженого проекту будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків ОСОБА_1 отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 25.04.2013. Йдеться про об'єкт за адресою АДРЕСА_2 .
Зазначається про продаж протягом 2014 - 2018 об'єктів нерухомого майна (квартир) на умовах купівлі-продажу на суму 6 017 846,53 грн. (перелік 33-х об'єктів: т.1, а.с. 8-10), що по рокам склало дохід: 2014 - 4020405,40 грн., 2015 - 1927441,13 грн., 2016 - 70000 грн.
З висновком контролюючого органу систематично здійснюючи вказані операції з продажу квартир позивачка здійснювала підприємницьку діяльність, результати якої оподатковуються за правилами ст. 177 ПК України.
Вказані суми кваліфіковані як такі, що є доходами, які не визначено та не задекларовано за правилами ст. 177 ПК України.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено неподання декларацій про майновий стан і доходи.
Оскільки позивачем не подано декларацій, відповідно, за висновком контролюючого органу, не задекларовано витрат за результатами господарської діяльності.
На сторінці 18 Акту перевірки наведено розрахунок ПДФО, що донарахований.
Враховуючи вищенаведені висновки контролюючого органу донараховано військовий збір (т.1, а.с. 23), а також єдиний внесок (т.1, а.с. 23 - 25), з посиланням на статус платника - як СПД на спрощеній системі оподаткування (стор. 20 Акту перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки фізичною особою ОСОБА_1 встановлено порушення вимог:
- ст. 58, ч. 6 ст. 128 ГК України шляхом здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та не забезпечення ведення обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог законодавства;
- ст. 18 Закону України «про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а саме - не подання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
- п/п. «а» п. 176.1., п. 44.1., п. 44.3. ПК України - не надання книги обліку доходів і витрат для визначення загального річного оподатковуваного доходу;
- п. 177.11, п/п. 49.18.5 ПК України - не своєчасне подання декларацій про майновий стан та доходи за 2014 - 2017 роки;
- п. 177.2. ПК України , що призвело до заниження ПДФО за 2014 - 2016 - 848394,05 грн.;
- п/п. 1.2, п. 1.3 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України , що призвело до заниження військового збору за 2015 - 28911,62 грн.,
- п.1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не подання звітності за 2014 - 2016;
- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахувань в загальній сумі 170059,94 грн.
Позивачем було подано заперечення на акт перевірки (т.1, а.с. 26), які залишені без задоволення.
На підставі вищезгаданих висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.
Відтак, ключовим висновком контролюючого органу, який став підставою донарахування податків і зборів є те, що наявна інформація баз даних, копії договорів, відомості від нотаріусів підтверджують здійснення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 діяльності з будівництва та реалізації квартир у багатоповерхових житлових будинках, яка спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, а тому є підприємництвом, а суб'єкт підприємництва - підприємцем, даний дохід підлягає оподаткування згідно з п. 177.1 ПК України, як дохід фізичної особи - підприємця, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ПК України.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Так, відносно доводів позивача щодо допущених порушень встановлених правил та процедур при призначенні та проведенні перевірки слід зазначити наступне.
Так, щодо призначення перевірки, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 20.1.4. та пункту 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п/п. 78.1.1. ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Таким чином, законною може бути визнана перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог ПК України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).
При цьому, запит фіскального органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства.
Між тим, порушення вимог щодо складання, оформлення, надіслання запиту нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків для цілей його виконання.
Іншими словами, платник податків не зобов'язаний виконувати, надавати відповідь на незаконний запит, на запит, який не відповідає встановленим вимогам.
У даному випадку, запит було сформовано 01.02.2019, вручено позивачу 12.03.2019, а перевірка призначена 14.03.2019 (за службовою запискою від 13.03.2019), тобто лише через 1 робочий день, в порушення вимог п/п. 78.1.1. ПК України.
Відтак, ненадання позивачем відповіді на запит через день після його отримання не може бути підставою для призначення та проведення перевірки на підставі п/п. 78.1.1. ПК України, що у свою чергу зумовлює висновок суду про протиправність призначення та проведення перевірки та відсутності правових наслідків такої, а відтак, Акт перевірки, складений за результатами перевірки, призначеної та проведеної з порушенням Закону, є доказом, здобутим незаконним шляхом, а відтак, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та в силу вимог ч. 1 ст. 74 КАС України судом до уваги не береться, як юридично дефектний документ.
Наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування всіх оскаржуваних рішень про донарахування податків, зборів та штрафних санкцій, як таких, що ґрунтуються на доказах, здобутих незаконним шляхом, з порушенням закону.
У той же час, враховуючи положення ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне надати також оцінку доводам фіскального органу по суті висновків Акту перевірки.
Так, у даному випадку сторонами визнається та не заперечується той факт, що позивачка за результатами виконання угод з підрядними організаціями стала власником об'єктів нерухомого майна (багатоквартирних житлових будинків з нежитловими приміщеннями), зазначених вище, та здійснювала надалі продаж квартир фізичним особам за нотаріально посвідченими договорами, а відтак, враховую також інші наявні матеріали справи, такі обставини вважаються встановленими.
Відмінність підходів щодо оподаткування згаданих операцій з продажу квартир полягає у тому, що позивачка вважає, що вказані операції, податковим агентом при оформленні яких виступає нотаріус, оподатковуються як дохід фізичної особи за правилами п/п. 172.2. ПК України та за ставкою 5%.
У той же час, відповідач, визнаючи, що позивачка не зареєстрована як СПД, вважає, що нею фактично здійснюється підприємницька діяльність та позивачка фактично є підприємцем, хоча і без реєстрації, а відтак, на думку відповідача, дохід від продажу квартир підлягає оподаткування згідно з п. 177.1 ПК України, як дохід фізичної особи - підприємця, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності з оподаткуванням за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ПК України (18%).
У зв'язку з чим слід зазначити, що в рамках адміністрування податку на доходи фізичних осіб, особливості оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна визначені ст. 172 ПК України.
Так, відповідно до п. 172.2. ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до п. 167.2. ПК України, посилання на яку прямо міститься у п. 172.2. ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом, що має місце у даному випадку виходячи із змісту п. 172.2. ПК України щодо посилання, крім іншого, на ставку у розмірі 5%.
З аналізу вказаних норм вбачається, що вони є спеціальними та застосовуються за наведених у п. 172.2. ПК України умов, яким відповідають проведені операції з продажу квартир позивачем.
Так, правила п. 172.2. ПК України застосовуються у випадку продажу протягом звітного періоду більш як одного з об'єктів нерухомості.
При цьому, гранична межа кількості таких операцій за такий період, чи вартості таких операцій, - не обмежена, а відтак, відповідно, відсутні обмеження для застосування положень п. 172.2. ПК України при продажу фізичною особою (не підприємцем) більше одного об'єкту нерухомості протягом звітного періоду.
Посилаюсь на велику кількість норм законодавства, відповідач, однак, не надав належної уваги та оцінці прямим, беззастережним та чітко сформульованим положенням п. 172.2. ПК України, які є спеціальними до певного виду операцій та недвозначно визначають правила застосування вказаної норми, якій у даному випадку правомірно слідував позивач, правильно застосовуючи до вищезгаданих операцій спеціальні положення п. 172.2. ПК України, які у даному випадку відповідач неправильно витлумачив та застосував.
Суд вважає помилковим доводи відповідачів щодо, по суті, прирівняння позивача для цілей оподаткування до суб'єктів господарської діяльності та застосування до позивача правил для оподаткування фізичних осіб - підприємців, оскільки такі правила не встановлені ПК України, примусова реєстрація не передбачена та позивач у даному випадку є фізичною особою без зареєстрованого статусу підприємця.
При цьому, з боку відповідачів не надходило претензій відносно математичних розрахунків, правильності нарахування позивачем ПДФО за ставкою 5%, тобто виходячи власне з положень п. 172.2. ПК України.
Водночас, з боку фіскального органу не надходило і заперечень відносно оцінки майна (квартир) при їх продажу.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства при реалізації зазначених вище угод.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України контролюючим органом не доведено правомірності висновків Акту перевірки щодо визначення чистого доходу та формуванні податкових зобов'язань з ПДФО за правилами для фізичних осіб-підприємців, що у свою чергу зумовлює висновок суду про протиправність таких висновків та, відповідно, ППР щодо донарахування ПДФО. У зв'язку з цим, слід додати, що всі похідні донарахування зобов'язань з ЄСВ, військового збору, штрафні санкції, ґрунтуються на висновках відповідача щодо формування позивачем доходу та, враховуючи ці висновки необґрунтованими та протиправними, суд, відповідно, приходить до висновку про протиправність і всіх похідних рішень, оскаржуваних у даній справі.
Водночас, суд не може залишити поза увагою і доводи відповідача щодо ненадання позивачем під час проведення перевірки документів. У даному випадку, як вже зазначалося, перевірка призначена та розпочата з порушенням норм ПК України, а відтак обов'язок, передбачений п. 85.2. ПК України у позивача не виникає. При цьому, в контексті положень п. п. 85.2., 85.4. ПК України, під час розгляду справи не надано жодних доказів надання контролюючим органом позивачу вимоги про надання документів, витребування яких у даному випадку є необхідними з огляду на різне тлумачення сторонами порядку оподаткування спірних операцій, що у свою чергу зумовлює різне розуміння обсягу та форм документів, які супроводжують такого роду операції, що у свою чергу зумовлює висновок суду про прийняття оскаржуваних рішень без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваних рішень. При цьому, під час розгляду справи не надано доказів складання акту про відмову позивача надати документи, як то передбачено п. 85.6. ПК України. Відтак, доводи відповідача про відмову позивача від надання під час перевірки документів щодо проведених операцій, є безпідставними та необґрунтованими.
В контексті останнього слід додати, що обґрунтовуючи свою позицію, щодо необхідності оподаткування спірних операцій за правилами ст. 177 ПК України, контролюючий орган, однак, навіть на підтвердження своєї позиції не вжив жодних заходів щодо встановлення наявності витрат, що є необхідним за правилами п. 177.2., п. 177.4. ПК України. Зокрема, контролюючий орган, вважаючи свою позицію правильною, однак, не витребував під час перевірки жодних документів з цього приводу у зв'язку з чим, навіть за припущення правильності позиції контролюючого органу, сформулював розмір чистого доходу без врахування витрат, наявність яких підтверджується контролюючим органом в Акті перевірки посиланням на залучення позивачем підрядників будівництва.
Відтак, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі у т.ч., як вже зазначалося, - щодо похідних оскаржуваних рішень щодо донарахування військового збору, ЄСВ, штрафних санкцій, які ухвалені на підставі визначення відповідачем чистого доходу за вищевказаними операціями.
Наведені контролюючими органами доводи та надані матеріали, які досліджені судом, не спростовують вищенаведеного та не доводить зворотного.
Посилання контролюючого органу в контексті обставин даної справи на постанову Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 826/13138/15 є помилковими, оскільки обставини перевірки у справі № 826/13138/15 стосувалися саме перевірки фізичної особи - підприємця, особи, яка була зареєстрована як СПД та платник єдиного податку, висновки акту перевірки стосувалися перевищення ліміту доходів, встановленого для ІІІ групи, продажу нерухомості саме в рамках зареєстрованої підприємницької діяльності, а відтак висновки судів у вказаній справі є неспівставними з обставинами даної справи. При цьому, повторюючись, суд знову звертає увагу, що правила п. 172.2. ПК України застосовуються у випадку продажу протягом звітного періоду більш як одного з об'єктів нерухомості. При цьому, гранична межа кількості таких операцій за такий період, чи вартості таких операцій, - не обмежена, а відтак, відповідно, відсутні обмеження для застосування положень п. 172.2. ПК України при продажу фізичною особою (не підприємцем) більше одного об'єкту нерухомості протягом звітного періоду.
Вказані положення прямо, беззастережно та чітко визначають правила застосування п. 172.2. ПК України та підстав застосовувати іншу норму - не має.
Такі правила визначені законодавцем.
Більш того, враховуючи те, що у даному випадку відносно позивача контролюючим органом застосовуються інші положення, які, як на думку позивача, так і за висновком суду, не підлягають застосування до вищезгаданих операцій, суд звертає увагу на положення п. 56.21. ПК України, якими передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, положення щодо чого у даному випадку також підлягають застосуванню виходячи з вище викладених обставин, правових позицій сторін та висновків суду у даній справі.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі та, відповідно, про відшкодування судових витрат.
Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2019:
- № 0033884205 щодо визначення грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб»;
- № 0033894205 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб»,
- № 0033904205 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 850 грн.,
- № 0033944205 щодо визначення грошового зобов'язання за платежем «військовий збір».
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 № Ф-150 У щодо визначення недоїмки у розмірі 170059,94 грн. з єдиного внеску станом на 08.05.2019.
4. Визнати протиправними та скасувати рішення від 08.05.2019:
- № 0001144205, про застосування штрафних санкцій у розмірі 72950,46 грн. у зв'язку із донарахуванням єдиного соціального внеску,
- № 0001154205, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 510 грн.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 9605,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), що був сплачений за квитанцією від 31.07.2019 № 266910070, оригінал якої наявний у справі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін