ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 листопада 2019 року № 826/8579/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІСЕС» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІСЕС» (далі - позивач, ТОВ «ФОРМ СЕРВІСЕС») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2018 року №0011201406.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідачем не враховано, що ця пеня є адміністративно-господарською санкцією. У зв'язку з цим позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було пропущено строк, встановлений ст.250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарських санкцій. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на практику Верховного Суду України в період 2011-2014 років. У зв'язку із вищевикладеним, позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить задовольнити позов.
Відповідач у своєму відзиві, що надійшов до суду 04.07.2018, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Зокрема, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивач не спростовує встановлені перевіркою обставини та факт порушення строків розрахунку у сфері ЗЕД, а лише вказує на те, що застосовані до нього штрафні санкції за порушення валютного законодавства є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні норм ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, та вважає, що відповідачем був пропущений строк, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування таких санкцій. Із набранням чинності Податковим кодексом України, положення ст.250 Господарського кодексу до спірних правовідносин не застосовуються. Представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та скасуванню не підлягає у зв'язку із чим підстав для задоволення позовних вимог немає.
На стадії відкриття провадження у справі судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст.262 КАС України.
Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ТОВ «Форм Сервісес» (попередня назва підприємства при укладанні контракту - ТОВ «Харско Инфрастракче Україна») укладено контракт від 10.06.2014 №01/06_2014 з компанією «HARSCO INFRASTRUCTURE UK Ltd» (Великобританія). Директор фірми нерезидента - Linda Scott. Предмет контракту - продаж устаткування для металевих будівельних риштувань. Умови поставки - FCA (Інкотермс 2000). Загальна сума контракту 100 000,00 дол. США.
Розрахунки за товар проводяться на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару. Згідно додаткової угоди від 26.08.2014 №1, змінено назву Покупця з «HARSCO INFRASTRUCTURE UK Ltd» на «BRAND ENERGY & INFRASTRUCTURE SERVICES UK Ltd». Згідно додаткової угоди від 20.02.2015 №2, змінено назву Продавця з ТОВ «Харско Инфрастракче Україна» на ТОВ «Хюннебек Форм Сервісес».
Перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні експортних операцій за контрактом від 10.06.2014 № 01/06_2014 укладеному з компанією "HARSCO INFRASTRUCTURE UK Ltd" (Великобританія) встановлено, що в періоді, який перевірявся, ТОВ «Форм Сервісес» було відвантажено товар нерезиденту на загальну суму 45 135,90дол.США (еквів. 769 291,95 грн).
Відповідно до виписок банку з поточного рахунку та рахунку в національній валюті, валютна виручка надійшла на рахунок ТОВ «Форм Сервісес» у загальному розмірі 45 135,90 дол. США (еквів. 1 003 162,65 грн.), в т.ч. у розмірі 36 368,46 дол. США (еквів. 809 649,42 грн.) з порушенням терміну розрахунків, передбачених ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями.
Перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні експортних операцій встановлено порушення ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «Форм Сервісес» по контракту від 10.06.2014 №01/06_2014 укладеному з компанією "HARSCO INFRASTRUCTURE UK Ltd" (Великобританія) в розмірі 36 368,46 дол. США (еквівалент 809649,42 грн.).
Також, ТОВ «Форм Сервісес» (попередня назва підприємства при укладанні контракту - ТОВ «Харско Инфрастракче Україна») укладено імпортний контракт від 21.11.2014 №112014 з компанією «Hunnebeck Deutschland GmbH» (Німеччина). Предмет контракту - купівля устаткування для металевих будівельних риштувань. Умови поставки - FCA Ратінген, Німеччина, згідно Інкотермс-2010. Загальна сума контракту 1 000 000,00 євро.
Перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні імпортних операцій за вказаним вище контрактом встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «Форм Сервісес» перераховано валютні кошти на загальну суму 207 652,18 євро (еквівалент 5 349 250, 75 грн.).
Товар від нерезидента надійшов на загальну суму 207 652,18 євро (еквів.4 909 857,84грн), в. т. ч. з порушенням терміну розрахунків, передбачених ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями в сумі 148 000,00 євро (еквів. 3 4787 27, 77 грн.).
Висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження термінів розрахунків за контрактом від 21.11.2014 №11 2014 з компанією «Hunnebeck Deutschland GmbH» (Німеччина) та документа уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вищезазначеному контракту до перевірки надано не було.
Перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні імпортних операцій встановлено порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження товару за контрактом від 21.11.2014 №112014 з компанією «Hunnebeck Deutschland GmbH» (Німеччина) в сумі 148 000,00 євро (еквів. 3 478 727,77 грн).
На підставі направлення від 27.02.2018 № 475/26-15-14-06-03, виданого ГУ ДФС у м. Києві, згідно підп.78.1.1. п.78. 1. ст.78 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 22.02.2018 №2875 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Форм Сервісес» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за експортним контрактом від 10.06.2014 №01/06_2014 укладеним з «HARSCO INFRASTRUCTURE UK Ltd» (Великобританія) згідно листа ПАТ «ІНГ Банк Україна» від 03.04.2015 № 7183 та імпортним контрактом від 21.11.2014 №112014 з «Huimebeck Deutschland GmbH» (Німеччина) згідно листа ПАТ «ІНГ Банк Україна» від 09.06.2015 № 7259 та акту передачі листів до ГУ ДФС у м. Києві від 11.12.2015 за період з 01.01.2015 по дату завершення перевірки.
Згідно акту Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Форт Сервісес» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 01.03.2018 №228/26-15-14-06-03/33601363 встановлено порушення товариством ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «Форм Сервісес» по контракту від 10.06.2014 №01/06_2014 укладеному з компанією «HARSCO INFRASTRUCTURE UK Ltd» (Великобританія) в розмірі 36368,46 дол. СІЛА (еквівалент 809 649,42 грн.).; ст.2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження товару за контрактом від 21.11.2014 №11_2014 укладеному з компанією «Hunnebeck Deutschland GmbH» (Німеччина) в сумі 148 000,00 євро (еквів. 3478727,77 грн.).; п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями, а саме порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України станом на 01.04.2015.
На підставі вказаного вище акту від 01.03.2018 №228/26-15-14-06-03/33601363, відповідачем було винесено оскаржуване Податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №0011201406.
Не погоджуючись із прийнятим Податковим повідомленням-рішенням №0005141401 від 20.04.2017 позивач звернувся до відповідача з відповідною скаргою від 21.03.2018 № 08. За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення скарга позивача залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (лист ДФС від 21.05.2018 № 17451/6/99-98-11-01-02-25).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 (надалі - Закон №185/94-ВР).
Згідно з ст.2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Частиною шостою ст.4 Закону №185/94-ВР передбачено, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, позивачем не спростовуються виявлені під час перевірки обставини та факти порушення ним вимог Закону №185/94-ВР. Натомість позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було пропущено строк, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 04.11.2014 у справі №21-469а14, порушення ст.1 Закону №185/94-ВР є порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством.
Згідно з ст. 238 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 (надалі - ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Виходячи із змісту ст.238 ГК України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
Пеня, стягнення якої передбачено ст.4 Закону №185/94-ВР за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст.ст. 239, 241 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.250 ГК України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
При цьому, редакція ч. 2 ст. 250 ГК України набрала чинності з 01.01.2011 року згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 02.12.2010 року.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з набранням чинності ПК України, положення ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року).
Зовнішньоекономічний імпортний контракт з нерезидентом позивач уклав вже під час дії норм ПК України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення орган доходів і зборів діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для скасування такого рішення відсутні.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною другої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІСЕС» відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур