ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 листопада 2019 року № 640/8872/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
за участю секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
- від позивача - Сухов М.М., Кругляков В.Є.;
- від відповідача - Макаренко Ю.С.;
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №01922615140103 від 19 лютого 2019 року, видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що податковий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України.
Крім цього, позивач зазначив, що останній правильно сформував собівартість реалізованих товарів у фінансовій звітності, визначивши собівартість запасів за правилами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» з вартості усієї електричної енергії, яку придбав на оптовому ринку електричної енергії та у нього наявні оформлені належним чином і надані під час перевірки відповідачеві всі первинні документи, які вимагаються законодавством для такого виду господарських операцій. Також позивач стверджує, що нормативні технологічні втрати електричної енергії мають економічне обґрунтування та зв'язок з господарською діяльністю позивача, оскільки є необхідними в процесі постачання електричної енергії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта податкової перевірки, яким встановлено, що товар, в частині технологічних витрат, які виникли в процесі транспортування було списано з балансу, а не було включено до первісної вартості оприбуткованих запасів та у подальшому до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання електроенергії, згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні 19 листопада 2019 року, за участі представників позивача в режимі відеоконференції, представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі направлень від 28 листопада 2018 року №1936/26-15-14-01-03, №3308/26-15-14-06-03, №1935/26-15-14-01-03, №7775/26-15-14-09, №2928/26-15-14-03-05, №2924/26-15-14-03-04, №2432/26-15-42-08, №2431/26-15-42-08, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.
За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 25 січня 2019 року №44/26-15-14-01-03/33500195.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п. 44.1 ст. 44, н.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 140.2, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ст. 4, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-Х1У (із змінами та доповненнями), п.5, п.7 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, п.5 П(С)БО №11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 N 20, п.8 П(С)БО №21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193. п.29 П(С)БО №16«Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, п.3, п.4 П(С)БО №31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 N 415, п. 11, 14 П(с)БО 28 «Зменшення корисності активів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2005 № 817, п. ЗО, 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у сумі 389581496 гривень, в тому числі: за 3 квартали 2018 на суму 389581496 гривень;
- п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у вересні 2018 на суму 2 177 534 гривень;
- п.201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 5823,63 гривень;
- пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. «г» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164. п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755ЛП зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2156,30 гривень;
- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. «г» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, пп 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджет)' в періоді, що перевірявся, на загальну суму 179,69 гривень;
- ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - BP «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження на рахунок TOB «PH КОММЕРС» валютної виручки у розмірі на суму 225,00 дол. США (еквів. 6 367,10 грн.) за контрактом 10.02.2009 № 0049-09Е з компанією «Союз-Т Торговая Компания» (Росія), у відповідності до ст.102., ст.114 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, пеня за порушення ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями не підлягає донарахуванню;
- п. 3.1,1,7 -пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасна сплата до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2018 рік у розмірі 125,00 грн. за ставкою 10% від суми отриманого доходу.
Позивачем подано заперечення на акт від 25 січня 2019 року №44/26-15-14-01-03/33500195, проте Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, залишивши заперечення без задоволення, прийняло податкове повідомлення-рішення №01922615140103 від 19 лютого 2019 року.
Позивач оскаржив вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року №18270/16199-99-11-04-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування останнього.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Позивач за період 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року здійснив закупівлю електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору, укладеного з державним підприємством «Енергоринок» №5618/01 від 17 липня 2009 року.
Обсяг та вартість придбаної позивачем електричної енергії визначена в актах купівлі-продажу електроенергії від 31 січня 2015 року в обсязі 6690,194 кВт/год вартістю 7780966,15 грн., від 28 лютого 2015 року в обсязі 5448,603 кВт/год вартістю 6135,465,42 грн., від 31 березня 2015 року в обсязі 4339,576 кВт/год вартістю 5292592,70 грн., від 30 квітня 2015 року в обсязі 2391,527 кВт/год вартістю 2836636,39 грн., від 31 травня 2015 року в обсязі 1588,155 кВт/год вартістю 1661076,14 грн., від 30 червня 2015 року в обсязі 1759,674 кВт/год вартістю 2203292,40 грн., від 31 липня 2015 року в обсязі 1714,568 кВт/год вартістю 2139730,04 грн., від 31 серпня 2015 року в обсязі 1608,478 кВт/год вартістю 1893423,64 грн., від 30 вересня 2015 року в обсязі 1575,901 кВт/год вартістю 1636852,45 грн., 31 жовтня 2015 року в обсязі 2754,354 кВт/год вартістю 2813882,69 грн., від 31 листопада 2015 року в обсязі 4333,507 кВт/год вартістю 4333571,75 грн., від 31 грудня 2015 року в обсязі 5424,488 кВт/год вартістю 6014344,37 грн., від 31 січня 2016 року в обсязі 6674,099 кВт/год вартістю 7502155,76 грн., від 29 лютого 2019 року в обсязі 4007,489 кВт/год вартістю 4607458,64 грн., від 31 березня 2016 року в обсязі 3721,137 кВт/год вартістю 4330161,31 грн., 30 квітня 2016 року в обсязі 1892,247 кВт/год вартістю 2179038,17 грн., від 31 травня 2016 року в обсязі 1734443 кВт/год вартістю 2075625,60 грн., від 30 червня 2016 року в обсязі 1509,128 кВт/год вартістю 1838440,38 грн., від 31 липня 2016 року в обсязі 1639,862 кВт/год вартістю 2251042,85 грн., від 31 серпня 2016 року в обсязі 1885,602 кВт/год вартістю 2533144,36 грн., від 30 вересня 2016 року в обсязі 1634,609 кВт/год вартістю 2203552,25 грн., від 31 жовтня 2016 року в обсязі 2346,422 вартістю 3450487,98 грн., від 30 листопада 2019 року в обсязі 3928,117 кВт/год вартістю 6080446,14 грн., від 31 грудня 2016 року в обсязі 5508,453 кВт/год вартістю 7958848,92 грн., від 31 січня 2017 року в обсязі 5218,219 вартістю 7574467,33 грн., від 28 лютого 2017 року в обсязі 1707,503 кВт/год вартістю 2516933,26 грн., від 31 березня 2017 року в обсязі 2579,217 кВт/год вартістю 4047446,84 грн., від 30 квітня 2017 року в обсязі 2117,372 кВт/год вартістю 3378895,10 грн., від 31 травня 2017 року в обсязі 1584,066 вартістю 2521968,06 грн., від 30 червня 2017 року в обсязі 1425,002 кВт/год вартістю 2273984,66 грн., від 31 липня 2017 року в обсязі 1512,457 кВт/год вартістю 2481008,90 грн., від 31 серпня 2017 року в обсязі 1461,009 кВт/год вартістю 2394159,49 грн., від 30 вересня 2017 року в обсязі 1468,699 кВт/год вартістю 2385302,35 грн., від 31 жовтня 2017 року в обсязі 2238,627 кВт/год вартістю 3660231,28 грн., від 30 листопада 2017 року в обсязі 4074,182 кВт/год вартістю 6606148,93 грн., від 31 грудня 2017 року в обсязі 4557,730 вартістю 7307903,60 грн., від 31 січня 2018 року в обсязі 5229,218 кВт/год вартістю 9235547,08 грн., від 28 лютого 2018 року в обсязі 5033,922 кВт/год вартістю 8895014,22 грн., від 31 березня 2018 року в обсязі 4845,201 вартістю 8545648,83 грн., від 30 квітня 2018 року в обсязі 1885,166 кВт/год вартістю 3557838,25 грн., від 31 травня 2018 року в обсязі 1315,740 кВт/год вартістю 2498120,63 грн., від 30 червня 2018 року в обсязі 1137,596 кВт/год вартістю 2163919375 грн., від 31 липня 2018 року в обсязі 1302,619 кВт/год вартістю 2499508,91 грн., від 31 серпня 2018 року в обсязі 1218,510 кВт/год вартістю 2326185,54 грн., від 30 вересня 2018 року в обсязі 1282,353 кВт/год вартістю 2400058,73 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. (т.1 а.с. 65-119).
На підставі вказаного ж договору між позивачем та продавцем електроенергії ДП «Енергоринок» складено і інші документи щодо постачання електричної енергії, зокрема акти прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України, що є невід'ємною частиною договору №5618/01 від 17 липня 2009 року.
Пунктом 2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №1058 від 18 серпня 1999 року «Про порядок закупівлі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України ліцензіатами з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом» визначено вимоги до документів, на підставі яких оформлюється купівля-продаж електричної енергії ліцензіатами з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом та її передача (транспортування) місцевими (локальними) електромережами, зокрема останні мають містити таку інформацію:
- обсяги споживання та/або передачі електроенергії на кожному із класів напруги, на яких споживач отримує електричну енергію, що постачається ліцензіатом з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом;
- обсяги технологічних витрат електричної енергії на кожному із класів напруги, на яких споживач отримує електричну енергію, що постачається ліцензіатом з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, розраховані згідно з вимогами п.1 вказаної постанови.
Як встановлено судом і не заперечувалось відповідачем в ході судового розгляду, що надані до перевірки відповідачеві документи позивача про купівлю-продаж електричної енергії на оптовому ринку, відповідають вимогам зазначеної вище постанови національного регулятора, а також містять усі реквізити первинного документу на підтвердження господарської операції з придбання електроенергії, які визначені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Закуплену на оптовому ринку електричну енергію позивач реалізував покупцю (споживачу) на підставі договорів №0001ПЦ від 01 січня 2015 року та №0001ПЦ від 01 січня 2017 року, укладені позивачем з Приватним акціонерним товариством «Лінік».
Як вбачається з вищезазначених договорів, договори припиняють договірні відносини між Споживачем і ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» в частині обсягів поставки електроенергії і порядку розрахунків за неї. Всі інші умови договору поставки, пов'язані з урахуванням спожитої електричної енергії, графіками зняття показань лічильників, розмежуванням балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, з виконанням умов дотримання режимів споживання електроенергії, диспетчерської дисципліни, застосування графіків обмеження споживання, функціонування АЧР, оплати витрат від перетоків реактивної складової електроенергії, накладення штрафних санкцій за перевищення граничних рівнів потужності і порушення «Правил користування електричної енергії», передачі електроенергії населенню та субспоживачам, з якими ТОВ« Луганське енергетичне об'єднання» має прямі договору - продовжують діяти.
Згідно з пунктом 2.1.1 вищезазначених договорів постачальник зобов'язується забезпечувати Споживачеві постачання електричної енергії в межах обсягу, погодженого Сторонами в плані-графіку поставки електричної енергії (Додаток №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною) в точці продажу відповідно до однолінійної схеми (Додатки №6а, 6б, 6в до цього Договору, що є його невід'ємною частиною).
Відповідно до пункту 3.4 договорів грошові кошти, перераховані Споживачем за цим Договором на користь Постачальника протягом місяця поставки, зараховуються Постачальником незалежно від формулювання призначення платежу в першу чергу в рахунок оплати заборгованості за раніше поставлену Постачальником електроенергію, в другу чергу - в рахунок оплати спожитої Споживачем електроенергії в місяці поставки і залишок перерахованих коштів на підставі щомісячного Акта фактичної поставки електричної енергії (Додаток №3) - як попередня оплата на з наступний місяць поставки відповідно до умов цього Договору.
Обсяг у фізичних величинах та вартість переданої позивачем електроенергії споживачам за вказаними договорами в період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, що охоплювався перевіркою відповідача, визначено в актах прийому-передачі електричної енергії, які складені за результатами кожного календарного місяця, копії яких надано позивачем до матеріалів справи (т. 1, а.с. 144-188).
Суд встановив що обсяг переданої до транспортування ПАТ «Лінік» електричної енергії місцевими (локальними) мережами до споживачів за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року збігається з обсягами, тієї електричної енергії, яка отримана споживачами за актами приймання-передачі від позивача. Таким чином, розбіжності в обсягах електричної енергії, придбаної споживачем та транспортованої через місцеві (локальні) електричні мережі відсутні.
В той же час, обсяг закупівлі позивачем електроенергії на Оптовому ринку електричної енергії є іншим.
Відповідно до пункту 1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про порядок закупівлі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України ліцензіатами з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом» №1058 від 18 серпня 1999 року, запроваджено порядок, згідно з яким ліцензіати з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом закуповують електричну енергію з Оптового ринку електричної енергії (ОРЕ) з урахуванням нормативних технологічних витрат електричної енергії при її передачі місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги. Обсяг продажу електричної енергії ліцензіату з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом на межі балансової вартості мереж споживача визначається, виходячи з обсягу споживання електричної енергії таким споживачем і обсягу технологічних витрат. Аналогічний розрахунок обсягу закупівлі електроенергії визначений у договорі купівлі-продажу електричної енергії на оптовому ринку.
Тобто, різниця в обсязі закупівлі електроенергії на оптовому ринку позивачем зумовлена додаванням до фактичного обсягу переданої споживачеві електроенергії нормативних технологічних витрат електроенергії при транспортуванні.
Відповідно до визначення Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року №28 технологічні витрати електричної енергії на передачу електричної енергії електричними мережами (технологічні витрати електричної енергії) це сума втрат електричної енергії в елементах мереж, витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій та витрат електричної енергії на плавлення ожеледі. Технологічні витрати поділяються на нормативні та понаднормативні. Нормативні технологічні витрати електроенергії в мережах визначаються за економічними коефіцієнтами, повноваження щодо встановлення яких відповідно до абзацу 7 пункту 7 частини 3 статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» надано регулятору на ринку електричної енергії. В той же час, понаднормативні технологічні витрати, це втрати понад законодавчо встановлені нормативи.
Економічні коефіцієнти, які застосовувались позивачем до розрахунку нормативних технологічних витрат електроенергії в період господарської діяльності, який був предметом податкової перевірки відповідача, визначені у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №308 від 10 березня 2016 року та №292 від 16 березня 2017 року «Про затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах Ліцензіатів з передачі електричної енергії міськими (локальними електромережами) 1 та 2 класу напруги на 2-4 квартал 2016 та І півріччя 2017 року». Як вбачається з вказаних нормативних документів регулятора, економічні коефіцієнти визначені у відносних одиницях, окремо за І класом напруги (35 кВт та більше) та ІІ класом напруги (менше 35 кВт) за календарним періодом квартал.
Розраховані позивачем обсяги нормативних технологічних витрат електроенергії за календарний місяць при постачанні електричної енергії кожному із споживачів, зазначені в розрахунках обсягів прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку для споживачів, складеними між позивачем та ДП «Енергоринок», і становлять 406727 кВт/год у листопаді 2015 року, 50899 кВт/год у грудні 2015 року, 567977 кВт/год у січні 2016 року, 343039 кВт/год. у вересні лютому 2016 року, 319202 кВт/год у березні 2016 року, 162547 у квітні 2016 року, 148286 кВт/год у травні 2016 року, 128823 кВт/год у червні 2016 року, 138031 кВт/год у липні 2016 року, 158454 кВт/год у серпні 2016 року, 138363 кВт/год у вересні 2016 року, 200796 кВт/год у жовтні 2016 року, 335278 кВт/год у листопаді 2016 року, 469688 кВт/год у грудні 2016 року, 448329 кВт/год у січні 2017 року, 146556 кВт/год у лютому 2017 року, 222968 кВт/год у березні 2017 року, 182252 кВт/год у квітні 2017 року, 121489 кВт/год у травні 2017 року, 121489 кВт/год у червні 2017 року, 127200 кВт/год у липні 2017 року, 122820 кВт/год у серпні 2017 року, 123495 кВт/год у вересні 2017 року, 190965 кВт/год у жовтні 2017 року, 346067 кВт/год у листопаді 2017 року, 387790 кВт/год у грудні 2017 року, 448819 кВт/год у січні 2018 року, 431357 кВт/год у лютому 2018 року, 416058 кВт/год у березні 2018 року, 173010 кВт/год у квітні 2018 року, 119958 кВт/год у травні 2018 року, 103718 кВт/год у червні 2018 року, 118586 кВт/год у липні 2018 року, 110993 кВт/год у серпні 2018 року та 116796 кВт/год у вересні 2018 року.
З огляду на це, зазначені обставини спростовують твердження відповідача щодо списання з балансу нормативних технологічних витрат електроенергії, а не включення до первісної вартості оприбуткованих запасів та у подальшому до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання електроенергії, згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. В той же час відповідач не довів належними та допустимими доказами неправильність проведених позивачем розрахунків нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах, визначених в поданих до суду первинних документах.
Відповідно до пункту 143.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року, пункт 6 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства ( за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Пунктом 10 Положення, визначено, що собівартість реалізованих товарів, як складова витрат визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1999 року (пункт 6 Положення) для цілей бухгалтерського обліку запаси включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу; Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
-суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
-суми ввізного мита;
-суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;
-транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;
-інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. (п.8, 9 Положення)
Відповідно до пункту 3.11 договору, укладеного між позивачем та ДП «Енергоринок», на купівлю електричної енергії обсяг погодинного продажу електричної енергії Постачальнику (позивачу, який є покупцем електричної енергії на енергоринку) розраховується як сума обсягу спожитої електричної енергії споживачами Постачальника, з урахуванням власного виробництва Постачальника та обсягу нормативних технологічних витрат електричної енергії на кожному із класів напруги на яких споживач отримує електричну енергію.
Таким чином, вартість загального обсягу придбаної електроенергії позивачем у ДП «Енергоринок», яка включає і суму вартості нормативних технологічних витрат електроенергії, правомірно зарахована позивачем на баланс підприємства за вартістю, сплаченою постачальнику на підставі договору, яка є первісною вартістю таких товарів як електрична енергія у відповідності до вимог П(С)БО9 «Запаси».
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
В пункті 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як встановив суд і не заперечується відповідачем, позивач здійснює діяльність у сфері торгівлі електричною енергією за нерегульованим тарифом, це його основний вид господарської діяльності. За умовами договорів купівлі-продажу електричної енергії покупцям (споживачам) позивач має зобов'язання з передачі електричної енергії у домовлених обсягах і за відповідною ціною до точки розмежування балансової належності мереж споживача, і, відповідно всі витрати на виконання цих зобов'язань, зокрема, передачу (транспортування) такої електричної енергії мережами, в тому числі технологічні втрати електроенергії в цих мережах в межах законодавчо встановлених нормативів, несе позивач як постачальник, разом з тим отримуючи винагороду за проданий товар від покупців, яка в свою чергу, є фінансовим доходом позивача.
Таким чином, шляхом системного аналізу законодавства, суд дійшов висновку, що технологічні витрати електроенергії в електричних мережах є невід'ємною частиною технологічного процесу постачання такого специфічного товару як електрична енергія, економічні обґрунтування меж нормативів витрат є чітко регламентовані і контролюються державою в особі національного регулятора Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики та комунальних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року №876/3881/18.
Відповідачем не спростовано доводів позивача про відсутність в його діях податкових правопорушень, тому суд дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №01922615140103 від 19 лютого 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №01922615140103 від 19 лютого 2019 року, видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» (03035, м. Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, 45, код ЄДРПОУ 33500195) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 19210,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко
Повний текст виготовлено 22 листопада 2019 року.