ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 листопада 2019 року №826/9380/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс"
до Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-
рішення від 13.04.2017 №0017161404,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-В, код ЄДРПОУ 36060724) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шоледнка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0017161404.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у відповідності до норм чинного законодавства, позивач не зобов'язаний був використовувати в своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій на час проведення перевірки, оскільки нормою абзацу 2 пункту 7 розділу II Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України №502 від 12.12.2002 визначено певну відкладальну обставину, після настання якої, фінансові компанії зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність висновків під час перевірки та вказав, що згідно з розділом 2 Порядку щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій, уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку та їх агенти, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв'язку національного оператора поштового зв'язку, для здійснення операцій з купівлі-продажу валюти зобов'язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього порядку, виконати його персоналізацію, опломбування та перевести у фіскальний режим роботи.
У судовому засідання, призначеному на 19.10.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представника відповідача під час судового розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 19.10.2017 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст.250 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку Дніпропетровського відділення №53 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс", розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 9а.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області складено акт про результати фактичної перевірки (без дати та номеру, копія якого наявна в матеріалах справи), а ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0017161404, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" за порушення пункту 1 та пункту 2 статті 3, та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1,00 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.06.2017 №13497/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарг, податкове повідомлення рішення від 13.04.2017 №0017161404 залишено без змін та донараховано суму штрафних санкцій.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР, згідно преамбули якого, його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Вказаною нормою передбачено імперативний обов'язок для позивача проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через реєстратор розрахункових операцій.
У відповідності до абзацу 1 пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше - 1 гривня, за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Згідно статті 7 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюється органами доходів і зборів за погодженням з Національним банком України.
Відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, було розроблено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який затверджено наказом Міністерства фінансів від 14.06.2016 №547, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх представників (уповноважених осіб), які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти.
Приписи пунктів 1, 2 глави 2 розділу ІІ Порядку №547 визначають, що уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку та їх агенти (далі - суб'єкти господарювання), що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв'язку національного оператора поштового зв'язку (далі - пункти обміну валюти), для здійснення операцій з купівлі-продажу валюти зобов'язані зареєструвати реєстратор розрахункових операцій відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.
Реєстрації в контролюючих органах підлягають реєстратори розрахункових операцій, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, зі сферою застосування "операції з купівлі-продажу іноземної валюти" за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на реєстратор розрахункових операцій , не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно абзацом 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №547 суб'єкти господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти в пунктах обміну валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про існування нормативно закріпленого обов'язку у суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.
Відтак, зважаючи на те, що згідно виданої Національним банком України Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 01.08.2016 року №196 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" має право на здійснення діяльності з обміну валют та переказу коштів, наведені вище положення законодавства щодо обов'язковості застосування реєстраторів розрахункових операцій у своїй діяльності у повній мірі поширюються на позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти №547, який визначає обов'язок реєстрації реєстратора розрахункових операцій був розроблений у відповідності до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Вказаний Порядок №547 поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх представників (уповноважених осіб), що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти (абзац 2 пункту 1 Порядку №547, в редакції чинній на момент проведення перевірки).
Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що Порядок №547 є загально доступним та обов'язковим до застосування, в тому числі суб'єктами господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти.
Більше того, не застосування приписів Порядку №547, спричинятиме порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в якому визначено обов'язок застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Твердження позивача на рахунок того, що на момент проведення перевірки не набрали чинності положення абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 №502 (далі - Інструкція №502), норми якої підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом оцінюється критично з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції №502 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин - проведення фактичної перевірки) остання визначає порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом.
Абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 передбачено, що фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу, зокрема, після реєстрації реєстратора розрахункових операцій в органі доходів і зборів.
Також, у примітці до вказаної норми закріплено, що даний абзац набирає чинності через шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти згідно з Постановою Національного банку № 983 від 29.12.2015.
При цьому, відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Інструкції №502 банк, фінансова установа зобов'язані здійснювати валютно-обмінні операції, крім тих, що проводяться через платіжні пристрої, з оформленням квитанції про здійснення валютно-обмінної операції за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції.
Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції виписується у двох примірниках: перший примірник видається фізичній особі, другий - зберігається в паперовій формі в документах дня.
Касири каси банку, фінансової установи, пункту обміну валюти зобов'язані видати квитанцію про здійснення валютно-обмінної операції одночасно з прийняттям та видачею фізичній особі коштів. Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції повинна видаватися не пізніше завершення операції.
Посилаючись на те, що абзац 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 на момент проведення перевірки не набрав чинності, позивач вказує на те, що наказ Державної фіскальної служби України від 16.06.2016 №535 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій", втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 №813.
Разом з тим, таке твердження позивача, суд вважає помилковим.
Наказом Державної фіскальної служби України від 16.06.2016 №535, який оприлюднений 21.06.2016, затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, в пункті 71 глави 9 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" визначено реєстратор розрахункових операцій моделі КСТ-В1, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Резонанс" (м. Київ).
Дійсно, у подальшому згаданий наказ Державної фіскальної служби України від 16.06.2016 №535 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 №813 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Разом з тим, пункт 75 глави 9 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" містив у переліку реєстратор розрахункових операцій моделі КСТ-В1, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Резонанс" (м. Київ) із позначкою про дату внесення до реєстру на підставі наказу Державної фіскальної служби України №535 від 16.06.2016.
При цьому, відомості щодо реєстратора розрахункових операцій моделі КСТ-В1 збережені і в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, затверджених у подальшому наказами Державної фіскальної служби України від 14.12.2016 №1019 (пункт 76), від 17.02.2017 №102 (пункт 77), від 20.04.2017 №275 (пункт 78) та від 07.06.2017 №406 (пункт 81).
Зі змісту наведених законодавчих приписів випливає, що починаючи з 21.06.2016 було опубліковано відомості Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. Відтак, на момент перевірки у квітні 2017 року норми абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 набрали чинності, оскільки шестимісячний строк з для включення реєстратора розрахункових операцій для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти сплинув.
Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що обов'язок суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій закріплено насамперед у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Порядку №547.
Натомість, приписи Інструкції №502 регулюють виключно питання організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України, не включаючи до кола правовідносин порядок застосування та реєстрації реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку та їх агенти, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, зобов'язані використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" здійснено не було.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, який здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, зобов'язаний використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій і у разі порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" має нести фінансову відповідальності у вигляді штрафу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду від 26.12.2018 у справі №826/12347/17, від 09.04.2019 у справі №826/7234/17
З урахуванням наведеного, суд погоджується з позицією контролюючого органу про порушення позивачем пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що у свою чергу свідчить про обґрунтованість застосування до останнього штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Разом з тим, суд зазначає, що за результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України дійшла висновку про неправильність застосування до позивача фінансової санкції та рішенням від 23.06.2017 №13497/6/99-99-11-03-01-25 застосувала більш жорстку санкцію до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" у вигляді донарахування 1699, 00 грн. на підставі статті 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Натомість, збільшенню Державною фіскальною службою України суми штрафу на 1699, 00 грн. суд оцінки не надає, оскільки рішення Державної фіскальної служби України від від 23.06.2017 №13497/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0017161404 залишено без змін та донараховані на його підставі грошові зобов'язання, не є предметом спору у даній справі, а позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0017161404, яким за порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до нього застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.
Крім того, доказів того, що податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0017161404 є відкликаним, відповідач суду не надав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат- відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют фінанс" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-В, код ЄДРПОУ 36060724) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя Н.Г. Вєкуа