25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 711/2892/19-ц
провадження № 61-17989св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 30 жовтня 2017 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частини жилого блоку (секції) у гуртожитку.
Згідно з договором дарувальник (відповідач) подарував та передав їй, а вона прийняла у дар від відповідача безоплатно 11/50 (одинадцять п'ятдесятих) частин жилого блоку (секції) 1-8 (один - вісім) у гуртожитку, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , а саме кімнати № № 6, 7.
Насправді ж між нею та відповідачем було досягнуто згоди та взаємної усної
домовленості щодо істотних умов купівлі-продажу вищевказаних житлових приміщень. Але виключно з метою зменшення податкового навантаження і оптимізації коштів, при оформленні договору купівлі-продажу, та через свою правову необізнаність було вирішено оформити правочин у формі договору дарування.
Позивач зазначила, що договір дарування в дійсності є удаваним правочином, оскільки вона сплатила відповідачу кошти за придбання вказаної нерухомості, тобто фактично майно перейшло у її власність шляхом купівлі - продажу, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 31 жовтня 2017 року.
ОСОБА_1 вказала, що воля відповідача була направлена не на дарування їй зазначеної вище нерухомості, а саме на її продаж, оскільки вони є зовсім сторонніми особами і до укладення договору не були знайомі.
Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила суд визнати договір дарування частини жилого блоку по АДРЕСА_1 у гуртожитку, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицькою Е. А. 30 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , удаваним правочином, укладеним з метою приховання договору купівлі-продажу частини жилого блоку (секції) у гуртожитку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 жовтня 2017 року фактично був укладений договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано удаваним договір дарування частини жилого блоку (секції) у гуртожитку від 30 жовтня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицькою Е. А. 30 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою приховання договору купівлі-продажу частини цього об'єкту нерухомості. Визнано, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було фактично укладено договір купівлі-продажу приміщення у будинку АДРЕСА_1 , а саме кімнат № № 6 , 7. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 3 842 грн.
У жовтні 2019 року заступник прокурора Черкаської області надіслав засобами
поштового зв'язку касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року скасувати й залишити в силі рішенні суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 711/2892/19-ц із Придніпровського районного суду м. Черкаси.
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 , адвоката Чубини О. М., на касаційну скаргу заступник прокурора Черкаської області, в якій заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Частиною другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Підстави для виклику сторін відсутні.
За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним призначити до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників
справи у складі колегії із п'яти суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська