Ухвала
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 554/5455/17
провадження № 61-20673ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2019 року, на ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності,
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2019 року, на ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в указаній вище справі.
Ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткових рішень відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року про відмову в ухваленні додаткових рішень залишено без змін.
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року слід відмовити з таких підстав.
Згідно частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Тобто перелік ухвал суду, які підлягають касаційному оскарженню чітко визначається процесуальним законом. У переліку ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, після їх перегляду в апеляційному порядку, який визначений у частині першій статті 389 ЦПК України, ухвала про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відсутня.
Отже, ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв про ухвалення додаткових рішень, постанова апеляційного суду, винесена за результатами їх апеляційного перегляду, оскарженню у касаційному порядку не підлягають .
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, слід відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року за результатами перегляду цих ухвал не підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року за результатами перегляду даного рішення суду першої інстанції подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Полтавським апеляційним судом прийнято постанову 01 жовтня 2019 року, повний текст складено в цей же день, тому останній день строку на касаційне оскарження рішення апеляційного суду припадав на 31 жовтня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ОСОБА_1 просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що вона отримала поштою постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року лише 15 жовтня 2019 року, на підтвердження чого надала копію конверта та роздруківку з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про дату доставки поштового відправлення
Частиною другою статті 390 ЦПК України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Враховуючи те, що копію постанови суду апеляційної інстанціїї від 01 жовтня 2019 року заявник отримала 15 жовтня 2019 року, а касаційну скаргу подано 14 листопада 2019 року, тобто протягом строку встановленого частиною другою статті 390 ЦПК України, та причини пропуску строку на касаційне оскарження підтверджуються належними та допустимими доказами, суд касаційної інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, тому заява представника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню.
Разом із тим, касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року за результатами перегляду даного рішення суду першої інстанції необхідно залишити без руху за таких підстав.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
ОСОБА_1 у своїй заяві просить звільнити її від сплати судового збору, у зв'язку з матеріальним становищем, оскільки вона отримує пенсію в невеликому розмірі, що підтверждує довідкою ПФУ, інші доходи відсутні, у заявника також наявні хронічні хвороби та стан її здоров'я потребує матеріальних витрат на лікування, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків її річного доходу.
Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені заявником доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема доказів про доходи чи їх відсутність за 2018 рік.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд бере до уваги, що наведені заявником доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема доказів про доходи чи їх відсутність за січень - грудень 2018 року, оскільки заявником надана лише довідка від 22 жовтня 2019 року, № 5867, в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ Головного управління ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію за віком та не надано доказів про відсутність інших джерел доходу, які б підтверджувалися відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за чотири квартали 2018 року.
Суд також бере до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних, що заявник є непрацездатною особою.
Інші доводи заявника також не підтверджені жодними доказами.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що за попередній календарний рік заявник мав дохід, який не дозволяє йому сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги.
Разом з тим, заявнику необхідно врахувати, що при розгляді клопотання про зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору слід надати докази, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за 2018 рік або надати докази про відсутність доходів.
Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 21 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 (абзац перший пункту 21 в редакції Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25 вересня 2015 року) встановлено, що законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми (підпункти 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).
У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Заявник оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її вимог за первісним позовом щодо захисту права власності від порушень шляхом заборони ОСОБА_2 змінювати замки, передавати ключ від квартири АДРЕСА_1 , вчиняти правочини щодо володіння та користування вказаною квартирою без її письмової згоди; визнати недійсною довіреність від 20 вересня 2016 року, видану ОСОБА_2 громадянці ОСОБА_3 посвідчену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Мазною Г. І. за реєстровим № 2423.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600,00 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_1 за первісним позовом заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру у 2017 році, заявник за подання касаційної скарги має сплатити ( 640 грн * 2) * 200%) = 2 560,00 грн судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA67899998000031219207026007. На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що заявник оскаржує постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, однак у вступній та прохальній частині зазначена постанова Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2018 року.У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова суду апеляційної інстанції від 01 жовтня 2018 року у справі №554/5455/17.
Тому заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу і додані до неї матеріали відповідно до кількості учасників справи, в якій необхідно вказати вірну дату оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду у справі.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 127, 136, 185, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині перегляду вказаних ухвал у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності відмовити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року за результатами перегляду даного рішення у справі.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року за результатами перегляду даного рішення у справі залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров