Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 761/28437/14-ц
провадження № 61-26257св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 ; Головне управління юстиції у м. Києві; державний нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич Василь Миколайович,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; Головне управління юстиції у м. Києві,
третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_2 ; неповнолітня ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_2 ,
треті особи без самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві; державний нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич Василь Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року в складі суддів Прокопчук Н.О., Саліхова В.В., П'ятничук В.Г., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в складі судді Маліновської В.М., та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року в складі суддів Прокопчук Н.О., Саліхова В.В., П'ятничук В.Г.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Перша Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно (частку у спільному майні подружжя) в порядку спадкування.
У лютому 2015 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_2 .
У березні 2015 року третьою особою - ОСОБА_4 , заявлено самостійні вимоги на предмет спору та пред'явлено позов до ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно (частку у спільному майні подружжя) в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , указували на те, що вони є сином та донькою ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім них спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 є також ОСОБА_5 (дочка) та ОСОБА_2 , з яким померла перебувала у шлюбі з 1991 року.
За час шлюбу подружжям ОСОБА_7 було придбане наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; нежитлових приміщень № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів АДРЕСА_3; нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 505) загальною площею 51,20 м2 у будинку АДРЕСА_4 ; гаражний бокс № НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі АДРЕСА_9; автомобіль Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_3 ; автомобіль Skoda Superb Classic 1.8 T, 2003 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_4 . Зазначене майно на підставі положень статей 60, 61 Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя, відтак до складу спадщини, після смерті ОСОБА_6 увійшла Ѕ частина придбаного за час шлюбу майна. Також до складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_5 .
06 лютого 2014 року спадкоємці ОСОБА_6 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно із якими кожний спадкоємець отримав право на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 .
Одночасно з цим, чоловіку ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , було видано Свідоцтво від 28 січня 2014 року про право власності на Ѕ частину вказаної квартири як її співвласнику.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначали, що свідоцтво про право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 є незаконним та має бути визнане недійсним, тому що вказана квартира не є спільної власністю подружжя ОСОБА_7 , оскільки сума пайового внеску за неї була повністю сплачена 07 жовтня 1988 року, тобто в період коли спадкодавець не перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Відтак спадкоємці мають право успадкувати по ј частці вказаної квартири.
Також ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначали, що нежитлове приміщення № 1 (група приміщень № 99) (літер А) загальною площею 45,40 м2 в будинку АДРЕСА_2 ; та автомобілі Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_3 , та Skoda Superb Classic 1.8 T, 2003 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_4 , вже після смерті ОСОБА_6 , без відома та врахування прав інших спадкоємців, були відчужені ОСОБА_2 . Відтак, половина суми, отриманої від продажу вказаного майна також підлягає поділу між всіма спадкоємцями.
Гаражний бокс № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Бакинський», по АДРЕСА_3 м . Києві ; та гаражний бокс № НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі АДРЕСА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбані ОСОБА_2 за життя ОСОБА_6 , відтак спадкодавець мала право на Ѕ частину указаних гаражних боксів як співвласник.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просили суд: визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 , видане 28 січня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі по 95 556 грн 50 коп. кожному як компенсацію від продажу 1/8 частки нежитлового приміщення №1 (група приміщень №99 (літер А), загальною площею 45,40 м2 в будинку АДРЕСА_2 , право власності на яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним гаражного боксу № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним нежилого приміщення №1 (групи приміщень №505) загальною площею 51,20 м 2 , розташованого по АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним гаражного боксу № НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі АДРЕСА_9, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі по 36 740 грн 13 коп. кожному як компенсацію від продажу 1/8 частки автомобіля марки Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_3 , та Skoda Superb Classic 1.8 T, 2003 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_4 , право власності на які належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , Головне управління юстиції у м. Києві про визнання квартири особистою приватною власністю.
Позов мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_5 була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 , які були отримані від продажу належної йому на праві приватної власності двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що знаходилась у цьому ж будинку.
Також ОСОБА_8 зазначав, що до реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 він проживав у квартирі АДРЕСА_7 .
Після реєстрації 02 березня 1991 року шлюбу він намагався вирішити житлове питання з колишнім чоловіком дружини - ОСОБА_9 , який продовжував проживати в квартирі АДРЕСА_5 і який був співвласником вказаної квартири разом з ОСОБА_6
29 травня 1991 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали дозвіл на обмін належними їм квартирами .
05 червня 1991року між ОСОБА_9 , за згодою ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , за яким ОСОБА_2 особисто придбав спірну квартиру за 7 000 руб. Того ж дня, на підставі вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 був отриманий обмінний ордер на квартиру АДРЕСА_5 , а ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_7 , яка була приватизована ним разом із ОСОБА_10 .
Укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 договір купівлі-продажу був наданий до ЖБК «Ремонтник», проте із невідомих причин вказаний договір не було зареєстровано в БТІ м. Києва.
Посилаючись на викладені обставини та указуючи на те, що квартира АДРЕСА_5 є його особистою приватною власністю ОСОБА_2 просив суд: визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 , видані 06 лютого 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_8 ;
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , видане 28 січня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію права власності.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку нежитлового приміщення № 1 (групи приміщень № 505) загальною площею 51,20 м2 у будинку АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , компенсацію за продаж, належної йому в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/8 частки нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 , у розмірі 83 429 грн 74 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , компенсацію за продаж, належних йому в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/8 часток автомобілів: - Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску; - SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, у розмірі 36 740 грн 13 коп.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку нежилого приміщення № 1 (групи приміщень № 505) загальною площею 51,20 м2 у будинку АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію за продаж, належної їй в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/8 частки нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 , у розмірі 83 429 грн 74 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію за продаж, належних їй в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/8 часток автомобілів: - Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску; - SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, у розмірі 36 740 грн 13 коп.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 , виданого ОСОБА_2 28 січня 2014 року, мотивоване тим, що вказана квартира належала спадкодавцю на праві особистої приватної власності, оскільки набута нею до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , тому кожен із спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на ј частку вказаної квартири.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошової компенсації частини вартості нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 , та частини вартості автомобілів Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску й SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, суд виходив із того, що вказане вище майно належало спадкодавцю та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, проте самостійно було відчужене останнім, тоді як Ѕ частина зазначеного майна увійшла до складу спадщини.
Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , мотивоване тим, що вказана квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_2 і тому є його особистою власністю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 , виданого ОСОБА_2 28 січня 2014 року, скасування державної реєстрації права власності, визнання за кожним із спадкоємців права власності на 1/8 частини вказаної вище квартири, а також в частині визнання за ОСОБА_11 та ОСОБА_4 права власності на 1/8 частину нежитлового приміщення та на 1/8 частину автомобілів за кожним скасовано.
Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в частині позовних вимог про визначення розміру грошової компенсації вартості частини нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 та частини вартості автомобілів Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску й SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску змінено.
Зменшено розмір грошової компенсації вартості 1/8 частини нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 , що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 83 429 грн 74 коп. кожному до 24 625 грн кожному.
Зменшено розмір грошової компенсації вартості 1/8 частин автомобілів: - Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску; - SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 36 740 грн 13 коп. кожному до 20 265 грн кожному.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_5 була придбана ОСОБА_2 , під час шлюбу з ОСОБА_6 і тому належала подружжю ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. Беззаперечні докази того, що указана квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.
Зменшуючи розмір грошової компенсації вартості частини нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 та вартості частини автомобілів Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску й SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розмір є необґрунтований та не підтверджений відповідними доказами про реальну вартість зазначеного майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, порушують питання про: скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року в тій частині, яким скасоване рішення суду першої інстанції про визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 , скасування державної реєстрації права власності та визнання за спадкоємцями в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на вказану вище квартиру по 1/8 частині за кожним; скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року в тій частині, яким змінено рішення суду першої інстанції та зменшено розмір грошової компенсації вартості частини нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 та частини вартості автомобілів Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску й SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску. Рішення суду першої інстанції в частині, що була скасована та змінена судом апеляційної інстанції, просили залишити в силі.
Також ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 просили скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в частині визнання квартири АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яком задовольнити їхні позовні вимоги.
В решті рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року просили залишити без змін.
ОСОБА_2 , який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_3 , у касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/28437/14-ц.
У травні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повно дослідив зібрані у справі докази, а зроблені ним висновки у оскаржуваному рішенні спотворюють факти та суперечать дійсним обставинам справи.
ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , у касаційній скарзі, поданій представником ОСОБА_3 , указував на те, що висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання квартири АДРЕСА_5 його особистою приватною власністю не відповідають обставинам справи та зібраним у ній доказам.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2017 року та у лютому 2018 року ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 подали заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , у яких просили суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
З аналогічних підстав ОСОБА_2 у запереченні поданому 15 лютого 2018 року, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Обставини справи, встановлені судами
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та касаційна скарга ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , задоволенню не підлягають.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в частині, що залишена без змін апеляційним судом, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
За статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною п'ятою статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_6 . Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли діти спадкодавця: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та чоловік спадкодавця - ОСОБА_2
06 лютого 2014 року спадкоємці ОСОБА_6 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно із якими кожен із них отримав право на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 .
Одночасно з цим, чоловіку ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , було видано Свідоцтво від 28 січня 2014 року про право власності на Ѕ частину вказаної квартири як її співвласнику.
Також судами встановлено, що окрім квартири АДРЕСА_5 за час шлюбу подружжям ОСОБА_7 було придбане наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; нежитлових приміщень № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів АДРЕСА_3; нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 505) загальною площею 51,20 м2 у будинку АДРЕСА_4 ; гаражний бокс № НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі АДРЕСА_9; автомобіль Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_3 ; автомобіль Skoda Superb Classic 1.8 T, 2003 року випуску, номер шасі (кузова) № НОМЕР_4 .
Зазначене майно на підставі положень статей 60, 61 Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя, відтак до складу спадщини, після смерті ОСОБА_6 увійшла Ѕ частина придбаного за час шлюбу майна.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 й ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 , виданого ОСОБА_2 28 січня 2014 року, суд першої інстанції виходив із того, що вказана квартира належала спадкодавцю на праві особистої приватної власності, оскільки набута нею до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , тому кожен із спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на ј частку вказаної квартири.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошової компенсації частини вартості нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 , та частини вартості автомобілів Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску й SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, суд виходив із того, що вказане вище майно належало спадкодавцю та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, проте самостійно було відчужене останнім, тоді як Ѕ частина зазначеного майна увійшла до складу спадщини.
Рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , мотивоване тим, що вказана квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_2 і тому є його особистою власністю.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції й відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 , виданого ОСОБА_2 28 січня 2014 року, скасування державної реєстрації права власності, визнання за кожним із спадкоємців права власності на 1/8 частину вказаної вище квартири, виходив із того, що квартира АДРЕСА_5 була придбана ОСОБА_2 , під час шлюбу з ОСОБА_6 і тому належала подружжю ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності.
Зменшуючи розмір грошової компенсації вартості частини нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літ. А) загальною площею 45,40 м2 у будинку АДРЕСА_2 та вартості частини автомобілів Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску й SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, суд апеляційної інстанції керувався тим, що заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розмір компенсації є необґрунтований та не підтверджений відповідними доказами про реальну вартість зазначеного майна.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що вказана квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_2 і тому є його особистою власністю.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що квартира АДРЕСА_5 була придбана за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 , виданого ОСОБА_2 28 січня 2014 року та визнання за спадкоємцями права на вказану частину квартири в порядку спадкування за законом.
Також правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що квартира АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_2 та про зменшення розміру компенсації вартості частини нерухомого майна та автомобілів, що увійшли до складу спадщини та самостійно були відчужені ОСОБА_2 .
Викладені у касаційних скаргах доводи не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду та не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині, що залишена без змін апеляційним судом містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , подану представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в незмінній його частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В.М. Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров