13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 395/1447/16-ц
провадження № 61-29199св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Сільськогосподарське товариство
з обмеженою відповідальністю «Агролан»,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Карпенка О. Л.,
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» звернулося (далі - ТОВ «Агроконтракт-Н») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан» (далі - СТОВ «Агролан») про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 3,93 га, яка розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
08 грудня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, зазначену земельну ділянку позивач орендував згідно із схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками. Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_1 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.
05 квітня 2013 року позивач направив ОСОБА_1 листи-повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.
Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.
У 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки № НОМЕР_1, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки.
З урахуванням викладеного позивач просив суд: визнати недійсним договір оренди землі від 05 серпня 2014 року № 38, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» щодо оренди земельної ділянки, що розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523855400:02:000:0538, загальною площею 3,93 га; визнати договір оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_1 , загальною площею 3,93 га, кадастровий номер 3523855400:02:000:0538, поновленим.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області
від 30 серпня 2017 року в задоволенні позову ТОВ «Агроконтракт-Н» відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що укладений між ОСОБА_1 та
ТОВ «Агроконтракт-Н» договір оренди землі від 08 грудня 2008 року всупереч чинному на той час Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, зареєстрований неуповноваженим суб'єктом, а тому не набув чинності
і не може вважатись правовстановлюючим документом, який би закріплював за позивачем законний титул щодо оспорюваної земельної ділянки. За відсутності у позивача права, за захистом якого він звернувся до суду, позов задоволенню не підлягає.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області
від 30 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору оренди поновленим скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею
3,93 га, кадастровий номер 3523855400:02:000:0538, укладений 08 грудня
2008 року між ТОВ «Агрокорнтракт-Н» та ОСОБА_1 . У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про те, що реєстрація договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2008 року проведена всупереч законному порядку є помилковими та такими, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Переважне право ТОВ «Агроконтракт-Н» на поновлення договору оренди земельної ділянки було порушено, оскільки позивач добросовісно виконував умови укладеного договору оренди землі, дотримався строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, після закінчення строку дії договору продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності направлення йому орендарем протягом місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження
в цій справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
04 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Разом з тим, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року справу
№ 320/5724/17 (касаційне провадження № 61-38116св18) за позовом
ОСОБА_2 до головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання права користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 08 травня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року вказану цивільну справу № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) прийнято до розгляду.
Аналіз ухвали Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/5724/17 свідчить, що оскаржуване судове рішення у цій справі та оскаржуване рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Так, у справі, яка передана на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, порушено питання щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки існують суперечності у висновках касаційних судів у складі Верховного Суду щодо необхідності повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися своїм переважним правом щодо продовження договору оренди земельної ділянки та автоматичною пролонгацією договору оренди земельної ділянки у разі, якщо він продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачує орендну плату.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду
в касаційному порядку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі.
Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 395/1447/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року до закінчення перегляду
в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 320/5724/17.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук