25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 645/1235/19
провадження № 61-20224 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду В. М. Сімоненко розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну договору найму житлового приміщення та зобов'язання вчинити певні дії,
В березні 2019 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та просила: визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язати Харківську міську раду змінити договір найму у цій квартирі, замінивши особу, яка визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням - ОСОБА_5 , 1932 року народження, на нового наймача ОСОБА_1 ..
Позов мотивовано тим, що вона, її мати - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 .
З 10 березня 1979 року до червня 2016 року у вказаній квартирі також був зареєстрований основний квартиронаймач - ОСОБА_5 , 1932 року народження, який заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року (справа № 645/1505/16-ц), був визнаний таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням.
Після набрання судовим рішенням законної сили вона через Центр надання адміністративних послуг в порядку Закону України «Про адміністративні послуги» звернулася до Харківської міської ради із заявою про зміну договору найму житлового приміщення шляхом визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 , однак отримала відмову з посиланням на те, що в рішенні суду не зазначено про те, що відповідач викликався до суду через оголошення в газеті.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Одеси від 17 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зміну договору найму житлового приміщення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.
Визнано ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_2 .
Зобов'язано Харківську міську раду змінити договір найму квартири АДРЕСА_2 , змінивши особу, яка визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням - ОСОБА_5 , 1932 року народження, на нового наймача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 вселилась у спірне житло як член сім'ї наймача - ОСОБА_5 , який за рішенням суду визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , а тому має право на визнання її наймачем за раніше укладеним Договором найму житлового приміщення замість попереднього наймача.
06 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ним постанова була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано всі обставини справи, що призвело на його думку до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову в даній справі є вимога про зміну договору найму житлового приміщення та зобов'язання вчинити певні дії, що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Відтак, справа є малозначною в силу змісту правовідносин та їх регулювання не представляє значної складності.
Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;
У цій справі обставин, передбачених частиною першою статті 411, частиною четвертою статті 274 або пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну договору найму житлового приміщення та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Сімоненко