Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 755/17260/16-ц
провадження № 61-33807св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року в складі судді Катющенко В. П. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня
2017 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2010 року між банком та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань, станом на
30 вересня 2016 року, утворилась заборгованість у розмірі 14 118,73 грн, яка складалася із: заборгованості за кредитом - 3 195,75 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 7 624,47 грн; заборгованості за пенею та комісією - 2 150,00 грн; штрафів: 500,00 грн (фіксована частина), 648,51 грн (процентна складова).
З урахуванням викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту в розмірі 114 118,73 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 06 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором від 30 листопада 2010 року № б/н.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 30 листопада 2010 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до умов яких остання отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у формі встановленого кредитного ліміту.
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем вказаного зобов'язання, станом на 30 вересня 2016 року, виникла заборгованість у розмірі 14 118,73 грн, із яких: 3 195,75 грн - заборгованість за кредитом; 7 624,47 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 150,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина) та 648,51 грн - штраф (процентна складова).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 30 листопада 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин
(30 листопада 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом
(22 листопада 2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору».
У анкеті-заяві від 30 листопада 2010 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Вимог про стягнення сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України позивач не пред'явив.
Також колегія суддів враховує, що укладений між сторонами кредитний договір від 30 листопада 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, судові рішення з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту) та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 195,75 грн.
Разом з тим, вимоги банку щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 7 624,47 грн, заборгованості з пені та комісії у розмірі 2 150,00 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 648,51 грн не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав, а не з підстав недоведеності позовних вимог, тому мотивувальна частина рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині підлягають зміні.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір, сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 366,96 грн (розмір заявлених вимог - 14 118,73 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 3 195,75 грн (22,63 %), розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом - 1 378,00 грн (1 378,00 х 26,63 % = 366,96), за подачу апеляційної скарги
(1 515,80 х 26,63 % = 403,66) у розмірі 403,66 грн та касаційної скарги
(1 653,60 х 26,63 % = 440,35) - 440,35 грн.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредитну заборгованість за договором від 30 листопада 2010 року (тіло кредиту) в розмірі 3 195,75 грн.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 7 624,47 грн, заборгованості з пені та комісії - 2 150,00 грн, штрафу (фіксованої частини) - 500,00 грн та штрафу (процентної складової) -648,51 грн за невиконання умов кредитного договору від 30 листопада 2010 року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо цих вимог в редакції цієї постанови.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 366,96 грн судового збору за подання позову, 403,66 грн - апеляційної скарги та 440,35 грн - касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
В. П. Курило