Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 645/1085/17
провадження № 61-29368св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2017 року
в складі судді Ульяніч І. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області
від 21 листопада 2017 року в складі суддів: Бровченко І. О., Бурлака І. В., Кіся П. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі -
ПАТ «Альфа-Банк»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2015 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання особистого кредиту
№ 500984141, за умовами якої позивач зобов'язався надати відповідачу кредит
в сумі 46 853,52 грн, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за його користування, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 46 853,52 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.
У період дії кредитного договору відповідач не дотримувався його умов, внаслідок чого, станом на 13 лютого 2017 року виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 34 823,80 грн, за відсотками - 2 735,99 грн, по комісії - 1 864,62 грн, а також нараховано неустойку у виді штрафу в розмірі 1 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 424,41 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області
від 21 листопада 2017 року, позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в сумі 40 424,41 грн, а саме: за кредитом - 34 823,80 грн; за відсотками - 2 735,99 грн; за
комісією - 1 864,62 грн; штраф - 1 000,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1 600 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач на виконання умов кредитного договору
від 17 вересня 2015 року надав ОСОБА_1 кредитні кошти у повному обсязі, він їх отримав, але станом на 13 лютого 2017 року належним чином не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого утворилась заявлена банком заборгованість, розмір якої відповідає вимогам закону та умовам договору.
Аргументи учасників справи
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьскасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, судами не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не надано оцінки та не зроблено висновки щодо нарахування комісії та штрафу.
У січні 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними
і обґрунтованими.
Рух справи
13 грудня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у цій справі та зупинено виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 серпня
2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення
у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
04 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до
ПАТ «Альфа-Банк» з пропозицією про укладанні угоди про надання особистого кредиту № 500984141 на умовах продукту «Рефінансування беззаставних кредитів», а саме: на суму кредиту 46 853,52 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99 % з датою остаточного повернення кредиту 18 вересня 2018 року. Оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту від 17 вересня 2015 року № 500984141, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком до акцепта/оферти від 17 вересня 2015 року № 500984141 є кредитним договором, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , який підписаний сторонами.
ОСОБА_1 підтвердив своїм особистим підписом, що ознайомився і згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, а також з графіком повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки.
Пунктом 3 Оферти (акцепта) на укладання угоди про надання особистого кредиту було передбачена комісійна винагорода банку від 0,73 % від суми кредиту за управління кредитом, із зазначенням конкретних операцій, за що сплачується комісія.
Згідно із пунктом 11 оферти відповідач зазначив, що підписанням оферти на укладення угоди про надання кредиту відповідач пропонував банку, у випадку повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування ним та/або комісій сплатити банку штраф у розмірі
50 грн за кожне допущене прострочення платежу, у випадку коли прострочення триває 5 і більше календарних днів додатково до штрафу сплатити кредитору
150 грн, за кожен допущений прострочений платіж.
Відповідно до пункту 15 оферти угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладення угоди про надання кредиту та перерахування банком кредитних коштів за реквізитами, що зазначені у пункті 5 оферти.
Оформленню зазначеної угоди між сторонами передувало звернення відповідача до позивача з клопотанням від 17 вересня 2015 року про надання йому кредиту
в розмірі 46 853,52 грн, у зв'язку із фінансовими проблемами, що призвели до виникнення заборгованості за попередньою угодою, яку сторони укладали
18 серпня 2014 року.
18 вересня 2015 року на виконання зазначеної угоди банк перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 46 853,52 грн.
В подальшому відповідач сплачував відсотки та частково повертав кредитні кошти.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 , оферти та акцепту
від 17 вересня 2015 року кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовим рахункам з 17 вересня 2015 року по 13 лютого 2017 року.
За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило
є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так
і недоговірних зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не
є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Суди попередніх інстанції не звернули увагу на те, що умовами договору передбачено комісійну винагороду банку за управління кредитом у розмірі 0,73 %, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь. Суди не встановили і позивач не зазначив, які саме послуги за цю комісію надавалися відповідачу як позичальнику.
Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги закону до уваги не взяли та дійшли помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за комісією.
При цьому суди дійшли правильного висновку, що оскільки взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, то з нього підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором станом на 13 лютого 2017 року, яка складається
з заборгованості за кредитом, за відсотками за користування кредитними коштами, штрафами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення заборгованості по комісії підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Згідно з частинами десятою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» підлягають задоволенню частково, то сплачений сторонами судовий збір при зверненні до суду з позовом, апеляційною та касаційною скаргами підлягає перерозподілу пропорційно задоволеним вимогам. Розмір заявлених вимог - 40 424,41 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 38 559,79 грн (95,39 %), відмовленню - (4,61 %). Тому
з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви - 1 526,24 грн (1 600,00 х 95,39 % : 100 %); з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги - 81,14 грн (1 760,00 х 4,61 % : 100 %), касаційної скарги - 88,51 грн (1 920,00 х 4,61 % : 100 %). Різниця судових витрат, що підлягає сплаті сторонами, становить 1 356,59 грн на користь позивача.
Враховуючи те що ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 рокузупинено виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 серпня
2017 року до закінчення касаційного провадження, виконання рішення підлягає поновленню у нескасованій частині.
Керуючись статями 400, 402, 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року
в частині стягнення заборгованості за комісією скасувати.
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1 864,62 грн відмовити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року
в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1 356,59 грн судових витрат.
У іншій частині рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада
2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова
від 14 серпня 2017 року у нескасованій частині.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук