Справа № 758/16153/16-ц
Категорія 45
(ЗАОЧНЕ)
24 червня 2019 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку,-
Позивач звернулась до суду з позовом, де просить визнати відповідача таким, що втрати право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , та просить примусово зняти відповідача з реєстраційного обліку.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що позивач перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 01.11.2016 року. Позивач є власником вказаної квартири, яку з 2015 року відповідач добровільно залишив та з цього часу до квартири не приходить, комунальні послуги не сплачує, його майно в будинку відсутнє. Відповідач, який є колишньою дружиною позивача, добровільно не хоче знятись з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням як такий, що не користується ним більш 1 року без поважних причин.
Представник позивача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав письмові заперечення (відзив на позовну заяву), в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Суд, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування квартири від 11 жовтня 1999 року, який зареєстрований в БТІ 13.10.1999 р. за № 2253, де позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач та відповідач по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Подільського районного суду м.Києва від 01.11.2016 р.
Як вбачається з наданих документів, відповідач був зареєстрований у вищевказаній квартирі як чоловік позивача з 23.07.2013 року.
З довідки форми № 3, виданої Центром комунального сервісу №31 за вих.№4608 від 07.12.2016 р. та наданих документів, вбачається, що на час розгляду справи в спірному житловому приміщенні зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як власник, - з 28.12.1999 р., відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.07.2013 р.
За змістом ст.156 ч.1 Житлового Кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до вимог ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє права членів сім'ї власника права користування займаним приміщенням.
Згідно з актом, складеними КП «Лісове Подільського району м.Києва» 31.03.2016 р. та підписаними сусідами позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_2 не проживає за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 .
Даний факт також підтверджується рапортом дільничного Подільського УП ГУ НП у місті Києві Горобей С.І. від 26.07.2017 року, в якому вказано, що відповідач ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_3 , з 2015 року не проживає.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач мав об'єктивну можливість користуватися спірним житловим приміщенням, перешкод йому позивач не чинив, майно та речі відповідача в будинку відсутні.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає встановленим те, що з березня 2015 року відповідач не користується вищевказаним житлом без поважних причин, добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажає, чим перешкоджає позивачу, як співвласнику, повноцінно користуватися своєю власністю, порушуючи його законні права та інтереси які необхідно поновити.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Така правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 05 листопада 2014 року та від 16 листопада 2016 року.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, право власності позивача є непорушним.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає встановленим те, що відповідач ОСОБА_2 , маючи об'єктивну можливість користування, не користується вищевказаним житлом без поважних причин, добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажає, чим перешкоджає позивачу, як єдиному власнику, повноцінно користуватися своєю власністю, порушуючи його законні права та інтереси, а тому права позивача підлягають судовому захисту.
Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад рік, тому згідно ч.2 ст. 405 ЦК України вона вважається такою, що втратила право на користування цим житлом.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що відповідач, не мешкаючи в спірній квартирі більше року без поважних причин, втратив право користування житловим приміщенням, в зв'язку з чим підлягає визнанню таким в судовому порядку.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки засновані на законі, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, заснованими на законі, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому підлягають задоволенню.
Статтею ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що однією з підстав зняття з реєстрації місця проживання фізичної особи є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Вимоги про примусове зняття відповідачів з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою не підлягають задоволенню, оскільки статтею ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що однією з підстав зняття з реєстрації місця проживання є рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням. А тому, після набуття даним рішенням законної сили позивачем в установленому законом порядку воно буде пред'явлено до виконання, і підстави для зобов'язання відповідачів знятись з реєстраційного обліку відсутні.
За таких обставин, на основі з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, ст.ст.64, 156 ЖК України, ст.319, 321, 405 ЦК України, керуючись п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 77-83, 81, 89, 95, 258, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - відсутній в матеріалах справи) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - відсутній в матеріалах справи) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя Н. М. Ларіонова