Іменем України
20 листопада 2019 року
м.Київ
справа №2040/6747/18
адміністративне провадження №К/9901/17099/19,К/9901/17108/19,К/9901/18639/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Павловського Р.О.,
представника відповідача Шуневич-Христенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (суддя: Сагайдак В.В.) та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (суддя: Сагайдак В.В.); на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (судді: Бегунц А.О., Бартош Н.С., Лях О.П.) та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (судді: Бегунц А.О., Бартош Н.С., Лях О.П.) у справі №2040/6747/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" до Державної фіскальної служби України про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" (далі - позивач, ТОВ «ТД «Агросвіт») звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
- зобов'язати ДФС України зареєструвати розрахунки коригування кількісних і якісних показників №1-83 від 15.09.2015 до податкових накладних від 25.06.2015 №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн, виписані ТОВ «ТД «Агросвіт» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі - ЄДРПН);
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ДФС України щодо незбільшення реєстраційної суми, на яку ТОВ «ТД «Агросвіт» має право зареєструвати податкові накладні в ЄДРПН після реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників №1-83 від 15.09.2015 до податкових накладних від 25.06.2015 №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн;
- зобов'язати ДФС України збільшити реєстраційну суму на яку ТОВ «ТД «Агросвіт» має право зареєструвати податкові накладні в ЄДРПН на 20541666,66 грн та відобразити таке збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, позовні вимоги задоволено.
За результатами розгляду справи у суді першої інстанції позивач звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та сплату судового збору.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, вказану заяву було задоволено частково: стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду справи позивач також звернувся із заявою щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції в розмірі 50076 грн.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року заяву ТОВ «ТД «Агросвіт» задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами.
В касаційній скарзі на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року просив скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД «Агросвіт» відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, покладені в основу оскаржуваних рішень, не відповідають обставинам справи. Також скаржник вказує на порушення позивачем строків звернення до суду з даним адміністративним позов та неправомірність визнання судами преюдиційними обставин, встановлених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 по справі №820/11513/15, оскільки такі обставини встановлені без залучення суб'єкта владних повноважень, на якого покладено функції ведення Єдиного реєстру податкових накладних та/або розрахунків коригування в електронній формі в силу норм чинного законодавства, - ДФС України.
В касаційних скаргах на рішення судів попередніх інстанцій, пов'язаних з вирішеннями питань про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зауважує, що при їх ухваленні судами не були враховані критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З огляду на таке просить скасувати додаткове рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року за наслідками перегляду такого додаткового рішення та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, а в задоволенні заяв ТОВ «ТД «Агросвіт» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, - відмовити.
У відзивах на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 по справі № 820/11513/15 позов ТОВ «ТД «Агросвіт» до ДПІ у Київському р-ні м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області щодо відмови в реєстрації розрахунків № 1-83 від 15.09.2015 коригування кількісних і якісних показників до податкових накладних на суму ПДВ - 20541666,66 грн; зобов'язано ДПІ у Київському районі м. Харкова ТУ ДФС у Харківській обл. зареєструвати вищеозначені розрахунки в ЄРПН; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ТУ ДФС у Харківській обл. від 04.12.2015 № 0003021501 та №0003031501.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2016 по справі №820/11513/15 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
В ході розгляду даної справи було встановлено, що ТОВ «ТД «Агросвіт» перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Київському районі ГУ ДФС у Харківській області.
25 червня 2015 року між ТОВ «ТД «Агросвіт» (Постачальник) та ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» (Покупець) був укладений договір поставки №25 МПР1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (олію соняшникову нерафіновану).
З метою виконання умов договору ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» проведено передплату за соняшникову олію в сумі 350 000 000 грн, а позивачем виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 25.06.2015 №№ 9-242.
26 червня 2015 року Додатковою угодою №1 до договору поставки № 25 МПР1 від 25.06.2015 обсяг поставки був зменшений до 123250000 грн.
16 та 22 липня 2015 позивач повернув ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» передплату в сумі 226750000 грн.
В подальшому, ТОВ «ТД «Агросвіт» та ТОВ «Проперті менеджмент Україна» уклали додаткову угоду про розірвання договору поставки №25 МПР1 від 25.06.2015 та ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» повернуло передплату в сумі 123250000 грн. відповідно до додаткової угоди від 20.08.2015 про розірвання договору.
У зв'язку з чим, ТОВ «ТД «Агросвіт» було складено розрахунки коригування до податкових накладних на суму ПДВ 20541666,66 грн. та направлено засобами електронного зв'язку до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області для реєстрації.
Однак, вказані розрахунки коригувань прийняті не були. Як підставу контролюючим органом в квитанціях вказано: "документ не може бути прийнятий - порушення вимог п.п. 2 п. 9 Постанови КМУ від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", а саме: відсутня податкова накладна для покупця з 1ПН 100000000000"; "порушення вимог п. 201.8. ПКУ, а саме: покупець не був платником ПДВ 15.09.2015".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016, по справі №820/11513/15 задоволено заяву представника ТОВ «ТД «Агросвіт» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону виконавчого провадження №49870238 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду №820/11513/15 з ДПІ у Київському районі м.Харкова ТУ ДФС у Харківській області на Державну фіскальну службу України.
Однак, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.08.2018 задоволено касаційну скаргу Державної фіскальної служби України, скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі №820/11513/15, та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ТД «Агросвіт» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Враховуючи, що за наслідком судового розгляду справи №820/11513/15 реєстраційна сума, на яку ТОВ «ТД «Агросвіт» має право зареєструвати податкові накладні в ЄДРПН після реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників №1-83 від 15.09.2015 до податкових накладних від 25.06.2015 №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн збільшена не була, права позивача не відновлено, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки протиправність дій податкового органу щодо нереєстрації розрахунків коригувань та нездійснення коригування кількісних та якісних показників ТОВ «ТД «Агросвіт» до податкових накладних на суму ПДВ 20541666,66 грн. в ЄРПН, встановлена таким, що набрало законної сили, рішенням суду, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, що настають за датою їх складання.
Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п.201.1 ст. 201 та/або п.192.1 ст.192 ПК України.
Крім того, згідно з пп. а п. 192.1.1. ПК України, якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.
Відповідно до п. 192.2 ст.192 ПК України постачальник в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на момент розірвання договору та повернення коштів ТОВ «Проперті Менеджмент Україна» виключено з реєстру платників ПДВ.
В листі ДФС України від 20.05.2015 року №10562/6/99-99-19-03-02-15 надало роз'яснення щодо порядку коригування податкових зобов'язань у випадку повернення товару покупцем - неплатником ПДВ, в якому зазначено, що у такому випадку (як вказано вище) постачальник - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної при здійсненні операцій з постачання такого товару, та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ після реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН. Розрахунок коригування, складений платником ПДВ до податкової накладної, яка не підлягає наданню покупцю (неплатнику ПДВ), також покупцю не надається та відображається у розділі І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ у відповідному рядку залежно від дати складання податкової накладної, до якої складається розрахунок коригування (до 01.02.2015 чи після 01.02.2015).
З урахуванням вказаних роз'яснень позивачем, ТОВ «ТД «Агросвіт», складено розрахунки коригування до податкових накладних на суму ПДВ 20541666,66 грн. та направлено засобами електронного зв'язку до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області для реєстрації.
Проте, реєстрація розрахунків коригувань №1-83 від 15.09.2015 контролюючим органом не здійснена та коригування кількісних та якісних показників до податкових накладних на суму ПДВ 20541666,66 грн. в ЄРПН на вказану суму не відбулося.
Зазначені обставини встановлені постановою суду у адміністративній справі №820/11513/15 від 14.12.2015, яка набрала законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Посилання скаржника на неправомірність визнання судами обставин, встановлених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 по справі №820/11513/15, преюдиційними, з огляду на те, що такі обставини встановлені без його участі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини та факти, встановлені у вищеозначеному рішенні, були встановлені щодо позивача як сторони процесу з приводу спірних правовідносин, що відповідає вимогам процесуального закону. Крім того, заперечуючи проти преюдиційнойності таких обставин відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав жодних належних та допустимих доказів на їх спростування.
Так само є необґрунтованими посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, з огляду на те, що порушення з боку податкового органу, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом є триваючими, оскільки пов'язані з тривалим, безперервним невиконанням обов'язків суб'єктом владних повноважень і такі порушення не усунуті на час розгляду справи судом, а тому колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій, що позивачем в даному випадку не було пропущено строк звернення до суду.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду попередніх інстанцій про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Агросвіт».
Надаючи правову оцінку висновкам суду щодо необхідності задоволення заяв ТОВ «ТД «Агросвіт» про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем також надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у даній справі.
Розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду в апеляційному порядку підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.
Доводи відповідача про те, що розмір витрат не відповідає їх ринковій вартості, правильно не взято судами до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження таких доводів та не доведено неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, та стягнення на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд звертає увагу на таке.
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи є необґрунтованими.
Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційних скарг ДФС України слід відмовити.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №2040/6747/18 залишити без змін, а касаційні скарги Державної фіскальної служби України, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2019 року.