Іменем України
25 листопада 2019 року
Київ
справа №806/872/17
адміністративне провадження №К/9901/23521/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/872/17
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання відкрити виконавче провадження
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, ухвалену суддею Черняхович І.Е.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Котік Т.С., суддів: Моніча Б.С., Охрімчук І.Г.,
Суть спору.
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) в якому просив:
визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. щодо повернення виконавчого листа № 119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13 лютого 2017 року у справі № 806/2005/16, без прийняття до виконання;
визнати неправомірними та скасувати рішення у формі повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 02 березня 2017 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання;
зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13 лютого 2017 року у справі № 806/2005/16.
В обґрунтування позову зазначав, що дії відповідача щодо повернення виконавчого листа є неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. щодо повернення виконавчого листа № 119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13 лютого 2017 року у справі № 806/2005/16, без прийняття до виконання.
Визнано протиправним та скасовано рішення у формі повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 02 березня 2017 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13 лютого 2017 року у справі №806/2005/16.
Рішення судів мотивовано тим, що у виданому Житомирським окружним адміністративним судом виконавчому листі № 119 2017 по даній справі зазначено повне найменування органу, який його видав - Житомирський окружний адміністративний суд, а також передбачені частиною 3 статті 4 Закону "Про виконавче провадження" прізвища та ініціали осіб, які його підписали, отже державний виконавець протиправно повернув виконавчий документ - виконавчий лист у справі № 806/2005/16. Повернення виконавчого документу у адміністративній справі № 806/2005/16 з тих підстав, що заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження не відповідає дійсним обставинам справи та порушує права стягувача на виконання судового рішення на завершальній стадії судового провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
17 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року з підстав порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначено, що дії державного виконавця правомірні, законні та ґрунтуються виключно на вимогах Закону України "Про виконавче провадження".
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що виконавчий документ, який було пред'явлено представником стягувача до виконання не відповідав вимогам частини 4 статті 4 Закону №1404-VІІІ про що зазначено в повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 02 березня 2017 року (далі- Повідомлення), а саме: в поданому виконавчому документі не дотримано вимог пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VІІІ, а саме не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист, а також до виконавчого листа заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження. Зокрема, скаржник посилається на вимоги п. 22-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції 03 березня 2004 року № 20/5 щодо засвідчення копії довіреності нотаріусом. Отже, дії державного виконавця правомірні, законні та ґрунтуються виключно на вимогах Закону №1404-VІІІ.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., судді Бевзенко В.М., Желтобрюх І.Л.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року №537/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
22 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, закінчено підготовчі дії у справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи .
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Пунктом 6 частини 4 зазначеної вище статті Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 6.2.1. Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №174 (далі - Інструкція № 174) для виконання судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист (додаток 15).
Додатком 15 даної Інструкції визначено форму виконавчого листа та обов'язкові для заповнення реквізити, що стосуються ідентифікації особи, яка його видала. Так, обов'язковими реквізитами є прізвище та ініціали особи, яка підписалась, без розшифрування ініціалів особи.
У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із наступного.
Питання щодо виконання судових рішень у адміністративних справах на момент виникнення спірних правовідносин регулювалось розділом V Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до частини 4 статті 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Частина 1 статті 259 КАС України передбачає, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Вимоги до виконавчого документа встановленні статтею 4 Закону №1404-VІІІ.
При цьому, пунктом 6.2.1 Інструкції №174, встановлено, що для виконання судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист (додаток 15).
Додатком 15 даної Інструкції № 174 визначено форму виконавчого листа та обов'язкові для заповнення реквізити, що стосуються ідентифікації особи, яка його видала. Так, обов'язковими реквізитами є прізвище та ініціали особи, яка підписалась, без розшифрування ініціалів особи.
Частиною 3 статті 4 Закону Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
В оскаржуваному Повідомленні, головний державний виконавець зазначив, що "в поданому виконавчому документі не дотримано вимог пункту 1 частини 1 статті 4 Закону, а саме: не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчий лист у справі № 806/2005/16 видано Житомирським окружним адміністративним судом як державним органом, та скріплений печаткою із зображенням Державного Герба України. Зазначений виконавчий лист підписано суддею Д.М.Гурін та помічником судді (секретарем) О.В.Коваль. З копії виконавчого листа слідує, що в графі «повне найменування суду», яким видано виконавчий лист - вказано Житомирський окружний адміністративний суд.
Таким чином, суди дійшли вірних висновків, що виконавчий документ повністю відповідає вимогам до виконавчого листа згідно із Додатком 15 до Інструкції з діловодства в адміністративних судах України та жодним чином не суперечить пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, колегія суддів зазначає, що не зазначення у виконавчому листі повного імені та по батькові особи, яка його видала, не може вважатися обставиною, що унеможливлює здійснення виконавчого провадження.
Також, в оскаржуваному Повідомленні головним державним виконавцем визначено, що "відповідно до пункту 10 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, передбачено зокрема, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи […]. Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Представником стягувача пред'явлено до виконання виконавчий документ разом з світлокопією довіреності, яка посвідчена нотаріально, а долучена світлокопія довіреності жодним чином не завірено. Під час посвідчення довіреності, нотаріус вносить відомості до реєстру".
Відповідач, посилаючись на вимоги пункту 22-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція № 20/5) дійшов висновку, що заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження".
Надаючи правову оцінку діям відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Інструкція № 20/5, на яку посилається головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в повідомленні від 02 березня 2017 втратила чинність у 2012 році.
Станом на 02 березня 2017 року нотаріальні дії нотаріусів регулювалися Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Мін'юсту від 22 лютого 2012 року, №296/5.
Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ні Інструкцією, а ні Законом № 1404-VІІІ не визначено обов'язку заявника при пред'явленні виконавчого листа до примусового виконання, нотаріально засвідчувати копії документів, які підтверджують його повноваження. Повернення виконавчого документу у справі №806/2005/16 з тих підстав, що заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження не відповідає дійсним обставинам справи та порушує права стягувача на виконання судового рішення на завершальній стадії судового провадження.
Однак скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи тим, що світлокопія довіреності, яка подана заявником не відповідає вимогам пункту 5.27 статті 5 «Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07 квітня 2003 року N 55 (далі - Вимоги). Вказує, що документи, які посвідчують повноваження представників, повинні бути оформленні відповідно до вимог чинного законодавства. В обґрунтування посилається на пункт 3 Розділу 3 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок № 296/5).
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника виходячи з наступного.
Як визначено статтею 1 Вимог, цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).
Отже, вищевказаний ДСТУ 4163-2003 до випадків засвідчення копії довіреності фізичною особою не застосовується.
З приводу посилання скаржника на пункт 3 Розділу 3 Порядку № 296/5 щодо засвідчення вірності копій документів і виписок з них, колегія суддів зазначає, що в Повідомленні відповідач посилається на інший нормативно-правовий акт, а саме Інструкцію № 20/5, правомірність застосування якої і надавалась оцінка судами першої та апеляційної інстанції, та які встановили, що на момент виникнення спірних правовідносин Інструкція № 20/5 втратила чинність у 2012 році, отже посилання на неї відповідачем у повідомленні є необґрунтовним.
При цьому, Верховний суд зазначає, що зі змісту Повідомлення слідує, що відповідач керувався пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону 1404-VІІІ, яким визначено підставою його повернення не відповідність вимогам, передбаченим цією статтею. Однак даною нормою не передбачено повернення виконавчого документа з підстав неналежного засвідчення копій документів, які посвідчують повноваження представника сторони у виконавчому провадженні.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного не спростовують.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду справи у суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1.Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2.Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду