Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №420/2240/19
адміністративне провадження №К/9901/25530/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Саприкіної І.В., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 (суддя: Катаєва Е.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 (головуючий суддя: Шляхтицький О.І., судді: Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі №420/2240/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
20.05.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яка виразилася у відмові листом від 13.02.2019 № КО-56/0-94/6-19 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, зобов'язати посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області на підставі клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2019;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яка виразилася у відмові листом від 13.02.2019 № КО-56/0-94/6-19 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, зобов'язати посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області на підставі клопотання ОСОБА_2 від 11.01.2019.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 позов був залишений без руху та позивачам наданий строк на усунення недоліків з підстав невідповідності позову вимогам статтей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також необхідності висвітлення обставин щодо дотримання строків звернення до суду та подання заяви про поновлення цих строків.
07.05.2019 на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 до суду надійшов уточнений позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивачі просили:
- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яке було оформлено у вигляді листа № КО-56/0-94/6-19 від 13.02.2019 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, та зобов'язати посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області на підставі клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2019;
- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яке було оформлено у вигляді листа № КО-56/0-94/6-19 від 13.02.2019 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області, та зобов'язати посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області на підставі клопотання ОСОБА_2 від 11.01.2019.
Щодо строку звернення до суду позивачі зазначили, що оскаржують саме рішення від 13.02.2019 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а отже встановлений шестимісячний строк звернення до суду дотримано.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачам без розгляду.
11.06.2019 ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 без змін.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами пропущений строк звернення за захистом своїх прав, оскільки спірні правовідносини виникли у жовтні 2017 року, та позивачі не надали до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин поважності пропуску строку. Крім цього, суд вважає, що відсутні підстави для об'єднання в одне провадження рішень відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою кожному позивачу по окремій земельній ділянці, що є самостійною підставою для повернення позову у відповідності до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції та констатував, що звернення позивачів повторно з клопотаннями від 11.01.2019 до відповідача аналогічного змісту та з тими ж самими документами є намаганням штучно створити умови для поновлення строку звернення до суду.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 05.09.2019), в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначила, що неоскарження відмови відповідача на розроблення проекту землеустрою від 27.10.2017, по якій дійсно пропущений шестимісячний строк для звернення до суду, зовсім не позбавляє її права оскаржити іншу відмову від 13.02.2019. Позивач також посилається на поверховість та необ'єктивність оскаржуваної ухвали, оскільки в ній наводяться посилання на перші звернення позивачів до відповідача від 25.09.2017, однак вони суду не надавались, а отже і не досліджувались. Також стверджує, що викладені в оскаржуваних рішеннях суду доводи про порушення правил об'єднання позовних вимог протирічить нормам процесуального законодавства, оскільки в позовній заяві викладені позовні вимоги різних позивачів до одного відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
08.10.2019 справа №420/2240/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Ухвалою Верховного Суду від 19.11 2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України, з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі вже зверталися до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та листами від 27.10.2017 отримали відмову.
У подальшому вони звертались зі скаргою від 14.12.2017 на гарячу лінію Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, яка направила позивачам лист від 29.12.2017.
За змістом вищезазначеного листа Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листами від 27.10.2017 №М-20980/0-10518/6-17, №Д-20978/0-10519/6-17 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були надані відповіді та, серед іншого, роз'яснено, що відмова органу виконавчої влади може бути оскаржена до суду.
Суди попередніх інстанцій констатували, що позивачі достовірно знали про порушення своїх прав з жовтня 2017, а отже, звертаючись до суду з позовом 17.04.2019, порушили встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Також суди попередніх інстанцій стверджують про відсутність підстав для об'єднання в одне провадження вимог позивачів щодо рішення відповідача по окремим земельним ділянкам, що є самостійною підставою для повернення позовної заяви.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
За змістом частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами десятою та одинадцятою статті 118 Земельного Кодексу України (далі - КАС України) встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Так, позивачі оскаржують відмову відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладену у листі від 13.02.2019.
При розгляді справ зазначеної категорії, суди повинні встановити чи прийнята відмова відповідачем в порядку та спосіб, визначені чинним законодавством, та за наявності підстав, передбачених статтею 118 ЗК України.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення позивачами строку звернення до суду, з посиланням на їх обізнаність про порушення своїх прав ще в жовтні 2017 року, оскільки позивачами оскаржується відмова у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, викладених у листі від 13.02.2019, а не у листі від 27.10.2017, які не є тотожними.
Крім цього, ЗК України не містить обмежень щодо повторного звернення фізичних осіб з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачами правил об'єднання позовних вимог, оскільки відмова про надання дозволу на розробку проекту землеустрою викладена в одному листі від 13.02.2019, а отже позивачами заявлені позовні вимоги до одного відповідача щодо відмови, яка стосується одночасно двох позивачів.
Крім цього, згідно частини шостої статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зміст вищезазначених норм свідчить, що суд до початку розгляду справи вправі роз'єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю (...) і передати справу повністю (....) на новий розгляд, зокрема (....) для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є (.....) порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, ухваливши рішення про повернення позовної заяви, порушили норми процесуального права, у зв'язку з чим ці рішення підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №420/2240/19.
Справу № 420/2240/19 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
І.В. Саприкіна
О.П. Стародуб