Справа № 640/14230/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
19 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного управління справами на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" до Державного управління справами, Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни, Фонду державного майна України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державне підприємство "Укржитлосервіс", державне підприємство "Держінвестконсалтинг" про визнання протиправними дій, рішення та скасування такого рішення,-
Позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13", звернувся в Окружний адміністративний суд м.Києва з адміністративним позовом до Державного управління справами, Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни, Фонду державного майна України у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:47436836 від 20.06.2019 року на нежитлове приміщення № 148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13, суб'єкт права власності держава Україна в особі Державного управління справами, код ЄДРПОУ 00037256, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1855973880000, помер запису про право власності: 32076792, дата державної реєстрації 13.06.2019 року, з видаленням відкритого розділу;
- визнати протиправними дії Державного управління справами щодо державної реєстрації права власності на приміщення № 148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13 та зобов'язати Державне управління справами утриматись від дій щодо повторної державної реєстрації прав на приміщення № 148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13;
- визнати протиправними дії Фонду державного майна України щодо включення приміщення №148 (літера "А") по вул. Михайла Омеляновича-Павленка у місті Києві до Єдиного реєстру об'єктів державної власності та зобов'язати Фонд державного майна України виключити приміщення №148 (літера "А") по вул. Михайла Омеляновича-Павленка у місті Києві з Єдиного реєстру об'єктів державної власності;
- визнати протиправними дії Державного управління справами щодо державної реєстрації права власності на приміщення № 148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13 та усіх інших допоміжних/нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13;
- визнати протиправними дії Фонду державного майна України та Державного управління справами щодо включення приміщення №148 (літера "А") по вул. Михайла Омеляновича-Павленка у місті Києві до Єдиного реєстру об'єктів державної власності та зобов'язати Фонд державного майна України виключити приміщення №148 (літера "А"), а також усі інші допоміжні/нежитлові приміщення багатоквартирного будинку №13 по вул. Михайла Омеляновича-Павленка у місті Києві з Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Ухвалою суду від 20.08.2019 року заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" про забезпечення адміністративного позову задоволено частково, заборонено Державному управлінню справами, Державному підприємству "Держінвестконсалтинг" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження приміщенням №148 (літера "А") по вул. Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 13 у м. Києві, загальною площею 84,4 кв.м., зокрема: проводити списання, відчуження, продаж, приватизацію, безоплатну передачу, передачу з балансу на баланс або у комунальну власність, передавати на праві господарського відання або оперативного управління, передавати в оренду, а також вчиняти інші дії по розпорядженню приміщенням шляхом передачі речових прав на нерухоме майно будь-яким особам. В іншій частині заяву про забезпечення адміністративного позову залишено без задоволення.
21.08.2019 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про уточнення позову та заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо усіх допоміжних, нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13 - до набрання законної сили рішення суду по даній;
-заборони Державному управлінню справами, Державному підприємству "Держінвестконсалтинг", Державному підприємству "Укржитлосервіс" та Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо усіх допоміжних, нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13 - до набрання законної сили рішення суду по даній;
- зобов'язання Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати ухвалу про забезпечення позову по даній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" про забезпечення адміністративного позову задоволено частково:
- заборонено Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо усіх допоміжних, нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13;
- заборонено Державному управлінню справами, Державному підприємству "Держінвестконсалтинг", Державному підприємству "Укржитлосервіс" та Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо усіх допоміжних, нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13.
В іншій частині заяву про забезпечення адміністративного позову залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року відповідачем, Державним управлінням справами подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" про забезпечення позову.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясованні обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо вчинення будь-яких дій відповідачами щодо реєстрації усіх допоміжних/нежитлових приміщень по вул.Михайла Омеляновича - Павленка, 13 м.Києва , оскільки вчинення таких не підтверджено жодними доказами.
Також, апелянт вказував, що ухвала суду першої інстанції не містить жодного обґрунтування існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову або того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; відсутній висновок про очевидну протиправність оскаржуваного ймовірного рішення, ймовірних дій суб'єкта владних повноважень, натомість, суд першої інстанції фактично заборонив вчиняти дії щодо вирішення питань, віднесених до компетенції суб'єкта владних повноважень.
23.10.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію апеляційної скарги Державного управління справами.
30.10.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзовів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
Частково задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.
Так, суд першої інстанції вважав, що враховуючи предмет спору, дії відповідачів вчинені стосовно допоміжних/нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13 , викликають у позивача обгрунтовані побоювання ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених прав вразі позитивного вирішення справи по суті. Обгрунтованим припущенням в даному випадку є те, що спірні приміщення можуть бути в подальшому реалізовані чи передані на баланс іншим особам з реєстрацією права власності, чи використані не за призначенням або пошкоджені, що значною мірою ускладнить відновлення порушених прав позивача, якщо таке порушення буде встановлено у судовому порядку, а оскаржувані дії відповідачів можуть призвести до порушення прав не лише позивача, а і інших осіб.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Предметом позову в даній справі є рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:47436836 від 20.06.2019 року на нежитлове приміщення № 148 (літера "Л"), загальною площею 84,4 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13, та дії відповідачів, пов'язані з державною реєстрацією, включення до реєстру даного приміщення, а також дії щодо усіх інших допоміжних/нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича- Павленка Михайла, будинок 13.
Так, позивачу стало відомо про подання Державним управлінням справами відомостей щодо інших приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13 до Фонду державного майна України з метою їх включення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, а Фонд включив дані приміщення до такого реєстру. Також заявник наголошує, що Державним управлінням справами видано розпорядження щодо державної реєстрації усіх допоміжних приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 13 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також, позивач зазначає, що Державне управління справами вже видало розпорядження щодо державної реєстрації усіх допоміжних приміщень за адресою: м.Київ, вулиця Михайла Омеляновича - Павленка,13 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Окрім того, у відповідь на адвокатський запит №050819-1 від 05.08.2019 року, надійшов лист Фонду державного майна України від 13.08.2019 року №10-15-14771 в якому зазначено, що підставою для включення та внесення змін до Єдиного реєстру об'єктів державної власності є надходження від суб'єктів управління до Фонду інформації про об'єкти державної власності, тому дії Фонду щодо внесення змін до Реєстру залежать від дій суб'єктів управління.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" зазначає, що Державне управління справами може у будь-який момент на власний розсуд вчинити дії щодо включення інших допоміжних приміщень, що знаходяться в будинку № 13 по вул.Михайла Омеляновича-Павленка у місті Києві до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, вказавши їх як нежитлові, а Фонд державного майна України - внести такі приміщення до Реєстру без попередньої перевірки про такі об'єкти нерухомості. Тобто, на думку позивача, відповідачі після відкриття провадження у даній справі продовжують вчиняти протиправні дії щодо внесення допоміжних приміщень співвласників багатоквартирного будинку до об'єктів державної власності, їх подальшої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
А тому, позивач вважав, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, заяви про забезпечення позову позивачем на підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову не було взагалі надано будь-яких доказів.
Так, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення.
Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову має на меті термінове вжиття певних заходів задля ефективного захисту прав позивача в разі, якщо невжиття таких заходів унеможливить або утруднить виконання рішення.
Разом з тим, заявник не навів жодних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заява про забезпечення позову не підтверджено жодними доказами, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав.
Так, заява про забезпечення позову містить лише загальні посилання на можливість здійснення державної реєстрації допоміжних приміщень за адресою: м.Київ, вулиця Михайла Омеляновича - Павленка,13 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки є суб'єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу та не доведено жодними доказами.
Крім того, позивач просив заборонити Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, однак колегія суддів вважає, що для для заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії необхідно вказати кому саме необхідно заборони та які саме дії.
Також, позивачем необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії саме щодо усіх допоміжних, нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вулиця Омеляновича -Павленка Михайла, будинок 13 ., без конкретизації таких приміщень (їх площ, розташування тощо).
Разом з тим, станом на час прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції наявні заходи забезпечення позову щодо зазначеного майна, а саме ухвалою суду першої інстанції від 20.08.2019 року заборонено Державному управлінню справами, Державному підприємству "Держінвестконсалтинг" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження приміщенням №148 (літера "А") по вул. Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 13 у м. Києві, загальною площею 84,4 кв.м., зокрема: проводити списання, відчуження, продаж, приватизацію, безоплатну передачу, передачу з балансу на баланс або у комунальну власність, передавати на праві господарського відання або оперативного управління, передавати в оренду, а також вчиняти інші дії по розпорядженню приміщенням шляхом передачі речових прав на нерухоме майно будь-яким особам.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову допускається лише у разі порушення прав, свобод чи інтересів саме позивача, тобто особи, яка звернулася з позовом про захист саме своїх прав.
Відтак, доводи позивача про можливі порушення прав інших осіб є безпідставними, оскільки процесуальний законом передбачає можливість застосування забезпечення позову лише у зв'язку порушенням прав позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі судового рішення, або обставин, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або ускладнювали б відновлення таких прав та інтересів при виконанні судового рішення у межах заявлених позовних вимог, а тому підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову відсутні.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзовів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного управління справами - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року про забезпечення адміністративного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено - 25.11.2019.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
Л.В.Бєлова