20 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11557/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, прийняту суддею Чишієм С.С. у місті Любомль у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 7869/20500/18 від 16.01.2019 року, за вчинення порушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року адміністративний позов залишено без розгляду. Суд виходив з того, що з огляду на положення закону та рішення Європейського суду з прав людини, позивач належним чином був проінформований про час і місце розгляду протоколу про порушення митних правил.
З 20.12.2018 року, дня складення протоколу, позивач жодних дій не вчиняв щодо участі в розгляді справи та з'ясування результатів її розгляду.
Отже, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на неможливість бути присутнім під час розгляду справи 16.01.2019 року у зв'язку із перебуванням за кордоном - в Республіці Чехія з 14.01.2019 року по 15.03.2019 року . Подібне питання і не було з'ясовано відповідачем, приймаючи оскаржувану постанову.
Виходячи із позиції Верховного Суду від 31.07.2018 року ( справа №640/1954/18), звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Оскаржувана постанова ним отримана 20.03.2019 року, а до суду звернувся 23.03.2019 року, тобто в межах ст.289 КУпАП та 286 КАС України.
Судом порушено принципи змагальності сторін та офіційного з'ясування обставин справи.
Отже, відлік строку слід відраховувати з дня вручення оскаржуваної постанови під розписку чи з момент отримання такої поштою рекомендованим листом.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення.
Судом встановлено, що протокол про порушення митних правил в даній справі був складений 20.12.2018 року у присутності позивача. Цього ж дня він особисто отримав копію даного протоколу, що стверджено його особистим підписом.
В протоколі вказано, що його розгляд відбудеться о 10 годині 16.01.2019 року в приміщенні митниці.
Оскаржувана постанова посадовою особою Волинської митниці ДФС винесена 16.01.2019 року без участі позивача, який на розгляд протоколу не з'явився.
Згідно супровідного листа митниці від 18.01.2019 року № 302/20/03-70-20-03 примірник постанови був надісланий позивачу на адресу, аналогічну зазначеній ним у позовній заяві.
Із позовом позивач звернувся в суд засобами поштового зв'язку 25.03.2019 року, що підтверджується зазначеною на конверті інформацією відділення Укрпошти Експрес. Позов надійшов до суду і зареєстрований в канцелярії 28.03.2019 року.
За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Згідно ч.4 ст. 529 Митного кодексу України скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.
Відповідно до ч.1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, визначений частиною 1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме десять днів з дня винесення постанови або з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Окрему увагу необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду , суд повинен звертати увагу на всі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони із готуванням до звернення до суду та оцінювати їх у сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №473/653/17.
З матеріалів справи вбачається, що примірник протоколу про порушенням митних правил від 20.12.2018 року №7869/20500/18 апелянт отримав 20.12.2018 року, що засвідчено його підписом. Суд зазначає, що зазначення у протоколі дати розгляду справи про адміністративне правопорушення (16.01.2019 року о 10 годині) не свідчить про те, що позивач є обізнаним про існування оскаржуваної постанови та про порушення його прав.
Порушення права позивача полягає саме у прийнятті відповідачем оскаржуваної постанови та притягнення його до відповідальності за порушення митних правил. Отже, день коли позивач дізнався про порушення свого права є днем коли позивач отримав постанову відповідача або дізнався про її існування та відповідно притягнення його до відповідальності.
Матеріали справи не містять жодного доказу який би підтверджував дату отримання позивачем оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил, за якою його притягнуто до відповідальності.
Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини є важливими для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду. Проте, судом першої інстанції вказана обставина не досліджувалась.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що обов'язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.
Зазначений вище висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.10.2018 року у справі №569/16060/17).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовних вимог.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 246, 310, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №163/620/19, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складено 25.11.2019 року.