20 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9015/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
за участю представника позивача Пилип'юк Л.Р.,
за участю представника відповідача Кононової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, прийняте суддею Могилою А.Б. о 15 годині у місті Івано - Франківську, повний текст складений 09.07.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-
встановив:
ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA206080/2019/000302/2 від 22.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації від №UA206080/2019/000312 від 22.02.2019 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року позов задоволений.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на час подання митної декларації № UA206080/2019/401412 від 22.02.2019 року договір від 14.02.2019 року є тим документом, який засвідчує факт здійснення правочину та вартість придбаного позивачем автомобіля в сумі 5600 EUR. Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст такого договору. Враховуючи те, що розрахунок через фінансову установу не здійснювався, то обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь - яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідності подання яких наполягав відповідач. У матеріалах справи міститься засвідчений переклад письмового рахунку - фактури № 1/2019 від 19.02.2019 року, яким підтверджується оплата за вказаний автомобіль в розмірі 5600 EUR. Таким чином, наявні всі документи, необхідні для здійснення розмитнення за першим методом. Маються покликання на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2018 року, від 19.02.2019 року, від 30.10.2018 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Івано-Франківська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі проведено аналіз митного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Звертається увага, що рахунок -фактура додана до позовної заяви, митному органу не подавалась. Позивачем не пояснено наявність двох різних фактур на один і той самий транспортний засіб. Інформацію про транспортний засіб відповідачем здобуто з інтернет джерел (п.5 Наказу ДФС від 11.09.2015 року №689).
Суд покликається на застосування позивачем ч.7 ст.55 Митного кодексу України, але не враховує, що впродовж 80 днів останнім не надано жодних документів для підтвердження митної вартості. Наведено обґрунтування неможливості застосувати 2-5 методи.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2019 року ОСОБА_1 через AUTO CENTER SRL придбав у нерезидента ALIMOTORS DI ALI BASSAM EL MASRI транспортний засіб Skoda Octavia 2014 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за НОМЕР_2 (а.с.9,10).
Декларантом ОСОБА_2 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Орхідея»), в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206080/2019/401412 від 22.02.2019 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Skoda Octavia 2014 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.46).
Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме 5600 EUR.
Одночасно з митною декларацією декларантом було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, рахунок фактуру від 19.02.2019 року № 1/2019, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA305060/2019/003276 від 22.02.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 10.09.2018 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .
Отримавши подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість вищевказаного транспортного засобу.
У зв'язку з цим, як зазначає відповідач, Івано-Франківською митницею ДФС повідомлено декларанта та ОСОБА_1 про необхідність надання відповідних доказів на підтвердження митної вартості автомобіля. В подальшому витребувані докази надано не було.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00312 від 22.02.2019 року (а.с. 55).
Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п'ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик, згенерований АСАУР ДФС 105-2 106-2. Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість 8584,50. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.55).
Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № №UA206080/2019/000302/2 від 22.02.2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8584,50 EUR (а.с. 14, 59).
Декларант 22.02.2019 року скористався своїм правом на випуск у вільний обіг автомобіля, що декларувався та подав електронну декларацію № 206080/2019/401413, в графі якої зазначив про відстрочення платежів до 23.05.2019 року (а.с. 56).
Однак відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації за результатами її перевірки з причин відсутності коштів для забезпечення сплати митних платежів у повному обсязі (а.с. 58).
В подальшому, 25.02.2019 року на підставі митної декларації № 206080/2019/401414 проведено митне оформлення транспортного засобу Skoda Octavia 2014 року з його випуску у вільний обіг за шостим методом визначення митної вартості згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000302/2 від 22.02.2019 року.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Щодо процедури консультацій між митним органом та декларантом, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Тобто Митний кодекс України встановлює обов'язковою письмову форму вимоги про надання додаткових документів.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З приводу покликання апелянта на наявність двох різних рахунків - фактур, колегія суддів зазначає таке.
Аналіз у матеріалах справи тексту перекладеного документу - договору від 14.02.2019, свідчить, що позивач під час його видання продавцем автомобіля марки Skoda Octavia 2014 року, сплатив вартість товару саме готівкою в сумі 5600 EUR.
При цьому, Івано-Франківською митницею ДФС направлялися запити продавцеві « Алімоторс Ді АЛІ Бассас Ель Масрі ». Згідно електронного листа продавця « Алімоторс Ді АЛІ Бассас Ель Масрі» отриманого відповідачем на його запити, підтверджено, що продаж автомобіля марки Skoda Octavia 2014 року відбувся за ціною 5600 EUR. При цьому, оплата здійснювалася двома депозитами - 2700 EUR та 2900 EUR. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, твердження митного органу про неможливість купівлі даного автомобіля з врахуванням обмеження розрахунків в 3000 EUR готівкою, яке діє в Італії не відповідають дійсності ( а.с. 106).
Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідності подання яких наполягав відповідач.
Натомість в матеріалах справи міститься засвідчений переклад письмового рахунку - фактури № 1/2019 від 19.02.2019 року, яким підтверджується оплата за вказаний автомобіль в розмірі 5600 EUR та свідчить що оплата складалася з двох платежів, оскільки договір купівлі - продажу укладено 14.02.2019 року, а рахунок фактуру - 19.02.2019 року. Дана обставина також підтверджується вже дослідженим судом електронним листом продавця «Алімоторс Ді АЛІ Бассас Ель Масрі» (а.с. 102, 106).
Колегія суддів бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18, де Суд відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
При цьому, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість
Зі змісту положень розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року (справа № 140/231/19).
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що неподання декларантом запитуваних Митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 року у справі №803/337/17.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості №UA206080/2019/000302/2 від 22.02.2019 року та прийнята за його наслідками картка відмови в прийнятті митної декларації від №UA206080/2019/000312 від 22.02.2019 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 300/944/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складено 26.11.2019 року.