20 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9462/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року, прийняте суддею Плехановою З.Б. о 14 годині 35 хвилині у місті Ужгороді, повний текст складений 13.08.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,-
встановив:
Островерх К.П. (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування картки відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІЛА305000/2019/00025 від 19.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів від ЖІА305000/2019/000062/2 від 19.03.2019 року та повернення суми попередньої оплати за митне оформлення у розмірі 121 200 грн., що внесена за квитанцією № Q841998001 від 19.03.2019 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року позов задоволений частково: визнано протиправними та скасовано картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00025 від 19.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів від UA305000/2019/000062/2 від 19.03.2019 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Суд виходив з того, що відсутня недостовірність наданих позивачем до митного оформлення документів чи не підтверджують складові митної вартості. Щодо форми платіжного документа, то законодавством не передбачено надання конкретної його форми.
Крім того, позивач надав належним чином засвідчений переклад квитанції про оплату транспортного засобу.
Отже, надано всі необхідні документи, на підставі яких можна встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не міститься відомостей, що у наявних документах, наданих декларантом є розбіжності, ознаки підробки чи відсутність відомостей про числові значення складових митної вартості товару.
З приводу вимоги про повернення суми попередньої оплати за митне оформлення, то законодавством визначено механізм повернення, який висвітлюється в Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643 та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року №1146, на підставі заяви такої особи, а не подібним способом у судовому порядку.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що у митниці виник сумнів у достовірності митної вартості товару декларантом, оскільки її рівень був значно нижчим за числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу, а також за рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (витяг із ЄАІС додано до матеріалів справи).
На вимогу митниці, декларантом подано не всі документи, а ті, що надані, містять неточності.
Наведено обґрунтування неможливості застосувати 2- 5 методи. Процитовано норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини та маються покликання на судові рішення Вищого адміністративного суду України.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що 12.03.2019 року позивачем придбано у нерезидента вживаний транспортний засіб - «Mercedes-Benz» E350d,кузов № НОМЕР_1 , за ціною 13100,00 Євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) nr.2019-118 та експортною декларацією з країни відправлення вантажу № MRN19SК6163ЕХ90311508 від 12.03.2019 року та квитанцією № 4022068768/7500 від 12.03.2019 року (а.с.21,24).
18.03.2019 року декларантом (ФОП ОСОБА_2 ) було подано до митного оформлення митну декларацію № UA 305160/2019/016207 на товар - легковий автомобіль Мерседес Бенц Е350 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 з метою випуску його у вільний обіг, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 13 100 Євро- саме за ціною договору.
Судом встановлено, що така ціна договору - 13 100 Євро, була підтверджена також висновком експертизи (звітом про оцінку) № 2019-03-18-01 від 18.03.2019 року, згідно якого ТЗ не на ходу, після ДТП; пошкоджено та потребує заміни передній бампер, капот, фара передня ліва, фара протитуманна ліва, решітка радіатора, крило переднє ліве, арка колісна ліва. Пошкоджено бачок склоомивача; потребують заміни двері передні ліві, задні ліві, стойка ліва. Спрацювала подушка безпеки даху ліва, пасажира права, водія. Пошкоджено оббивку салону ліву, обшивку даху, диски колісні лівий та правий; потребує заміни задній бампер. Численні сліди пошкодження лакофарбового покриття, потребує окраски капот, передній та задній бампер, двері передні ліві, задні ліві. Дані пошкодження зафіксовані на фото, зроблені експертом.(а.с.30-48)
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи, зокрема:
комерційний рахунок (інвойс) від 12.03.2019 року № 2019-118;
реєстраційні документи на транспортний засіб;
словацька експортна декларація MRN19SK6163ЕХ90311508 від 12.03.2019 року .
За результатами розгляду запиту, з урахуванням поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари (числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу), а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу, а також за рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (а.с.79).
Згідно повідомлення, надісланого у електронній формі, митним декларантом ОСОБА_2 відповідачу було надано наступні документи:
- висновок про вартісні характеристики товару (звіт про оцінку) № 2019-03-18 від 18.03.2019 року;
-копію експортної декларації з країни відправлення вантажу № МRN 19SК6163ЕХ90311508 від 12.03.2019 року;
- рахунок №2019-118 від 12.03.2019 року про продаж вантажу з відміткою митниці країни експортера;
- квитанцію № 4022068768/7500 від 12.03.2019 року про внесення оплати за вантаж;
- фото вебсайту з мережі Інтернет з розміщеним оголошенням про продаж даного вантажу.
Разом з цим, митниця, у зв'язку із відсутністю у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни позову відмовила у митному оформленні (випуску) товарів.
Так, 19.03.2019 року, митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00025 від 19.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів від UA305000/2019/000062/2 від 19.03.2019 року, відповідно до якого митна вартість товару Мерседес Бенц Е350 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 визначена за резервним методом у валюті рахунку становить 25 026 Євро.(а.с.17-20).
Із рішення про коригування митної вартості товарів від UA305000/2019/000062/2 від 19.03.2019 року вбачається, що у ньому зазначено лише про неможливість застосування 1-2 методів визначення митної вартості у зв'язку із відсутністю інформації щодо вартості ідентичного (подібного) товару, на підставі яких можливе визначення митної вартості, а також зазначено, що при визначенні числового значення митної вартості товару за основу взято цінову інформацію (25026 ЕІЖ), згенеровану АСАУР для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_3 .
Також у в оскаржуваному рішенні вказано, що відомості, наявні у поданих декларантом документах не містять достатніх даних для визнання заявленої декларантом митної вартості.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач згідно із квитанцією №QS41998001 від 19.03.2019 року про попередню оплату за митне оформлення сплатила митні платежі - різницю ціни товару заявлену нею у митній декларації та ціною, визначеною митним органом у розмірі 121 200 грн.(а.с.53)
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Щодо процедури консультацій між митним органом та декларантом, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Тобто Митний кодекс України встановлює обов'язковою письмову форму вимоги про надання додаткових документів.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту положень розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року (справа № 140/231/19).
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Відповідачем не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару також у зв'язку із тим, що відповідно до поданої декларантом банківської квитанції про сплату 13100 євро на рахунок фірми Auto-Partner SK. S.R., платником є ОСОБА_3. Відтак, вказані відомості не дозволяють ідентифікувати вказані кошти як плату за автомобіль, який придбала позивач. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Крім того, оплата за товар підтверджена фактурою (інвойсом) від 12.03.2019 року №2019-118.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 дійшов до висновку про те, що фактура є фактично розрахунково - платіжним документом.
Колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 року за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Крім того, митницею не взято до уваги та не надано оцінку поданому декларантом висновку експертизи (звіту про оцінку) № 2019-03-18-01 від 18.03.2019 року, яким встановлено пошкодження автомобіля та зазначено, що вартість даного автомобіля складає 13100 євро.
Колегія суддів також бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2019 року у справі №809/784/16 щодо застосування митницею АСАУР, дані якої відповідач вважає підставою для винесення оскаржуваних рішень. Суд зазначив, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Як встановлено судом, декларантом на вимогу митного органу було додатково подано ряд документів, зокрема, висновок про вартісні характеристики товару (звіт про оцінку) № 2019-03-18 від 18.03.2019 року; копію експортної декларації з країни відправлення вантажу № МRN 19SК6163ЕХ90311508 від 12.03.2019 року; рахунок №2019-118 від 12.03.2019 року про продаж вантажу з відміткою митниці країни експортера; квитанцію № 4022068768/7500 від 12.03.2019 року про внесення оплати за вантаж; фото вебсайту з мережі Інтернет з розміщеним оголошенням про продаж даного вантажу, однак, відповідачем не надано оцінки поданим документам та, відповідно не взято таких до уваги.
Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що визначена декларантом митна вартість товару в розмірі 13100 євро підтверджується поданими при декларуванні транспортного засобу документами та поданими на вимогу митного органу додатковими документами та додатково зазначає, що декларант не зобов'язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Закарпатською митницею ДФС, з урахуванням приписів ст. 53-55 МК України, було протиправно прийняте рішення про коригування митної вартості UA305000/2019/000062/2 від 19.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00025 від 19.03.2019 року, відтак, такі підлягають до скасування.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі № 260/466/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складений 26.11.2019 року.