П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 листопада 2019 р. Справа № 420/4110/19
Головуючий в 1 інстанції :Катаєва Е.В. Дата і місце ухвалення: 30.09.2019р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - ОСОБА_1
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової прокуратури Південного регіону України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової прокуратури Південного регіону України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018 року; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової прокуратури Південного регіону України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018 року. Зобов'язано військову прокуратуру Південного регіону України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.04.2018 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Військова прокуратура Південного регіону України подала апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог ст.16-2, 24 Закону України "Про відпустки". Додаткова відпустка окремим категоріям громадян, у тому числі учасникам бойових дій, та постраждалим учасникам Революції Гідності, не належить до виду щорічних відпусток, а відтак, грошова компенсація у разі звільнення працівника передбачена за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А першої групи.
Також, апелянт вказує, що додаткова відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту" додаткова відпустка учасникам бойових дій є пільгою, гарантованою державою та не належить до категорії щорічних відпусток, визначених ст.4 Закону України "Про відпустки", а, відповідно, додаткову відпустку не можна перенести на інший період, подовжити, поділити на частини чи замінити грошовою компенсацією, що узгоджується з позицією викладеною у Постанові Верховного Суду України від 27.06.2018 року по справі №724/1511/16.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є підполковником юстиції та проходив військову службу у військовій прокуратурі Південного регіону України у період з 30.04.2015 по 02.04.2018 роки.
У період з 30.05.2017 до 17.09.2017 року позивач брав участь в антитерористичній операції.
08.11.2017 року рішенням засідання комісії Генеральної прокуратури України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій він отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 29.10.2018 року. Вказані обставини не оспорюються учасниками справи.
Наказом Військової прокуратури Південного регіону України від 02.04.2018 року позивача звільнено з військової прокуратури та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України та усіх видів забезпечення. Згідно вказаного наказу позивач використав у повному обсязі основну відпустку за 2018 рік.
27 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до військового прокурора Південного регіону України щодо виплати йому компенсації за невикористану додаткову відпустку за період 2017-2018 рік передбачену ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яку він не використав та не отримав при звільненні компенсацію за невикористані дні вказаної відпустки.
Листом військової прокуратури Південного регіону України від 25.06.2019 року за №18-10035вих-19 позивача повідомлено, що відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Додаткова відпустка передбачена ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є пільгою, гарантованою державою та не належить до виду щорічних. Підстав для проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не вбачається.
Вважаючи, що його права порушені ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки і право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу "військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із п.12 ст.12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п.8 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі, якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.06.2018 року по справі 724/1511/16, з огляду на невідповідність висновків зазначеного рішення обставинам даної справи.
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підчас задоволення позовних вимог ОСОБА_2 правильно враховано позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 16.06.2019 року по справі № 620/4218/18, яке набрало законної сили та є зразковим по дані справі.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку ОСОБА_2 при його звільненні.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що відповідачем у апеляційній скарзі не зазначено нових обставин, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії незначної складності та розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової прокуратури Південного регіону України залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2019 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук